- Про Церкву, що засідає у Срібному Шпилі Мінратоса, див. Тевінтерська Церква
Орлейська Церква (англ. Orlesian Chantry) — панівна релігійна організація в Тедасі. Вона ґрунтується на Псалмі Світла (низці вчень, написаних самою Андрасте, пророчицею Творця) і була заснована Кордилієм Дрейконом, першим імператором Орлею. Прибічники Церкви називаються андрастиянами.
Мета Церкви — поширювати Псалом Світла по всіх куточках світу та серед усіх рас. Церква має досить поблажливі погляди на осіб нелюдських рас: вони потребують порятунку, адже опинилися ще далі від благодаті Творця, ніж люди, — думка, яка змусила більшість людства ставитися до них зверхньо. Немає відомих к’юнарі-андрастиян. Ельфи поклонялися, а в деяких випадках і досі поклоняються ельфійському пантеону, а гноми шанують Скелю. Тільки-но всі народи приймуть Псалом і відпрацюють його вчення, Творець повернеться і поверне світові його колишню славу. Таким чином, андрастиянську релігію в Тедасі можна назвати деїстичною, оскільки Творець залишив світ, і він не буде прислухатися до молитв або виконувати будь-яке інше призначення, доки людство не здобуде його прихильність.
Орлейський Церковний календар використовується майже у всіх країнах Тедасу, окрім Тевінтерської імперії. Саме з нього походять назви Діб.
Історія[]
Статуї послідовників Андрасте та мучеників[1]
Геральдика Церкви
Церква почала своє існування, як один з багатьох культів, виниклих з легенди про мученицьку смерть Андрасте[2]. Відома, як Культ Творця, вона не мала лідера[3], а її послідовники зазнавали утисків[4]. Ченці мали приховувати свої вчення від тевінтерських магістрів за допомогою тайнописів та зашифрованих сувоїв[5]. У -130 році Стародавньої Доби адепти культу склали вчення Андрасте у гімни, створивши Псалом Світла, що призвело до їх розповсюдження[6].
Існувало багато культів, присвячених Творцю, поки Кордилій Дрейкон, який згодом став першим імператором Орлею, силою не об’єднав їх у Орлейську Церкву в -3 році Стародавньої Доби[7]. Дрейкон затвердив андрастиянство як національну релігію. Першу Божественну, Юстинію І, було проголошено чотири роки потому. Хоч її обрання викликало значне невдоволення у Тевінтерській імперії, яка більше століття впорядковувала андрастиянство самотужки, тевінтерці спочатку намагалися задобрити новостворену Орлейську Церкву, передавши владу Архонта верховним пасторам.
Військові успіхи Дрейкона під час Другого Мору значно розширили кордони Орлею та невдовзі завойовані землі навернулися до андрастиянства. Хоч ці землі пізніше звільнилися від орлейського панування по смерті Дрейкона, андрастиянство збереглося.
Неваррська угода, підписана у 1:20 році Божественної Доби підпорядкувала Церкві Інквізицію та новостворені Кола магів. Інквізиція розділилася на два нові угруповання: Орден храмовників, що мав опікуватися Колами і полювати на відступників та малефікарів, та Шукачів істини – наглядачів за храмовниками та особливих агентів Божественної.
До 1:45 року Божественної Доби вчення Андрасте поширилися в Антиві[8]. Антиванські Ворони розпочали свою діяльність, як філія Церкви. На схилах на північ від Тревізо орден монахів скористався травами, що росли у садах їхнього монастиря задля протистояння правлінню деспотичного герцога у єдиний можливий для монахів спосіб[9].
Напруга у відносинах між Тевінтерською та Орлейською Церквами досягла кульмінації за Доби Веж через розбіжності у значенні заповіді про те, що «магія має служити, а не повелівати». У Тевінтері, де магія вважалася цінною рисою, яку шанували та вдосконалювали шляхом особливого вибіркового розмноження серед ви��ого класу суспільства[10], ченці проповідували, що магія має служити заради найвищого блага та не керувати розумом інших людей, що на їхню думку втілювалося найкращим чином, надавши магам місця у владі. Коли Орлейська Церква зрештою дізналася про це у 3:87 році Доби Веж, Божественна Благовіста ІІ наполягла, щоб ті повернулися до орлейського варіанту Псалму. Тевінтерці відмовилися, звинувативши Валь Руайо у нечестивості. Божественна Благовіста ІІ проголосила їх усіх єретиками, що підштовхнуло Архонта обрати Імперським Божественним верховного пастора Вальгаїла, чоловіка та мага Кола[11][12].
Завдяки сильному впливу на народ, Церква може чинити значний політичний тиск на панівні верстви в багатьох галузях, що становлять інтерес. У надзвичайних ситуаціях та у ім’я Андрасте, Божественна може бути вимушена проголосити Священний Похід. На ці хресні ходи зібралися армії, що налічували тисячі задля знищення єретиків та ворогів Творця. Перший Похід після смерті Андрасте був проголошений проти ельфів з Долів, що призвело до указу Божественної Ренати І про створення відлюдинців та знищення всіх церковних витворів мистецтва та згадок про ельфів, крім однієї оригінальної фрески Шартана з обрізаними вухами. Точна копія знаходиться у Орлейському університеті[13]. Наступні п’ять Походів були на Тевінтерську імперію, а недавні – на к’юнарі за підтримки Тевінтерської Церкви.
Участь у сюжеті[]
Dragon Age: Розкол[]
У 9:40 році Доби Дракона, через три роки після Кіркволльського повстання, Церква втрачає контроль над Колами магів, оскільки братства чарівників проголосували за відокремлення, та над Орденом храмовників та Шукачами істини, оскільки Лорд-Шукач Ламберт проголошує Неваррську угоду недійсною у відповідь на втручання Божественної Юстинії V у повстання магів у Білому Шпилі. Ці події позначили початок маго-храмовничої війни.
Dragon Age: Інквізиція[]
Церква стала «тим, що не дає Тедасові розпастися»[14]. У 9:41 році, Божественна Юстинія V організовує мирні переговори між представниками повсталих магів та храмовників у Храмі Священного Праху. Однак Корифей проникає на конклав, щоб принести Юстинію V в жертву під час ритуалу. Зупинка ритуалу спричинила вибух у небі, який створив Пролом та вбив Божественну і більшу частину духовенства. Після смерті Юстинії V та через відсутність єдиного наступника, у Церкві запанував хаос[15]. Більше того, канцлер Родерік використав свій вплив, щоб переконати решту ченців відкрито засудити відновлену Інквізицію, назвавши їх єретиками за переховування єдиного вцілілого після нападу на конклав, Інквізитора, якого/яку називали Вісником/Вісницею Андрасте. Підтримка Інквізиції незалежними постачальниками ліріума, орзаммарськими гномами, ще більш розгнівало решту Церкви. Згодом ті ченці, що залишилися, зосередилися на зміцненні сил Церкви, а не заспокоєнні народних мас.
За порадою мати Жизель Інквізитор/ка вирушає до Валь Руайо, щоб виступити перед ченцями та дати їм привід засумніватися у своєму осуді, адже сила опозиції - у єдності. Церква зазнала ще більшого приниження, коли Лорд-Шукач Луціус Корін та його храмовники відмовилися приєднатися до їхніх сил.
Коли Інквізиція набула великої популярності, Церква шукала серед представників Інквізиції кандидатів на посаду Божественної, здебільшого Кассандру Пентаґаст та Леліану, співзасновниць Інквізиції та колишніх Правицю та Лівицю Божественної, але кандидатура Вів’єн також розглядалась.
У 9:42 році Доби Дракона Божественну Вікторію було обрано на посаду голови Церкви і вона запроваджує спірні реформи.
Вчення[]
Ці істини відкрив мені Творець:
Є лише один світ,
Життя та смерть, лише
Один бог, й саме він наш Творець.
Грішники ті, що поклоняються
Ідолам.
Магія має служити, а не повелівати.
Бридкі й безчесні ті,
Хто обернув Його дар
Проти Його ж власних дітей.
Ім’я їм – малефікари, прокляті.
Миру їм не буде в жодному
Зі світів.
Всі люди формувались руками Творця,
Від невільників
До правителів.
Тих, що кривдять
Без причини найнемічніших з дітей Його
Творець не терпить та проклинає.
Ті, хто брешуть іншим
Та свідчать неправдиво, знайте:
Правда є одна.
Творець знає все про цей світ,
�� судитиме вас Він.
Все в цьому світі скінченне.
Одному – здобуток, іншому – втрата.
Ті, хто крадуть у найближчих своїх
Завдають шкоди їхньому добробутові.
З болем споглядає це наш Творець.
— Перевтілення 1:1-5[16]
Віра Церкви ґрунтується на чотирьох основних принципах[17]:
- Магія є згубним впливом на світ.
- Людська пиха зруйнувала Золоте Місто та породила темнородів, страшне втілення цього гріха.
- Андрасте була нареченою Творця, пророчицею та мученицею, чию самопожертву людство має пам’ятати та шанувати.
- Людство скоїло гріх та має покаятися, щоб заслужити прощення Творця. Коли всі люди об’єднаються та славитимуть Творця, Він повернеться у світ та перетворить його на рай.
Віряни впевнені, що поки Творець не повернеться, він терпляче споглядає за ними, бо не покинув їх назавжди. Вони вважають, що Творець не творитиме для них чудеса, однак зронить сльозу над стражданнями тих, хто їх не заслуговує. Церковне тлумачення вчень Андрасте наголошує на смерті, провині та різниці між расами та статями. Вважається, що ельфи, гноми та к’юнарі сильно віддалились від Творця, що робить їх непридатними для священства. Церква вважає жінок вищою статтю, тоді як всіх чоловіків засуджують за зраду Маферата; таким чином Церква не дозволяє їм займати керівні посади духовенства[18].
Символіка[]
Святилище у фортеці Суледін із зображенням сонця та стилізованої Андрасте
Сонце символізує основну мету Церкви: якщо всі осяяні сонцем землі заспівають Псалом, Творець поверне свій погляд на дітей своїх[19].
Вогонь – символ чистоти у Церкві, згідно з тим, що Андрасте очистилася від своїх гріхів, коли згоріла живцем. Кожен храм має жарівницю та підтримує вічний вогонь, що горить у її пам’ять; найвідомішим з них є Священна Жарівниця у Великому Соборі Валь Руайо. Церковнослужителі можуть проводити ритуали обпалення, проводячи руку над вогнем або спалюючи папірець, на якому вказані їхні гріхи. У надзвичайних випадках віряни можуть проходити таврування або самоспалення[18].
Церковна ієрархія[]
- Дивіться також: Кодекс: Церковна ієрархія
Священство Церкви повністю складається з людських жінок, оскільки офіційне віровчення Церкви стверджує, що ельфи та гноми віддалились від Творця на відміну від людства, та згідно Псалму чоловіки більш схильні до гніву та запалу[20].
Головою Церкви є Божественна, яка керує нею із своєї резиденції – Великого Собору у Валь Руайо. За нею стоять Лівиця та Правиця Божественної. Вони є її особистими агентами та представляють її інтереси у разі її відсутності. Зі слів Кассандри Пентаґаст, титул Правиці зазвичай відведений для храмовників Божественного лицаря, однак існують і виключення з правил. Сама Кассандра спочатку була Шукачкою істини, але отримала титул Правиці, врятувавши життя Божественної Беатріс ІІІ. З опису Кассандри, Правиця робить те, на що, власне, здатні руки: вона дає, забирає, вабить… та стискає кулак. В той час, як дії Правиці більш відомі загалу, дії Лівиці зазвичай секретні. До них входять розслідування, політичні маніпуляції та вбивства. Зі слів Леліани, Лівиця захищає Божественну, пильнуючи за небезпечними ситуаціями, виявляючи загрози та усуваючи їх[21]. Отже, Правиця та Лівиця розширюють сферу діяльності Божественної за межі Великого Собору та можуть потрапити туди, куди не може сама Божественна[22].
Після Божественної нижче за чином йде верховна пасторка, яка є найвищим релігійним авторитетом у своєму регіоні. Після смерті Божественної, верховні пасторки зобов’язані вирушити на Верховний Консиліум у Валь Руайо – збори, на яких духовенство одностайно обирає нову очільницю Церкви.
Нижче за чином йдуть матері, які відповідають за духовний добробут своєї пастви. Якщо мати головує якоюсь конкретною церквою, до титулу «мати» додається слово «превелебна».
Нижче за матерів знаходяться брати та сестри, які поділяються на три головні групи: послушники, посвячені та ченці. Брат – найвищий титул, якого можуть прагнути чоловіки. Посвячені приймають обітниці та отримують академічну освіту. Ті, хто бажає стати храмовниками також навчаються мистецтва бою. Простіше кажучи, посвячені – це люди, які присвячують свої життя Церкві та набувають або академічних знань, або бойових навичок воїна.
Ченці є справжніми церковними вченими, яких зазвичай можна знайти в архівах Церкви. Ці вчені очолюють бібліотеки, повні книг про магію в усіх її проявах. Найстарший з ченців та відповідальний за архіви отримує титул «староста», однак за рангом він все одно нижчий за мати.
Брати і сестри складають основну більшість[23], а посвячені, які не є частиною ченців або храмовників, утворюють «невидиму армію», що працює для утримання Церкви у хорошому стані. У їхні обов’язки входить забезпечення поставки їжі, здійснення ремонту, керування складами з ліріумом[24] та забезпечення добробуту вірян. Посада верховного канцлера, представниками якої є переважно чоловіки – це брат, який перевіряє те, кому дозволена аудієнція з Божественною, керує її листуваннями, передає її слова тедасійцям та служить радником у нібито буденних справах, але таких, якими не можна нехтувати. Незважаючи на відносно низьку позицію верховного канцлера у церковній ієрархії порівняно із іншими представниками духовенства, він воло��іє чималим впливом через перебування у найближчому оточенні Божественної[25].
Певні послідовники стають братами/сестрами-мирянами: тими, хто живе та працює у місцевій церкві, щоб провести життя у релігійному спогляданні, однак тими, хто не є частиною священства та не є посвяченими. На загальну думку, Церква надає допомогу та прихисток тим, хто його потребує. Брати/сестри-мирянки стають послушниками – так вони демонструють свій послух Творцеві, Андрасте та Псалму Світла. Однак вони не приймають обітниці[26]. Часто миряни – це люди, які мали складне і нечестиве життя та вибрали самітництво, або ж сироти та інші безталанні, які виросли у Церкві. Послушники доглядають Церкву та за це отримують тихе життя у спогляданні без зайвих питань[23].
Роль чоловіків у Церкві[]
Чоловіки можуть стати справжніми пасторами лише у Тевінтерській Церкві; у інших частинах Тедасу їх засуджують за зраду Маферата та вважають надто емоційними, щоб займати посади серед духовенства. Тим не менш, чоловіки-церковнослужителі можуть та відіграють суттєву роль у житті Церкви.
Хоча зазвичай чоловіків сприймають лише як храмовників, співців або вчених, вони також складають «невидиму армію», яка годує Церкву і забезпечує її справність, а також дбає про фізичне здоров’я андрастиян. Крім того, роль чоловіка-верховного канцлера співпрацює безпосередньо із Божественною та певним чином є її розпорядником та охоронцем. Таким чином, чоловіки-церковнослужителі дозволяють своїм колегам-жінкам бути духовними наставницями тедасійців та водночас дбають про надання незначних, але життєво необхідних послуг їхнім матеріальним життям[27].
Якщо Леліана стала Божественною Вікторією:
Однією із запроваджених Леліаною реформ стало усунення обмежень у священстві Церкві, яке дозволило чоловікам та жінкам всіх рас проходити посвячення та висвячуватися на посаду пастора.
Звичаї[]
Духовенство вітає па��омників під час Десятирічних зборів
- Дивіться також: Сексуальність та шлюб та Поховальні обряди
Оферторій є частиною служби Церкви[28].
До поховальних обрядів Церкви входить кремація. Оскільки тіло Андрасте було спалене, а її дух знісся до Престолу Творця, так буде і з духами її послідовників. Кремація також може бути запобіжним методом того, що мертве тіло заполонять демони.
Погребні багаття селян зазвичай є маленькими та обкладеними камінням. Такі спалення відбуваються у межах самого поселення, а не за його межами, незважаючи навіть на ризик пожежі. Злочинців можуть спалювати у спільному багатті[29].
Церква проводить Десятирічні збори, до яких паломники вирушають до Великого Собору Валь Руайо, щоб помолитися за мир[30].
Певні церковнослужителі, Співці, розмовляють лише цитатами з Псалма Світла. Це робиться нібито для поширення слова Творця усім світом[31].
Сестри Церкви по черзі співають у хоровій вежі, щоб Псалом Світла завжди було чутно у всіх куточках світу[32].
Хоча духовенство, наприклад превелебні матері, можуть просити про пожертви зі свого місцевого храму, Церква також може вимагати десятину з маєтків у регіонах, де вони мають політичний вплив[33].
Як зазначено у Неваррській угоді, найвища за рангом представниця Церкви має владу над місцевими храмовниками[34] та має можливість скористатися Правом на Знищення. Як правило, найвища представниця за рангом у країні або регіоні – верховна пасторка. Якщо верховна пасторка буде недієздатною, влада над храмовниками перейде до її фактичної наступниці.
Церква суворо контролює постачання ліріума практично по всьому Тедасу; Орзаммар продає Церкві весь перероблений ліріум, яким вони не скористалися самі. З Церкви він передається Колу магів та храмовникам, які використовують його у вистежуванні та боротьбі з малефікарами[35].
Віряни, які віддали свої життя під час Священних Походів мають особливе місце біля Творця та звуться «Священними»[18]. Як ще більший прояв пошани, захисники віри іноді отримують титул «Мированих» Мированих вважають руками Творця, і цей титул зустрічається надзвичайно рідко[18]. До видатних Мированих входять:
- Кордилій Дрейкон І – перший імператор Орлею та засновник Церкви[36]
- Гектор – один з вірних послідовників Андрасте та володар неваррської фортеці, в якій її схопили після зради Маферата[37]
- Каленгад Тейрин – перший король Ферелдену[38]
- Клотильда з Креші – воїтелька, відома тим, що захищала невинних[39]
- Мемет – ривейнський храмовник, чия любов вбивати ельфів принесла йому багато перемог під час Священного Походу на Доли[40]
Освіта[]
Усі посвячені отримують академічну освіту, і особливе місце серед них займають ченці. Ченці – справжні церковні науковці, чоловіки та жінки, які присвятили себе гонитві за знаннями[23].
Багато видатних науковців Тедасу походять з лав Церкви, такі як брат Фердинанд Дженітиві та сестра Петрін. Церква активно заохочує своїх послідовників читати не тільки Псалом Світла. До праць, схвалених Церквою входять: «Ботанічний посібник» Інес Аранчі, «За Завісою: Духи та демони» чарівника Мірдромела, та «Дослідження південних драконід» Фредеріка з Серо[41].
Однак Цер��ва також вдається до цензури та історичного ревізіонізму. Після Священного Походу на Доли, Спів Шартана було вилучено з канонічного Псалма Світла та всі церковні ілюстрації, що зображали ельфів були знищені (окрім єдиної фрески із зображенням Шартана, чиї вуха були обрізані). Багато книг були також забороненими Церквою, зазвичай ті, що стосувалися магії та інших релігій. Еротична література також часто перебуває під забороною.
Список особливо заборонених книг[42]:
- Тевінтерський Псалом Світла
- К’юн
- Сумніви щодо Псалма авторства магістра Вібія Аґоріана
- Завісний вогонь: підручник для початківців із численними уроками, вправами та додатками авторства магістра Пендикта
- Алхімічний підручник з металургії для початківців та Енциклопедія алхіміка авторства Лорда Сераста з Марнас Пелла
- Хтива вдовиця
- Карменум ді Аматус, збірка поезій
Церква також рекомендує бути обережними із доробком Варрика Тетраса, колишньої сестри Церкви Лодін та ельфійськими джерелами.
Відомі церкви[]
Денеримський храм
Кіркволльська церква
Сільська каплиця у Орлеї
Церковний вівтар
- Закинута церква (Покинута бухта) – може стати місцем кровопролиття, залежно від рішення гравця у Dragon Age: Пробудження.
- Абатство вигнанців (Серо) – нетрадиційна церква, що знаходиться у Серо[43].
- Церква Нашої Спасительки (Місто Амарантин) – ця церква може бути зруйнована, залежно від рішення гравця у Dragon Age: Пробудження.
- Церква шато Серо (Серо) – церкву було зачинено після того, як попередній маркіз Серо виявився магом-відступником та пізніше став огиддю[44].
- Денеримський храм (Торговельний квартал Денерима) – може бути зруйнований у DLC Хроніки темнородів.
- Великий Собор (Валь Руайо)
- Гейвенська церква (Селище Гейвен) – ця церква не є частиною Орлейської Церкви, оскільки нею керують Послідовники Андрасте. У 9:35 році Доби Дракона за наказом Божественної Юстинії V вона знову стала частиною Церкви Андрасте. Після катастрофи у Храмі Священного Праху в 9:40 році Доби Дракона церква стала операційною базою для сил, вірних Божественній Юстинії V, що призвело до відновлення Інквізиції.
- Кіркволльська церква (Кіркволл) – церква у Верхомісті була знищена у 9:37 році Доби Дракона.
- Лотеринзька церква (Лотеринг) – зруйнована темнородами під час П’ятого Мору в 9:30 році Доби Дракона.
- Орзаммарська церква (Громадський квартал Орзаммару) – залежно від рішення гравця у Dragon Age: Початок, створенню цієї церкви можна перешкодити.
- У іншому випадку, гравець може створити Коло магів поза юрисдикцією Церкви.
- Перендейльська церква[45] (Неварра)
- Редкліффська церква – була збудована у новій східній частині селища приблизно 9:40 року Доби Дракона перед подіями Dragon Age: Інквізиція.
- Церква Орлейського університету (Орлейський університет) – внутрішній двір церкви прикрашений мозаїкою із зображенням Андрасте[46].
- Валанський монастир (Орлей) – колишня церква превелебної матері Доротеї, яка пізніше стала Божественною Юстинією V.
- Церква Валь Форе[47][48] (Орлей)
- Сільська церква (Селище Редкліфф) – церква може бути закинута, залежно від рішення гравця у Dragon Age: Початок.
- Церква Віль Монтевелан (Орлей) – заснована сестрою Еміті одразу після завершення Священного Походу на Доли. Зруйнована під час Війни левів.
- ��ухо Андрасте – маленька церква, що знаходиться у робітничому кварталі, відомому, як «Негідь»[49].
- Церква Завмерлого язика – окремий андрастиянський «культ маніяків» розташований у Денеримі, який вживає запобіжних заходів щодо гріхів[50].
Каплиці[]
Каплиці розташовані у великих відокремлених спорудах задля комфорту їхніх мешканців. Здебільшого це – замки, фортеці та Кола магів. У всіх каплицях персонажі-віряни можуть отримати благословення та долучитися до молитви Творцю. У іншому випадку не-віряни можуть не погодитися зі служителями та відмовитися від благословення.
- Замок Кусландів (Гаєвер) – отримати благословення та помолитися можна лише під час передісторії вельможної людини
- Форт Дрейкон (Денерим) – Вартовий/Вартова може отримати благословення або помолитися тільки у разі маскування під час квесту
Під арештом! - Вежа Кінлох (Озеро Каленгад) – помолитися можна лише під час передісторії мага
- Редкліффський замок (Селище Редкліфф) – отримати благословення можна лише після вирішення проблем у замку
- Скайголд (Морозний хребет)
- Фортеця Вайсгаупт[51] (Андерфелс)
Записи Кодексу[]
Альтернативна версія Церковного сонця
Дивіться також[]
Андрастиянство
Орден храмовників
Тевінтерська Церква- Імперський Орден храмовників
Посібник: Храмовник
Червоні храмовники
Галерея[]
Посилання[]
|
| ||||||||||||||||||||||||
