Перейти до вмісту

Трапезна церква Покрови Богородиці Микільського монастиря

Додати посилання
Координати: 50°26′29″ пн. ш. 30°33′07″ сх. д. / 50.441342° пн. ш. 30.552029° сх. д. / 50.441342; 30.552029
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Трапезна церква Покрови Богородиці
50°26′29″ пн. ш. 30°33′07″ сх. д. / 50.441342° пн. ш. 30.552029° сх. д. / 50.441342; 30.552029
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїна Україна, Київ
АрхітекторЙ.Старцев
ЗасновникІ.Мазепа
Початок будівництва1695
Кінець будівництва1696
Зруйновано1962
Відбудованоне відбудовувалася
Стильбароко
Трапезна церква Покрови Богородиці Микільського монастиря. Карта розташування: Україна
Трапезна церква Покрови Богородиці Микільського монастиря
Трапезна церква Покрови Богородиці Микільського монастиря (Україна)
Мапа

Трапезна церква Покрови Богородиці  — православний храм у Києві, збудований у 1695—1696 роках та зруйнований у 1962 році. Розташовувалася на території Микільського монастиря поблизу сучасної площі Слави[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Трапезну Микільського монастиря із теплою церквою Покрови (за іншими джерелами — Благовіщення[2]) Богородиці при ній збудували одночасно із монастирським комплексом «Великого Миколи», тобто у 1690—1696 роках, за проєктом архітектора Йосипа Старцева[3][4][5][6].

У 1831 році будівлю трапезної, разом із іншими спорудами Микільського монастиря передали військовому відомству[2][7]. Трапезну церкву закрили, будівлю переобладнали провіантські склади Нової Печерської фортеці[3][8].

Після руйнування у 1934—1936 роках Військового Микільського собору трапезна лишилася єдиною вцілілою будівлею монастиря[9]. Деякий час її долею турбувався український мистецтвознавець Євген Кузьмін, який задля збереження архітектурної пам'ятки XVII століття пропонував віддати споруду трапезної Військово-історичному музею, що в ті часи не мав свого приміщення і містився у підвалі Міського музею. Втім, пропозицію Кузьміна не підтримали, а 1938 року його заарештували за контрреволюційну діяльність та вислали до Казахстану, де він і помер[10].

На місці собору планували звести будинок культури заводу «Арсенал», але цим планам завадила Друга світова війна[11]. У повоєнні часи місце, де стояв собор, довго лишалося незабудованим, аж поки на початку 1960-х років тут не вирішили збудувати Палац піонерів[12][11]. У початковому проєкті Палацу, створеному групою архітекторів на чолі з Авраамом Мілецьким та Євгеном Більським, передбачалося збереження старовинної будівлі колишньої трапезної, в якій планувалося розмістити музей історії київської піонерії, проте цей проєкт був відхилений і в 1962 році, під час будівництва Палацу піонерів трапезну зруйнували[10][9][12][11].

Опис

[ред. | ред. код]

Будівля трапезної стояла праворуч і південніше від Військового собору[13]. Це була невисока одноповерхова цегляна споруда, розміром 15,5 на 11 м, у плані прямокутна із гранчастим вівтарем, декорована у стилі українського бароко із застосуванням деталей московської архітектури. Внутрішній об'єм будівлі складався власне з церкви, прямокутної трапезної зали з одним стовпом посередині, на який спиралося склепіння, та сіней[13][11]. Східний і західний фасади (в інших джерелах — лише західний[2]) прикрашали хвилясті барокові фронтони та рясний ліпний декор[13][11][8]. Низько посаджені вікна мали напівциркульне завершення і були декоровані пишними наличниками — хвилястими на північній та південній стінах, трикутними — на західній[13][11]. У східній частині споруди розміщувалася церква, її об'єм виділявся гранчастим вівтарем з аркатурами та увінчувався грушоподібною бароковою банею на досить високому гранчастому барабані[13][2][7]. Ще одна, менша за розміром баня прикрашала ґанок, прибудований до північної стіни будівлі[13]. Втім, за твердженням історика Федіра Ернста, трапезна первісно мала три бані[7]. Дах трапезної первісно був високий, мав слухові вікна[8].

У XIX ст., після того, як комплекс Микільського собору передали військовому відомству, трапезну перебудували: розібрали високий дах, фронтони та бані[9][2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Топографічна зйомка Київського міськомунвідділу (1923—1930).
  2. ↑ а б в г д Кальницький, 2012, с. 63.
  3. ↑ а б Мокроусова, 2018, с. 61.
  4. ↑ Ковалинський, 2011, с. 397.
  5. ↑ Геврик, 1982, с. 44.
  6. ↑ Ернст, 1930, с. 475.
  7. ↑ а б в Ернст, 1930, с. 476.
  8. ↑ а б в Широцький, 1917, с. 253.
  9. ↑ а б в Третяк, 2004, с. 46.
  10. ↑ а б Мокроусова, 2018, с. 62.
  11. ↑ а б в г д е Геврик, 1982, с. 47.
  12. ↑ а б Кальницький, 2012, с. 64.
  13. ↑ а б в г д е Третяк, 2004, с. 45.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трапезна_церква_Покрови_Богородиці_Микільського_монастиря&oldid=41095060