Константиновська волость (Богучарський повіт)
Зовнішній вигляд
Константиновська волость | ||||
Центр | Константиновка | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 36 158 (1880) | |||
Населення | 11 461 осіб (1880) | |||
Густота | 29 осіб / км² | |||
Наступники | Кантемирівський район | |||
Константиновська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Константиновка.
Станом на 1880 рік складалася 11 поселень, 7 сільських громад. Населення — 14 585 особа (5719 чоловічої статі та 5742 — жіночої), 1559 дворових господарств[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 34148 | 28014 |
Приватної власності | 1742 | 1263 |
Іншої власності | 268 | 174 |
Загалом | 36158 | 29451 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Константиновка (Кантемирівка) — колишня державна слобода при річках Федоровка й Вшива за 95 верст від повітового міста, 5790 осіб, 861 двір, 2 православні церкви, школа, залізнична станція, поштова станція, 13 лавок, шкіряний завод, 101 вітряний млин, 2 ярмарки на рік. За 8 верст — постоялий двір. За 8 верст — залізнична станція Бик.
- Журавка — колишня державна слобода, 786 осіб, 73 двори, православна церква, 19 вітряних млинів, залізнична станція.
- Зайцівка — колишня державна слобода при річці Федоровка, 1840 осіб, 255 дворів, православна церква, 25 вітряних млинів, лавка, торжок.
- Колещатівка — колишня державна слобода, 1256 осіб, 180 дворів, православна церква, 19 вітряних млинів.
За даними 1900 року у волості налічувалось 55 поселень із переважно українським населенням, 8 сільських товариств, 125 будівель та установ, 1913 дворових господарств, населення становило 14 345 осіб (7193 чоловічої статі та 7152 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Іван Денисович Зюбанов, старшиною був Михайло Федорович Хіманич, волосним писарем — Микола Іванович Коломійцев[4].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5125-5179)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |