Шуринівська волость
| Шуринівська волость | ||||
| Центр | Шуринівка | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 35 719 (1880) | |||
| Населення | 6284 осіб (1880) | |||
| Густота | 16.1 осіб / км² | |||
Шуринівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Шуринівка.
Станом на 1880 рік складалася 35 поселень, 22 сільських громад. Населення — 6284 особи (3203 чоловічої статі та 3081 — жіночої), 951 дворове господарство[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 6807 | 3392 |
| Приватної власності | 28839 | 7686 |
| Іншої власності | 73 | 53 |
| Загалом | 35719 | 10931 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Шуринівка — колишня власницька слобода при річці Ліва за 25 верст від повітового міста, 510 осіб, 93 двори, 2 православні церкви.
- Ново-Нікольська — колишня власницька слобода, 470 осіб, 85 дворів, православна церква, торжок.
- Осиківка — колишня власницька слобода, 64 особи, 12 дворів, православна церква.
- Плесна й Плоский — колишня власницька слобода і хутір, 163 особи, 35 дворів, православна церква, школа.
- Титарів — колишній власницький хутір при річці Ліва, 1108 осіб, 164 двори, 16 вітряних млинів.
- Федорівка — колишній власницький хутір при річці Ліва, 987 осіб, 147 дворів.
За даними 1900 року у волості налічувалось 109 поселень із переважно українським населенням, 80 будівель й установ, 1036 дворових господарств, населення становило 6703 особи (3414 чоловічої статі та 3289 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Федір Гнатович Шибанов, старшиною — Макар Григорович Сибіркин, волосним писарем — Іван Єгорович Мокров[4].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 172-173.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5352-5460)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)