- Дивіться також: Ельфійський пантеон
Текст Кодексу[]
Кажуть, що Ґілан’нан була однією з Народу, ще в дні до Арлатана, і була обрана Мисливицею Андруїл. Вона була чарівною — мала пасма білі, наче сніг — і витонченою, неначе лань. Вона завжди дотримувалася шляху Андруїл, а та зі свого боку сприяла їй більше, ніж іншим.
Одного дня, полюючи в лісі, Ґілан’нан зіткнулася з мисливцем, якого не знала. Коло його ніг лежав яструб, якого було вбито пострілом у серце. Ґілан’нан миттєво розлютилася, адже яструб — разом із зайцем — був твариною, яку так любила Андруїл. Ґілан’нан стала вимагати в мисливця жертвоприношення для Андруїл в обмін на забране життя одного з її створінь. Він відмовився, тож Ґілан’нан прокляла його, аби він більше не вбив та не вполював жодної живої істоти.
Прокляття Ґілан’нан спрацювало, і мисливець дізнався, що вже не здатний полювати. Його здобич одразу вшивалася, а його стріли збивалися зі шляху. Його друзі та сім’я почали знущатися з нього за безпорадність: яка ж користь із мисливця, що не може полювати? Присоромлений, мисливець поклявся знайти Ґілан’нан та помститися за скоєне.
Він знайшов Ґілан’нан, коли та полювала із сестрами, та виманив її від них брехнею та лицемірством. Він сказав Ґілан’нан, що засвоїв урок та благав її піти з ним, аби вона навчила його як правильно принести пожертву Андруїл. Зворушена його моліннями, Ґілан’нан пройшла за мисливцем, а коли обоє були вже далеко від її сестер, він накинувся на неї. Спершу він осліпив її, а тоді й зв’язав, мов свіжу здобич. Та через прокляття мисливець не міг її вбити. Натомість він залишив її помирати посеред лісу.
І Ґілан’нан прохала богів про допомогу. Вона молилася Елґар’нану про помсту, благала Мати Мітал про захист, та найбільше вона молилася Андруїл. Андруїл послала своїх зайців, аби ті перегризли мотузки, що її зв’язували, та Ґілан’нан була поранена, сліпа й не могла знайти шляху додому. Тож Андруїл обернула її в прегарну оленицю — першу галла. І Ґілан’нан знайшла шлях до своїх сестер, і привела їх до мисливця, який поніс заслужене покарання.
З того часу, галла направляли Народ і ніколи не сходили зі шляху, адже вони слухають голос Ґілан’нан.
— з «Легенди про Ґілан’нан», розказаної Ґішарелем, хранителем клану долійських ельфів Ралаферін
Пов’язані тексти[]
Кодекс: Вознесіння Ґілан’нан
Примітки[]
- (Інквізиція) Запис знаходиться одразу навпроти Кодекс: Андруїл: Богиня Полювання на Воронових болотах.
Галерея[]
