Панчеве

село Панчеве
В'їзд до села з боку райцентру
Країна	Україна
Область	Кіровоградська область
Район	Новоукраїнський район
Тер. громада	Новомиргородська міська громада
Код КАТОТТГ	UA35060130330046564
Облікова картка	Панчеве
Основні дані
Засноване	1752
Населення	1844
Поштовий індекс	26034
Телефонний код	+380 5256
Географічні дані
Географічні координати	48°44′34″ пн. ш. 31°51′33″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	158 м
Відстань до районного центру	22 км
Місцева влада
Карта
Панчеве
Панчеве
Мапа
Панчеве у Вікісховищі

Па́нчеве (колишні назви — слобода Вільхуватка, Дев'ята рота) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 1 844 осіб. Колишній центр Панчівської сільської ради.

Площа села — 780,15 га.^[1]

Панчеве розташоване на відстані 22 км від районного центру на узбережжі Великої Висі.

В 1702 році на місці села була слобода Вільхуватка.

1752 року з утворенням Нової Сербії сюди переселились 220 сербських прикордонників з сім'ями. У 1752–1764 роках в поселенні знаходилась Дев'ята рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Вільховатський шанець, Панчов, Панчів, Панчєв (сербський аналог — Панчєво).

Станом на 1772 рік, у шанці Панчевому існувала дерев'яна двохпрестольна Миколаївська церква, священиком якої з 1760 року був Іоан Васильєв. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. Хори церви були присвячені Покрові Богородиці.^[2]

Дев'яту роту орієнтовно в 1824 році відвідав Тарас Шевченко, чумакуючи з батьком до Єлисаветграда. Про це він згадав у повісті «Наймичка»:

«...Смотрю — опять степь, степь широкая, беспредельная. Только чуть мреет влево что-то похожее на лесок. Я спрашиваю у отца, что это видно. — Девятая рота, — отвечает он мне. Но для меня этого не довольно. Я думаю: — Что это — 9-я рота? Степь. И все степь.»[3]

Станом на 1886 рік у селі Панчівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3431 особа, налічувалось 758 дворових господарств, існували православна церква, школа, 4 лавки, відбувались базари по неділях^[4].

Під час придушення Канізького повстання в травні-червні 1918 року загинуло 36 мешканців Панчевого.

415 мешканців села брали участь у радянсько-німецькій війні. 208 з них не повернулися з фронтів, а 350 було нагороджено орденами та медалями. В боях за звільнення Панчевого загинули 164 вояки 793-го полку 213-ї стрілецької дивізії під керівництвом Героя Радянського Союзу підполковника О. О. Вашкевича. Вони були поховані на братській могилі в центрі села^[5].

У 1980-ті роки село переживало період розквіту. Тут було збудовано палац культури, ресторан «Вись», телецентр та інші об'єкти соціальної інфраструктури. Вперше в районі у Панчевому розпочав мовлення місцевий «39-й» телеканал. Було розпочато, але невдовзі згорнуто будівництво торгового центру та нового приміщення дитсадка.

У роки Голодомору 1932—1933 років населення Панчевого зменшилось з понад 6 тисяч до 252 чоловік^[6]

В 1940 році в селі проживало 2142 працездатних осіб^[7], загальна кількість — близько 4400 чоловік..

В 1970 році населення Панчівської сільської ради становило 2926 чоловік.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2000 осіб, з яких 892 чоловіки та 1108 жінок.^[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1845 осіб.^[9]

Динаміка населення

1886	1927	1933	1970	2001
3431	7391	252	2926	1844
	▲	▼	▲	▼

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[10]

Мова	Відсоток
українська	91,54 %
російська	3,90 %
молдовська	3,36 %
вірменська	0,81 %
білоруська	0,16 %
інші	0,23 %

В селі діють ЗОШ I—III ступенів, ДНЗ «Малятко», православна церква, сільський будинок культури, дільнична лікарня, будинок престарілих, дільничний пункт міліції, аптека та численні магазини.

• ТОВ Агрофірма «Панчеве» та інші^[11]

Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога Т 1201.

Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:

• Новомиргород — Кропивницький
• Капітанівка — Кропивницький
• Кропивницький — Панчеве

У Панчевому налічується 21 вулиця:^[12] В рамках декомунізації в 2016 році деякі вулиці села було перейменовано^[13]:

Назва	Колишня назва
Вишнева вул.	Фрунзе вул.
Гоголя вул.
Дружби вул.
Хутірська вул.	Куйбишева вул.
Джерельна вул.	Кірова вул.
Козацька вул.	Чапаєва вул.
Миру вул.
Набережна вул.
Перемоги вул.
Польова вул.	Червона вул.
Пушкіна вул.
Садова вул.
Слави вул.
Солдатська вул.
Степова вул.
Урожайна вул.
Франка вул.
Центральна вул.	Жовтнева вул.
Шевченка вул.
Широка вул.	Щорса вул.
Шкільна вул.

В музеї Панчівської школи поряд з речами і рукописами письменника та краєзнавця Миколи Олександровича Стояна зберігаються літературні видання його випускників: поетична збірка «Покинута криниця» відомого в Києві лікаря-онколога Євгена Поліщука, поезії та нариси професора кафедри агрономії Центральноукраїнського технічного університету Валентина Маткевича, прозові видання заслуженого журналіста Росії та Хакасії Олеся Грека, автобіографічна книга Віктора Андрійовича Боська «Голуби та скрипка», один із розділів якої присвячений Миколі Олександровичу, а також проби пера інших його учнів, більшості з яких вже немає в живих.

• 
  Фото з музею
• 
  Фото з музею

Панчівська ЗОШ	Будинок культури	Православна церква	Багатоквартирний будинок по вул. Жовтневій	Парк

Назва	Розташування	Дата встановлення	Фото	Короткі відомості
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни, меморіал	в центрі села			У братській могилі поховано 156 радянських солдат, які загинули під час звільнення села; імена близько двох десятків з них вказані на меморіальній плиті над могилою. На інших плитах викарбувані імена всіх загиблих вояків-вихідців з села.
Радянських воїнів, братська могила	на кладовищі			На могильній плиті під пам'ятником розміщено епітафію: Вечная память героям, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины.(рос.)
Гжеляка-Вімута Яна, могила	на кладовищі	1920		В могилі похований Ян Гжеляк-Вімут (пол. Jan Grzelak Viemuth), соціаліст-інтернаціоналіст, член Іноземної колегії (1880–1920).
Стояну Миколі Олександровичу, меморіальна дошка	на фасаді Панчівської ЗОШ I—III ступенів			Пам'ятна дошка сповіщає, що з 1947 по 1980 роки в Панчівській школі працював учитель, письменник та краєзнавець М. О. Стоян.

• Маткевич Валентин Трохимович (*24 березня 1937 — 2015) — рослинознавець, письменник, педагог.
• Степанов Юрій Іванович (1920) — український архітектор, заслужений архітектор УРСР^[15].
• Стоян Микола Олександрович — краєзнавець, дослідник історії села.
• Чорноіваненко Анатолій Кузьмович — заслужений працівник сільського господарства України.

• Панчево (община)
• Панчівська волость
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)

• Погода в селі Панчеве

Портал «Географія»   Портал «Україна»