Печорське море

Печорське море

Печорське море
69°46′44″ пн. ш. 54°26′54″ сх. д. / 69.77889° пн. ш. 54.44833° сх. д. / 69.77889; 54.44833
Область	Північно-східна Європа
Розташування	Росія  Архангельська область  Ненецький автономний округ
Довжина	300 км
Ширина	180 км
Найбільша глибина	210 м
Середня глибина	6 м
Площа	81 263 км²
Впадаючі річки	Печора
Впадаюча річка	Печора, Артельнаd, Velikayad, Kosayad і Peschankad
Печорське море у Вікісховищі

Печорське море — море Північного Льодовитого океану, є південно-східною частиною Баренцового моря, між островами Колгуєв і Вайгач. Термін «Печорське море», згідно з Постановою ЦВК СРСР від 28.11.1935, застосовується до акваторії південно-східної частини Баренцового моря, розташованої на схід від межі по лінії мис Чорний (Нова Земля, південний вхід в губу Костін Шар) — північний край о. Колгуєв і потім південний край о. Колгуєв (Плоскі Кошки) — мис Святий Ніс Тіманський. При цьому протоки Карські Ворота і Югорський Шар до Печорського моря не належать. Всі береги, омивані морем, відносяться до Росії (материковий берег, о-ви Колгуєв і Вайгач — Ненецький автономний округ, архіпелаг Нова Земля — Архангельська область).

Розміри Печорського моря: в широтному напрямку — від о. Колгуєв до протоки Карські Ворота — близько 300 км і в меридіональному напрямку — від мису Руський Заворот до Нової Землі — близько 180 км. Площа акваторії моря становить 81263 км², об'єм вод 4380 км³.

У межах Печорського моря є кілька заток (губ): Раменка, Колоколкова, Хайпудирська, Печорська (найбільша). З річок, що впадають у море, найбільшою є Печора.

Море мілководне з поступовим збільшенням глибини в меридіональному напрямку від материкового берега. Вздовж південного узбережжя архіпелагу Нова Земля розташовується глибоководний жолоб з глибинами понад 150 м.

Полярна ніч триває тут з кінця листопада до середини січня, а полярний день — з середини травня до кінця липня. Льодовий покрив, що має тут сезонний характер, утворюється у вересні-жовтні і зберігається до липня.

Максимальний прогрів вод у поверхневих шарах відзначається в серпні (10-12 °С), а у глибинних шарах — у вересні-жовтні. У найхолоднішому місяці — травні — значення температури води негативні від поверхні до дна.

Солоність води в Печерському море змінюється протягом року і в різних місцях акваторії. У льодовий період відзначаються морські солоні води (солоність 32-35 ‰.). У літньо-осінній період в районі сильно виражений розпрісняючий вплив материкового прісного стоку (в першу чергу річки Печора). У шарі 0-10 м утворюються зони солонуватих (солоність до 25 ‰.), розпріснених морських (солоність 25-30 ‰.) і солоних морських (солоність понад 30 ‰.). Максимум розвитку цих зон відзначається в липні. Скорочення зон солонуватих і розпрісненних морських вод відбувається в серпні-жовтні і закінчується в листопаді до початку льодоутворення повним зникненням в Печерському море солонуватих вод.

У Печерське море проходять гілки теплої Колгуєво-Печорської течії, холодної течії Литке і стічних (влітку теплих і холодних взимку) Біломорської і Печорської течій.

У Печерському морі припливи півдобові мілководні, лише на вході в Печорську губу і в її вершині вони неправильні півдобові. Середня величина сизигійного припливу (селище Варандей) становить 1,1 м.

Промисел тріски, білухи, тюленя. На 2009 р. в Печерському море готуються для промислового видобутку нафти родовища «Приразломне», «Долгинське», «Мединський-море», «Варандей-море» тощо. У районі сел. Варандей діє морський нафтоналивний термінал з берегових родовищ.

Акваторія моря лежить в субарктичному кліматичному поясі^[1]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима^[2].

Акваторія моря відноситься до морського екорегіону Північне й східне Баренцове море арктичної зоогеографічної провінції^[3]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони^[4].

• (рос.) Воскресенский С. С., Леонтьев О. К., Спиридонов А. И. и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с.
• (рос.) Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. А. А. Асеева, С. С. Коржуева. — М. : Наука, 1982. — 277 с.
• (рос.) Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с.
• (рос.) Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982.
• (рос.) Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Изд-во АН СССР, 1963. — 739 с.
• (рос.) Кондрин А. Т., Косарев А. Н., Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993.
• (рос.) Леонов А. К. Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960.
• (рос.) Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с.
• (рос.) Печорское море. Системные исследования. — М. : Научный мир, 2003. — 486 с.
• (рос.) Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980.

• Печорське море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Вадим Старков. // Очерки истории освоения Арктики. Том II. Россия и Северо-Восточный проход. Мангазейский морской ход [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)