Перейти до вмісту

Церква Миколи Набережного

Координати: 50°28′02.60″ пн. ш. 30°31′23.70″ сх. д. / 50.4673889° пн. ш. 30.5232500° сх. д. / 50.4673889; 30.5232500
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Миколи Чудотворця Набережного
Назва на честь: Миколай Чудотворець
Церква Миколи Чудотворця Набережного

50°28′02.60″ пн. ш. 30°31′23.70″ сх. д. / 50.4673889° пн. ш. 30.5232500° сх. д. / 50.4673889; 30.5232500
СтатусПам'ятка архітектури національного значення
Країна Україна
РозташуванняКиїв, вул. Григорія Сковороди, 12
КонфесіяПЦУ
Архітектурний стильхрам — українське бароко, дзвіниця — російсько-візантійський
АрхітекторІ. Г. Григорович-Барський
Будівництво1772 — 1775; дзвіниця - 1863
Церква Миколи Набережного. Карта розташування: Україна
Церква Миколи Набережного
Церква Миколи Набережного (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Миколи Набережного у Вікісховищі

Це́рква Мико́ли Чудотво́рця На́бережного або На́бережно-Микі́льська це́рква — православна церква в Києві на Подолі, пам'ятка архітектури українського бароко. Розташована на розі вулиць Григорія Сковороди і Почайнинської. Споруджена за проєктом Івана Григоровича-Барського у 1772—1775 роках,[1][2] добре збереглася до наших днів.[3]

Церква Миколи Набережного була єдиним київським храмом, де богослужіння не припинялися в радянські часи аж до 1960 року. У 1992 році тут відновилися богослужіння. Деякий час церква виконувала функції кафедрального храму УАПЦ в Києві[3]. Належить до Православної Церкви України.

Історія

[ред. | ред. код]

Заснування церкви

[ред. | ред. код]

Згідно з народним повір'ям, давній храм на честь св. Миколая був зведений у XI столітті поблизу того місця на березі річки, де, за переказом, втопилося немовля, однак потім чудом врятувалося[3].

Перші відомі писемні джерела свідчать, що вже в середині XVI століття тут існувала дерев'яна парафіяльна церква Миколи Набережного. Після пожежі 1677 року храм був зруйнований і на його місці будується нова дерев'яна церква. На плані Києва 1695 року церкву Миколи Набережного зображено дерев'яною однобаневою з однією вівтарною апсидою. Наприкінці 1750-х років коштом козаків Київського та Ніжинського полків було здійснено капітальний ремонт. Незважаючи на розпочате в 1770-х роках спорудження нового кам'яного храму, старий дерев'яний був розібраній лише наприкінці XVIII століття[1].

Зведення мурованої церкви

[ред. | ред. код]

Нова мурована церква була зведена впродовж 17721775 років[4] за проєктом українського архітектора Івана Григоровича-Барського на добровільні пожертвування. Можливо, за зразок йому слугувала церква в селі Лемеші, біля Козельця, проєкт якої замовила у нього Наталя Розумовська з тим, щоб реалізувати його на могилі свого чоловіка, лемешівського козака Григорія Розума.[3]

1863 року до церкви в російсько-візантійському стилі прибудована дзвіниця з теплим храмом за проєктом Михайла Іконнікова.

Радянські часи

[ред. | ред. код]

Сучасність

[ред. | ред. код]

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1919 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в Києві (ЦДІАК України)[5].

На подвір'ї церкви похований журналіст Георгій Ґонґадзе[6].

Легенди

[ред. | ред. код]

Згідно з народним повір'ям, храм на честь Миколи Чудотворця було зведено поблизу того місця, де втопилося немовля. Легенда розповідає про подружжя, яке вирушило у Вишгород на поклін мощам Св. Бориса і Гліба та поверталося на човні Дніпром до Києва. Під час подорожі жінка задрімала і випустила маля у воду. З відчаю батьки звернулися з молитвою про допомогу до св. Миколи. І здійснилося чудо — батьки знайшли невдовзі дитя живим та неушкодженим у Софійському соборі біля ікони св. Миколи Мокрого. Протягом століть ікону св. Миколи Мокрого визнавали як головну святиню Софійського собору та найдавнішу чудотворну ікону на Русі.[1]

Архітектура

[ред. | ред. код]

Дзвіниця з церквою Благовіщення

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К. : Техніка, 2003. — 176 с. : іл. — (Нац. святині України). — ISBN 966-575-036-4.
  2. Золотоверхий Київ. Фотоальбом. — К. : Спалах, 1995. — 160 с. : іл.
  3. а б в г Галайба В. Храми Св. Миколая в Києві. — К. : Вид-во «Бібліотека українця», 2002. — 64 с.
  4. Микола Закревський вказує на 1779 рік
  5. Церква св. Миколая (Набережного-Микільська, Миколи Набережного, Миколи Мокрого) на Подолі у м. Києві [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України
  6. У Києві поховали Георгія Гонгадзе. Українська правда (укр.). 22 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]