Гуань Ї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуань Ї
Народився1962
Ningdu Countyd, Ґаньчжоу, Цзянсі, КНР
Країна КНР
Діяльністьвірусолог, мікробіолог, дослідник, автор
Галузьвірусологія і мікробіологія
Alma materГонконзький університет і St. Jude Children's Research Hospitald (1997)[1]
ЗакладГонконзький університет, Гонконзький університет[2], Гонконзький університет[3], Shantou University Medical Colleged[4], Гонконзький університет[5], Shantou University Medical Colleged[6], Гонконзький університет[7], Гонконзький університет[8], Гонконзький університет[9], Гонконзький університет[10], Гонконзький університет[11], Shantou University Medical Colleged[12] і First Affiliated Hospital of Jiangxi Medical Colleged[13]

Гуань Ї (спрощ.: 管轶; кит. трад.: 管軼, 1962) — китайський вірусолог. У 2014 році згідно опитування Thomson Reuters (відоме також як «Clarivate Analytics») посів 11 місце у світі серед дослідників у галузі мікробіології.[14] Він отримав ступінь доктора філософії з мікробіології в Гонконзькому університеті та працює професором мікробіології у цьому ж учбовому закладі. Його дослідження важкого гострого респіраторного захворювання захворювання SARS допомогло китайському уряду запобігти поширення спалаху цього захворювання в 2004 році.[15] Він є діючим директором (у справах Китаю)[16] Державної головної лабораторії нових інфекційних захворювань Гонконзького університу.[17] На початку 2017 року Гуань попередив, що вірус грипу H7N9 «становить найбільшу загрозу для людства, ніж будь-який інший за останні 100 років».[18]

Освіта

[ред. | ред. код]

Гуань отримав ступінь доктора медицини у медичному коледжі Наньчанського університету (також відомого як медичний коледж ��зянсі), вчений ступінь у Пекінському медичному коледжі та ступінь доктора філософії в Гонконзькому університеті.[15]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Протягом усієї своєї кар'єри Гуань Ї зосереджував свої дослідження на вірусах грипу, та визначив усіх основних попередників та шляхи передачі варіанту H5N1, який циркулював в Південно-Східній Азії, Європі та Африці, і надав більшість зразків штамів Всесвітній організації охорони здоров'я для розробки вакцин на випадок пандемії.

Гуань Ї також ініціював систематичне дослідження вірусів H9N2, які разом із вірусами підтипу H5 вважаються найвірогіднішими новими підтипами грипу, які можуть викликати пандемію .

Гуань визначив роль свійських качок у створенні реервуару та поширенні вірусів грипу, та зробив значний внесок у вивченні появи, еволюційної історії та розвитку пандемічного вірусу H1N1 2009 року, а також розкрив генезис, джерело інфекції, еволюційний шлях і можливий шлях передачі вірусу 2017 року — нового вірусу грипу H7N9.[15][18][19]

Гуань Ї також зробив внесок у ідентифікацію тваринних резервуарів для коронавірусів, очоливши групу з визначення кажанів як резервуарів для SARS-CoV[20], і пальмових цивет як проміжних господарів для SARS-CoV.[21][22]

Протягом багатьох років Гуань Ї працював у різних відомих університетах і лікарнях. Він розпочав свою кар'єру у 1983 році, і працював до 1986 року лікарем-ординатором (асистент викладача) у відділенні педіатрії у першій афілійованій лікарні медичного коледжу Цзянсі в Наньчані. Незабаром після того, як він став «відповідальним лікарем» (викладачем) (кафедри педіатрії) в медичному коледжі Університету Шаньтоу з 1989 по 1992 рік. Перейшовши звідти між 1993 і 1995 роками, Гуань отримав ступінь доктора філософії, та розпочав роботу на кафедрі мікробіології в Гонконзькому університеті. Потім він переїхав до США між 1995 і 1997 роками, де отримав ступінь доктора філософії у відділенні вірусології та молекулярної біології дитячої дослідницької лікарні Святого Джуди в Мемфісі в штаті Теннессі.

Потім Гуань Ї повернувся до Гонконзького університету, де він працював з 1997 по 2000 роки асистентом-доцентом на кафедрі мікробіології, потім з 2001 по 2013 роки як доцент і старший викладач на кафедрі мікробіології, а з З 2005 по 2011 рік працював професором кафедри мікробіології, а з 2013 по 2016 рік став директором Центру дослідження грипу. Станом на 2023 рік Гуань Ї з 2015 року обіймає посаду професора кафедри нових вірусних захворювань (школа громадського здоров'я). Одночасно Гуань Ї займає кілька високих посад у високоповажних організаціях охорони здоров'я по всьому Китаю. Він є директором Об'єднаного дослідницького центру грипу (HKU & SUMC)) медичного коледжу Університету Шаньтоу з 2004 року, директором Міжнародного інституту інфекції та імунітету медичного коледжу Університету Шаньтоу з 2007 року, директором Державної ключової лабораторії нових інфекційних захворювань Гонконзького університету з 2005 року, професора вірусології в Школіа громадського здоров'я в Гонконзькому університеті з 2012 року, працює також в Об'єднаному інституті вірусології в Шаньтоу з 2015 року та Спільній лабораторії міжнародного співробітництва в галузі вірусології та нових інфекційних захворювань Китаю з 2016 року.[23]

Пандемія COVID-19

[ред. | ред. код]

В інтерв'ю Caixin Гуань дав експертні коментарі щодо SARS-CoV-2, попередивши, що коронавірус може бути в 10 разів гіршим, ніж спалах SARS у 2003 році.[24] Він сказав засобам масової інформації: «Я пережив стільки [спалахів захворювань], і я ніколи не боявся. З більшістю [спалахів] можна впоратися, але цього разу я наляканий».[25] Те, що він сказав у своєму інтерв'ю «Caixin», вочевидь, відрізнялося від того, що писалося в більшості китайських засобів масової інформації, і стало дуже суперечливим, оскільки журналісти державних ЗМІ перепостили його попередню заяву, яку він зробив 15 січня, стверджуючи, що хвороба піддається лікуванню. Журналісти також оприлюднили інформацію про те, що лабораторія Гуана колись була оштрафована урядом у 2005 році. Ван Дуань, журналіст «Caixin», який брав інтерв'ю у Гуань Ї, описав таку поведінку як «особисті напади» та поскаржився, що досі жоден експерт не виступив, щоб спростувати те, що сказав Гуань.[26]

У середині липня 2020 року, коли було повідомлено про групу нових випадків захворювання в Пекіні, Гуан дав інтерв'ю журналу «iNewsweek» (中国新闻周刊), у якому поділився своєю думкою, що підтримує припущення, що вірус потрапив до Пекіна через зараженого замороженого лосося.[27]

Гуань Ї розкритикував заходи китайського уряду щодо нуль-COVID, що Bloomberg News назвало «рідкісним проявом публічної критики», сказавши в інтерв'ю телеканалу «Phoenix Hong Kong Channel», що якщо уряд продовжуватиме політику карантину щодо кількох випадків, то економіка постраждає. Гуань виступав за збільшення вакцинації та дослідження ефективності домашніх вакцин проти нових варіантів коронавірусу.[28][29]

Поява в популярних ЗМІ

[ред. | ред. код]

У 2005 році журнал «Тайм» назвав Гуана одним із 18 «Героїв глобальної охорони здоров'я», а в 2006 році назвав його «Азійським героєм» за його дослідження вірусу грипу.[30][31] У 2021 році він був нагороджений «Canada Gairdner Global Health Award».[32]

Академічні публікації

[ред. | ред. код]

Запис про публікації Гуань Ї, який міститься в базі даних Національного інституту охорони здоров'я США PubMed, показує, що він має понад 280 рецензованих статей із понад 26 тисячами цитувань і h-індексом 79.[15][33]

Скандали

[ред. | ред. код]

У 2022 році Гуань Ї був звинувачений у булінгу його колишнім членом команди в Гонконзькому університеті.[34][35]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ORCID Public Data File 2021 — 2021. — doi:10.23640/07243.16750535.V1
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  4. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  5. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  8. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  9. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  10. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  11. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  12. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  13. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  14. ↑ Highly Citied Researchers. hcr.stateofinnovation.com. Clarivate Analytics. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  15. ↑ а б в г Guan, Yi. hku.hk. University of Hong Kong. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  16. ↑ Members. State Key Laboratory for Emerging Infectious Diseases. University of Hong Kong. Архів оригіналу за 19 січня 2020. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  17. ↑ State Key Laboratory for Emerging Infectious Diseases. hku.hk. University of Hong Kong. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  18. ↑ а б Why Chinese Scientists Are More Worried Than Ever About Bird Flu. npr.org. NPR. 11 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  19. ↑ Johnson, Lorie (11 квітня 2017). Scary Bird Flu Mutations Could Lead to Worst Pandemic in History. cbn.com. Christian Broadcasting Network. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  20. ↑ Tang, X. C.; Zhang, J. X.; Zhang, S. Y.; Wang, P.; Fan, X. H.; Li, L. F.; Li, G.; Dong, B. Q.; Liu, W.; Cheung, C. L.; Xu, K. M. (1 серпня 2006). Prevalence and Genetic Diversity of Coronaviruses in Bats from China. Journal of Virology. 80 (15): 7481—7490. doi:10.1128/JVI.00697-06. ISSN 0022-538X. PMC 1563713. PMID 16840328. (англ.)
  21. ↑ Guan, Y.; Zheng, B. J.; He, Y. Q.; Liu, X. L.; Zhuang, Z. X.; Cheung, C. L.; Luo, S. W.; Li, P. H.; Zhang, L. J.; Guan, Y. J.; Butt, K. M. (10 жовтня 2003). Isolation and Characterization of Viruses Related to the SARS Coronavirus from Animals in Southern China. Science (англ.). 302 (5643): 276—278. Bibcode:2003Sci...302..276G. doi:10.1126/science.1087139. ISSN 0036-8075. PMID 12958366.
  22. ↑ Kan, Biao; Wang, Ming; Jing, Huaiqi; Xu, Huifang; Jiang, Xiugao; Yan, Meiying; Liang, Weili; Zheng, Han; Wan, Kanglin; Liu, Qiyong; Cui, Buyun (15 вересня 2005). Molecular Evolution Analysis and Geographic Investigation of Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus-Like Virus in Palm Civets at an Animal Market and on Farms. Journal of Virology (англ.). 79 (18): 11892—11900. doi:10.1128/JVI.79.18.11892-11900.2005. ISSN 0022-538X. PMC 1212604. PMID 16140765.
  23. ↑ ORCID. orcid.org. Процитовано 5 лютого 2023. (англ.)
  24. ↑ Liu, Zhen (23 січня 2020), China coronavirus outbreak could be 10 times worse than Sars, expert says, South China Morning Post (англ.)
  25. ↑ 香港病毒专家估算武汉疫情比SARS感染规模大10倍. Radio Free Asia (кит.). Процитовано 7 лютого 2020.
  26. ↑ 梓鹏 (29 січня 2020). 武汉疫情与中港"一国两制"下的医护镜像. BBC News 中文 (кит.). Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
  27. ↑ 北京爆第二波疫情 管軼：料經冷凍食物傳播. Fight Covid-19 (кит.). 16 червня 2020. Процитовано 12 липня 2020.
  28. ↑ Focus - A closer look at China's strict 'zero-Covid' policy. 5 січня 2022. (англ.)
  29. ↑ Chinese Virus Expert Launches Scathing Attack on Covid Zero Push. Bloomberg.com. 10 листопада 2021. (англ.)
  30. ↑ Walsh, Bryan (31 жовтня 2005). Bird-Flu Hunter GUAN YI. Time. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  31. ↑ Greenfeld, Karl (13 листопада 2006). Guan Yi & Malik Peiris. Time. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  32. ↑ Canada Gairdner Global Health Award 2021 (англ.)
  33. ↑ Guan, Yi. PubMed.gov. National Institutes of Health. Процитовано 12 квітня 2017. (англ.)
  34. ↑ 管軼團隊裡涉嫌職務欺詐與欺凌的惡劣行為 (кит.)
  35. ↑ Bullying and misconduct in Yi Guan's team at HKU (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуань_Ї&oldid=42262595