Іллінська церква (Київ)

Комплекс споруд Іллінської церкви
Іллінська церква
50°27′59.66″ пн. ш. 30°31′27.33″ сх. д. / 50.4665722° пн. ш. 30.5242583° сх. д. / 50.4665722; 30.5242583
Тип споруди	церква і православний храм
Розташування	Україна, Київ
Відбудовано	1692 рік
Будівельна система	цегла
Стиль	українське бароко
Належність	Українська православна церква (Московський патріархат)
Єпархія	Київська митрополія
Епонім	Ілля
Іллінська церква (Київ) (Київ)
Іллінська церква у Вікісховищі

Іллінська церква (Свято-Іллінська церква) — одна з найцікавіших в історичному плані храмових будівель київського Подолу з більш ніж тисячолітньою літописною історією. Вона розташована на розі вулиць Набережно-Хрещатицької та Почайнинської і є важливим архітектурним акцентом у забудові Подолу та композиційною домінантою набережної Дніпра.

Ансамбль Іллінської церкви входить до складу Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».

Перша згадка про церкву сягає 945 року — преподобним Нестором Літописцем у «Повісті временних літ». Із оповіді випливає, що до середини Х століття Іллінська церква вже була вельми відомою і її можна вважати однією з перших християнських споруд Русі. Звели церкву пророка Іллі, за переказом, київські князі Аскольд і Дір. — Під час одного з візантійських походів вони побачили Божественне диво, яке їх вразило і одразу після повернення вони прийняли хрещення та збудували цей храм. Є версія, що хрещення киян в 988 році відбувалося поблизу Іллінської церкви. Після навали монголів було майже повністю зруйновано Верхнє місто і почався занепад Києва, життя якого зосередилося на Подолі. Відповідно можна робити припущення, що церква не постраждала або була відбудована. На жаль точні відомості про літописну Іллінську церкву у Києві відсутні і вона є предметом дискусій та досліджень. У переліку храмів Подолу 1613 року церква пророка Іллі відсутня і вперше вона знову згадується 1632 роком, але достеменних підстав пов'язувати її з літописною церквою немає — можливо навпаки літописна згадка дала їй назву і початок. Сучасна історія починається у 1692 році, коли стара дерев'яна церква була розібрана і на пожертви міщанина Петра Гудими спорудили новий кам'яний храм, який існує донині. 1718 року він досить сильно постраждав від пожежі і лише у 1755 році коштом полкового єсаула Павла Гудими було проведено реконструкцію храму, під час якої добудували Іоанно-Предтеченський приділ. Також були збудовані двоярусна дзвіниця і храмова брама та огорожа у стилі українського бароко, виконані видатним українським зодчим І.Г. Григоровичем-Барським. 1811 року велика Подільська пожежа знову суттєво пошкодила храм, але його досить швидко відремонтували, а у 1818 році було замінено іконостас. У ХІХ столітті стан церкви був не з найкращих. До відання храму належали лише 16 дворів, а кількість парафіян складала 130-140 осіб. У 1904 році зробили капітальний ремонт храмового комплексу, під час якого також були написані нові ікони. А 1909 року відбулося останнє оновлення храму перед більшовицьким переворотом — написано образ Покрови Пресвятої Богородиці над головним входом до церкви та 43 образи на стінах. У 30-ті роки ХХ століття церкву святого Іллі зачинили і передали київському елеватору, а з приміщення зробили склад для зерна. Під час Другої світової війни в храмі поновилися богослужіння. Після здобуття у 1991 році незалежності України відбувся новий поштовх розвитку храму, під час якого разюче змінився інтер'єр та оздоблення. Тепер у ньому також працює недільна школа для дітей та дорослих.

Архітектурний ансамбль церкви складають:

• Іллінська церква (1692 р.)
• Дзвіниця (1755 р.)
• Брама й огорожа (1755 р.)
• Мала Бурса (друга половина XVIII ст.)
• Проскурня (друга половина XVIII ст.)

За композицією Іллінська церква належить до типу українських тризрубних храмів. Церква тридільна, однобанева.

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1918 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)^[1].

• 
  Брама
• 
  Вхід в церкву
• 
  Дзвіниця
• 
  Іоанно-Предтеченський приділ
• 
  Недільна школа (Мала Бурса)
• 
  Загальний вигляд церкви з дзвіницею
• 
  Пам`ятний камінь на честь Святого пророка Iллi

• Список мурованих храмів у стилі українського бароко

• Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К. : Техніка, 2003. — 176 с. : іл. — (Нац. святині України). — ISBN 966-575-036-4.
• Васильев М. В. Константинопольский храм Богоматери Фаросской в дипломатических акциях Руси и Византии первой половины Х века [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Славянский альманах 2016. Вып. 3–4. — М.: Индрик, 2016. — стр. 13-37.
• Oleksiy P. Tolochko. Church of St. Elijah, ‘Baptized Ruses’ and the Date of the Second Ruso-Byzantine Treaty [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Byzantinoslavica: Revue internationale des Etudes Byzantines. - 2013. - Vol. LXXI (Issue 1-2). - P. 111-128.

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.