Перейти до вмісту

Казанка (центр громади)

Координати: 47°50′17″ пн. ш. 32°49′34″ сх. д. / 47.83806° пн. ш. 32.82611° сх. д. / 47.83806; 32.82611
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Казанка
Герб Казанки Прапор Казанки
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Баштанський район
Тер. громада Казанківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA48020130010047500
Основні дані
Засновано 1800 (224 роки)
Статус із 26 січня 2024 року
Площа 13 км²
Населення 6 523 (01.01.2022)[1]
Густота 564,8 осіб/км²;
Поштовий індекс 56000—56008
Телефонний код +380 5164
Географічні координати 47°50′17″ пн. ш. 32°49′34″ сх. д. / 47.83806° пн. ш. 32.82611° сх. д. / 47.83806; 32.82611
Висота над рівнем моря 89 м
Водойма р. Висунь


Відстань
Найближча залізнична станція: Казанка
До станції: 9 км
До обл. центру:
 - залізницею: 122 км
 - автошляхами: 132 км
Селищна влада
Адреса 56000, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с-ще Казанка, вул. Миру, 228
Голова селищної ради Асмолов Олексій Вікторович
Вебсторінка Казанківська селищна рада.
Карта
Казанка. Карта розташування: Україна
Казанка
Казанка
Казанка. Карта розташування: Миколаївська область
Казанка
Казанка
Мапа

Казанка у Вікісховищі

Каза́нка — селище в Україні, адмініст��ативний центр Казанківської селищної громади Баштанського району Миколаївської області.

Географічне розташування

[ред. | ред. код]

Селище Казанка розташоване за 132 км від обласного центру, 35 км від міста Кривий Ріг на автошляху національного значення Н11. За 9 км від селища розташована однойменна залізнична станція.

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

Засноване у 1800 році селянами-переселенцями з Курської губернії. Перші поселенці прибули на свято Казанської ікони Божої матері на честь якого й назвали село.

За даними на 1859 рік у казенному селі Єлизаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 4487 осіб (2347 чоловіків та 2140 жінок), налічувалось 686 дворових господарств, існувала православна церква[2].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Казанківської волості, мешкала 4881 особа, налічувався 881 двір, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, церковно-приходська школа, відкрита у 1872 році[3], земська станція, 13 лавок, трактир, винний склад, 2 постоялих двори, відбувались базари по неділях та ярмарки: 25 березня, 15 травня та 14 вересня,[4]. За 5 верст — молитовний будинок. За 7 верст — залізнична станція.

1974 року засновано Казанківський історичний музей.

13 квітня 2015 року в селищі невідомими патріотами повалено пам'ятник Леніну.

29 вересня 2017 року шляхом об'єднання Казанківської селищної ради та Великоолександрівської, Дмитрівської, Дмитро-Білівської, Лагодівської, Миколаївської, Михайлівської, Новоданилівської, Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району утворена Казанківська селищна громада з адміністративним центром в селищі Казанка.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Казанківського району, селище увійшло до складу новоутвореного Баштанського району[5].

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, селище міського типу Казанка набуло статусу селища[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 7710 92.82 %
російська 524 6.31 %
білоруська 23 0.27 %
румунська 16 0.19 %
вірменська 14 0.17 %
гагаузька 4 0.05 %
болгарська 3 0.04 %
польська 1 0.01 %
німецька 1 0.01 %
інші/не вказали 10 0.13 %
Усього 8306 100 %

Персоналії

[ред. | ред. код]
Уродженці селища

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чисельність населення станом на 1 січня 2022 року (PDF).
  2. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1583)
  3. Інгульський степ. Збірник (PDF). [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — с. 61
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Закон України № 3285-IX від 28 липня 2023 року «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Верховна Рада України.
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]