Перейти до вмісту

Брама Заборовського

Координати: 50°27′7.84″ пн. ш. 30°30′44.22″ сх. д. / 50.4521778° пн. ш. 30.5122833° сх. д. / 50.4521778; 30.5122833
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Брама Заборовського

50°27′7.84″ пн. ш. 30°30′44.22″ сх. д. / 50.4521778° пн. ш. 30.5122833° сх. д. / 50.4521778; 30.5122833
Типцерква
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Тип будівлібрама
АрхітекторЙоган Шедель (?)
БудівникРафаїл Заборовський
Будівництво1746
Станреставрована
Брама Заборовського. Карта розташування: Україна
Брама Заборовського
Брама Заборовського (Україна)
Мапа

CMNS: Брама Заборовського у Вікісховищі

Бра́ма Заборо́вського — пам'ятка архітектури та історії України національного значення 18 століття, західний (з боку Золотих воріт) парадний в'їзд до резиденції київських митрополитів на території Софійського собору у Києві. Один із найяскравіших зразків українського бароко.

Історія

[ред. | ред. код]

Споруджена 1746 року[1] під час масштабних реставраційно-будівельних робіт на території Софії Київської — ймовірно, архітектором Йоганом Шеделем. Замовник — київський митрополит Рафаїл Заборовський, знавець та любитель мистецтва, іменем якого і названо пам'ятку.

У 19 столітті, під час будівельного буму, брама опинилася у глухому провулку, рівень землі біля неї підвищився на метр[2]. Через це у 18221823 роках пам'ятку майже повністю розібрано, арку збереженого східного фасаду замуровано цеглою, а прилеглий митрополичий двір перетворено в сад.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Від первісної брами зберігся тільки західний фасад. Решту розібрано у 19 столітті (станом на 2010 рік відтворено, реставрація триває).

Археологічними розкопками 1957 року встановлено первісні планування та вигляд брами. Це була одноповерхова прямокутна будівля зі сторонами 16,67 м (з півночі на південь) та 13,46 м (зі сходу на захід), зведена з цегли на вапняному розчині. В центральній частині пролягав арковий проїзд завширшки 3,87 м, а з боків знаходилися кордегардії. Всі перекриття пам'ятки — склепінчасті, її увінчував двосхилий дах, обидва (східний та західний) фасади прикрашали фронтони.

Збережений автентичний фасад оздоблено двома парами колон з коринфськими капітелями і завершено високим фігурним фронтоном із соковитим рослинним орнаментом, який імітує листя аканту й винограду, та гербом митрополита Рафаїла Заборовського.

На думку Дмитра Антоновича, брама

«… зібрала всі примхи й усю безмежну вибагливість козацького бароко, всю його мальовничість і всі його архітектонічні нелогічності, химерність ламаних ліній, що очеркують фронтон, жагу до різьбарської пересиченості. З цих, здавалося б, невдячних елементів утворено цілість химерну, примхувату, але незвичайно мальовничу, принадну, затишну й красномовну.»[3]

Сучасність

[ред. | ред. код]

У 1990 році в комплексі ансамблю Софії Київської пам'ятку занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З 2007 року за спеціальним дозволом ЮНЕСКО триває відтворення споруди у первісному вигляді — для забезпечення її архітектурної цілісності. Землю трапецієподібного майданчика перед брамою вибрано на 1,2 м, з боку провулку влаштовано сходи вниз.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За іншими даними [Архівовано 14 травня 2010 у Wayback Machine.] — у 17441748 роках.
  2. 1,2 м станом на 2007 рік, коли розпочато реставрацію.
  3. Історія української культури(укр.)

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]