Бичок (Петропавловський район)
| село Бичок | |
|---|---|
| рос. Бычок | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Петропавловський |
| Поселення | Бичковське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20 237 808 001 |
| Код ЗКТМО: | 20637408101 |
| Основні дані | |
| Населення | 972 особи (2010) |
| Поштові індекси | 397674 |
| Телефонний код | +7 47365 |
| Географічні координати: | 50°01′39″ пн. ш. 40°46′09″ сх. д. / 50.0275° пн. ш. 40.76916667° сх. д. 
|
| Часовий пояс | UTC+3 |
| Мапа | |
  Бичок  Бичок | |
|
| |
Бичок (рос. Бычок) — село у Росії, Петропавловському районі Воронезької області. Адміністративний центр Бичковського сільського поселення.
Населення стано��ить 972 особи (451 чоловічої статі й 521 — жіночої) за переписом 2010 року (1233 особи на 1.01.2008).
За даними 1859 року у казенній слободі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 3037 осіб (1528 чоловічої статі та 1509 — жіночої), налічувалось 428 дворових господарств, існувала православна церква й поштова станція[1].
Станом на 1886 рік у колишній державній слободі, центрі Бичковської волості, мешкало 3870 осіб, налічувалось 703 дворових господарств, існували православна церква, школа, поштова станція, 5 лавок, відбувався щорічний ярмарок[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4666 осіб (2333 чоловічої статі та 2333 — жіночої), з яких 4660 — православної віри[3].
За даними 1900 року у селі мешкало 4797 осіб (2416 чоловічої статі та 2381 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 871 дворове господарство, існували 2 православні церкви, 10 громадських будівель, земська школа і 2 школи грамоти, 4 мануфактурних, 2 дріб'язкових і винна лавки, шинок, відбувався щорічний ярмарок[4].
| 2010[5] |
|---|
| 972 |
- (рос.) Бичок
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 900)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-30. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5494)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Воронезької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png){kind=small} Населені пункти Петропавловського району | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Березняги • Бичок • Глубоке • Дєдовка • Дєдовочка • Красноселовка • Краснофлотське • Но��ий Лиман • Новобогородицьке • Новотроїцьке • Петропавловка • Піски • Прогоріле • Стара Кріуша • Стара Мілова • Фоменково |
| Хутори | Александровка • Березовий • Гондарев • Замостя • Індичий • Котовка • Огарев • Рубіж • Червоно-Чехурський |
.png)