Світовий океан

Світовий океан
Маса	1,4E+21 кг
Солоність	35 ‰
Ким названо	Шокальський Юлій Михайлович і Бернгард Варен
У межах природно-географічного об'єкта	Земля
Найнижча точка	Маріанський жолоб
Висота над рівнем моря	0 м
Густина	1,024 г/см³
Тиск	20 МПа
Температура	5 °C
Вертикальна глибина	11 022 м
Площа	361 260 000 км²
Об'єм	1 332 000 000 ± 1 000 000 км³[1], 1 340 740 000 км³ і 1 370 000 000 км³[2]
Світовий океан у Вікісховищі

Світови́й океа́н^[a] (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) — водна оболонка Землі, основна частина гідросфери, яка омиває всі материки та острови і посідає близько 70,8 % поверхні земної кулі. Середня глибина Світового океану — 3795 м, найбільша — 11022 м (Маріанська западина в Тихому океані). Загальний об'єм води — 1340—1370 млн км³.

Поверхня Світового океану поділяється на різні за площею умовні акваторії: чотири океани, десятки морів, численні затоки й протоки.

Світовий океан поділяється на 4 головні частини: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан. Міжнародна гідрографічна організація з 1918 по 1953 роки виділяла Південний океан (води Світового океану на південь від 60° пд. ш.)^[3]. У проєкті 4-го видання «Меж океанів і морів» 2002 року було запропоновано відновити Південний океан, але ця редакція, через ряд не пов'язаних із цим питанням топонімічних суперечок, не була досі офіційно затверджена.

• Межі океанів ^[b]
• 
  Поділ Світового океану на окремі океани
• 
  Тихий (Пацифіка)
• 
  Атлантичний (Атлантика)
• 
  Індійський
• 
  Північний Льодовитий (Арктичний)

Рада з географічних назв США використовує назву окремого Південного океану з 1999 року, а в лютому 2021 року американське Національне управління океанічних і атмосферних досліджень офіційно визнало Південний океан окремим від інших.

Дно океану утворює земна кора океанічного типу товщиною 8-10 км, в якій відсутній гранітно-метаморфічний шар. Ложе океану складене базальтами; на них розташовується чохол глибоководних осадів, потужність яких зменшується, а підошва омолоджується в напрямку до серединно-океанічних хребтів. Найбільш давні з відомих осадів дна Світового океану належать до юри.

За геоморфологічними і геологічними особливостями у Світовому океані виділяють підводну околицю материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), перехідні зони від океану до материків, зокрема системи острівних дуг; ложе океану та серединно-океанічні хребти.

Сучасне осадоутворення (загалом близько 290-30 млрд т/рік) у Світовому океані обумовлюється^[4]:

• твердим стоком річок (18,53 млрд т/рік),
• стоком розчинених речовин (3,2 млрд т/рік),
• біогенними осадами (1,7-1,8 млрд т/рік),
• еоловим матеріалом (~1,6 млрд т/рік),
• льодовиковим стоком (1,5 млрд т/рік),
• абразією берегів та дна (0,5 млрд т/рік),
• космогенним матеріалом (0,01–0,08 млрд т/рік).

— типи, абразійні, акумуляційні, естуарії, дельти.

Вода Світового океану має приблизно однаковий сольовий склад (99,2 % — йони Na⁺, Mg⁺², K⁺, Ca⁺², Cl^-, S⁻²)^[4]. Середня концентрація соляного розчину 35 г/л (тільки в Червоному морі — 41,8 %).

- горизонтальний і вертикальний розподіл;

- гази.

Пересічна річна температура поверхневих вод Світового океану +17,5 °С, біля екватора +28 °C, у полярних широтах -1,5…-1,9 °C. На глибині розподіл температури визначається процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції вод. У придонному шарі температура води практично незмінна +1,4…+1,8 °C, у полярних широтах — нижче 0 °C.

У новому дослідженні вчених вказано, що за останні 15 років Земля накопичила майже стільки ж тепла, скільки за попередні 45 років, причому більша частина додаткової енергії пішла в океани. Так, наприклад, у березні 2023 року, температура морської поверхні біля східного узбережжя Північної Америки була на 13,8 °C вищою за середній показник 1981-2011 років^[5][6].

На початку квітня 2023 року, Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США (NОАА) зафіксувало, що температура поверхні Світового океану виявилася на рекордно високому рівні. Світовий океан потеплів до 21,1 °С. Попередній рекорд 21 °С був встановлений у 2016 році^[7]. Експерти також зазначили, що у майбутньому потепління підвищить ризик екстремальних погодних умов та призведе до нових теплових рекордів^[8].

- тепловий баланс

- горизонтальний і вертикальний розподіл

- часові зміни

- теплова взаємодія з материками

— горизонтальний і вертикальний розподіл

- перемішування

Динаміка вод Світового океану зумовлена різними факторами (космічними, атмосферними, тектонічними) і проявляється у формі хвиль, течій, припливів та відпливів, тощо. В червні 2023 року, вчені NASA повідомили^[9], що води у Світовому океані з кожним роком стає більше, а за останні 30 років рівень океану піднявся більш ніж на 9 сантиметрів^[10].

З морської води видобувають кухонну сіль (третина світового виробництва), магній, калій, бром, деякі мікроелементи (літій, бор)^[4].

Під дном Світового океану зосереджена значна кількість корисних копалин. У межах шельфу зосереджені родовища нафти, природного газу, титану, заліза, вугілля, виявлено розсипища олова, ільменіту, рутилу, монациту та ін. У донних відкладах Світового океану є фосфоритові, баритові, залізо-марганцеві конкреції^[4].

- розробка шельфу

- глибоководні розробки

• Атлантичний океан
• Тихий океан
• Індійський океан
• Північний Льодовитий океан
• Південний океан

• Хільчевський В. К. Світовий океан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Світовий_океан (дата звернення: 8.11.2020).
• Хільчевський В. К. Гідрохімія океанів і морів: навч. посібник. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. - 114 с.
• Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — 255 с.
• С. В. Гринько. Світовий океан // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Світовий океан // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Нерозміщення на дні морів та океанів зброї масового знищення // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• (англ.) Limits of Oceans and Seas. — 3rd. — Monte Carlo : International Hydrographic Organization, 1953. — 39 с.
• (рос.) Авдонин В. В. и др. Полезные ископаемые Мирового океана. — М. : Изд-во МГУ, 2000.
• (рос.) Монин А. С., Озмидов Р. В. Океаническая турбулентность. — Л. : Гидрометеоиздат, 1981. — 320 с.
• Монин А. С., Каменкович В. М., Корт В. Г. Изменчивость Мирового океана. — Л. : Гидрометеоиздат, 1974. — 264 с.
• Монин А. С., Красицкий В. П. Явления на поверхности океана. — Л. : Гидрометеоиздат, 1985. — 376 с.
• (рос.) Монин А. С., Корчагин Н. Н. Десять открытий в физике океана. — М., 2008.

• (англ.) Гідрометеорологічні показники Світового океану в реальному часі

Географія   Гідрологія   Біологія океану   Океанологія   Науки про Землю