Псевдоуридин
Псевдоуридин | |
---|---|
Інші назви | psi-Uridine, 5-Ribosyluracil, beta-D-Pseudouridine, 5-(beta-D-Ribofuranosyl)uracil |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1445-07-4 |
PubChem | 15047 |
KEGG | C02067 |
Назва MeSH | D03.383.742.680.852.628, D13.570.685.852.628 і D13.570.800.892.628 |
ChEBI | 17802 |
SMILES | C1=C(C(=O)NC(=O)N1)C2C(C(C(O2)CO)O)O[1] |
InChI | InChI=1S/C9H12N2O6/c12-2-4-5(13)6(14)7(17-4)3-1-10-9(16)11-8(3)15/h1,4-7,12-14H,2H2,(H2,10,11,15,16)/t4-,5-,6-,7+/m1/s1 |
Номер Бельштейна | 621385 і 32779 |
Властивості | |
Молекулярна формула | C9H12N2O6 |
Молярна маса | 244.20 g/mol |
Зовнішній вигляд | білий порошок |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Псевдоуридин, ψ (від грецької літери «псі») — 5'рибозил-урацил, ізомер уридину (1'рибозил урацилу) — піримідин, найпоширеніший вид модифікацій РНК, які виникають після її синтезу з ДНК-матриці під час процесингу та модифікації.
Присутність псевдоуридину в молекулах РНК надає більшої жорсткості фосфодіестеразному «хребту» молекули, та додає міцності комплементарній парі ψ-А (замість У-А), звідси псевдоуридинова модифікація грає роль у функціонуванні мяРНК у складі сплайсосом та трансляції у складі рРНК та тРНК[2]. Нещодавно було відкрито присутність ψ у мРНК[3]..
Псевдоуридин вперше було відкрито у 1951 році при дослідженнях хімічного складу РНК печінки телят. Псеводуридин виявився настільки поширеним, що деякий час його називали «п'ятий рибонкуклеотид»[2]. Впродовж довгого часу вважалося, що псевдоуридинилювання притаманно лише некодуючим РНК, проте у 2014 році знайдені мРНК з ψ[3].
Додавання псевдоуридину до молекул РНК відбувається шляхом ізомеризації уридину — трансглікозилюванні, тобто переміщенні звя'язку з цукром, рибозою, від першого положення урацилу до п'ятого. Таким чином 1-рибозил урацил стає 5-рибозил-урацилом. Реакція відбувається за допомогою ферментів псевдоуридин-синтаз (англ. pseudouridine synthase, PUS). Така модифікація змінює C-N глікозидний зв'язок між рибозою та азотистою основою (див. рис. «псевдоуриднилювання РНК») на C-C зв'язок, який є більш міцним. Також додається ще один донор гідрогену, який збільшує стійкість ψ-А пари[2]. -
- ↑ PSEUDOURIDINE
- ↑ а б в John Karijolich, Chengqi Yi]] & Yi-Tao Yu (October 2015). Transcriptome-wide dynamics of RNA pseudouridylation. Nature reviews. Molecular cell biology. 16 (10): 581—585. doi:10.1038/nrm4040. PMID 26285676.
- ↑ а б Schwartz Schraga, Bernstein Douglas A., Mumbach Maxwell R. та ін. (September 2014). Transcriptome-wide Mapping Reveals Widespread Dynamic-Regulated Pseudouridylation of ncRNA and mRNA. Cell. doi:10.1016/j.cell.2014.08.028. ISSN 0092-8674.
{{cite journal}}
: Явне використання «та ін.» у:|author=
(довідка)