Michele Bianchi (1940)
| «Мікеле Б'янкі» | ||
|---|---|---|
| Michele Bianchi | ||
 | ||
| Однотипний ПЧ «Леонардо да Вінчі» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводний човен типу «Марконі» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Порт приписки | BETASOM | |
| На честь | Мікеле Б'янкі — один з видних діячів Національної фашистської партії | |
| Корабельня | Odero-Terni-Orlando, Ла-Спеція | |
| Закладено | 15 лютого 1939 | |
| Спущено на воду | 3 грудня 1939 | |
| Введено в експлуатацію | 15 квітня 1940 | |
| На службі | 1940—1941 | |
| Загибель | 5 липня 1941 року потоплений британським підводним човном «Тігріс» | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1194 тонни (надводна) 1489 тонн (підводна) | |
| Довжина | 70,04 м | |
| Ширина | 6,82 м | |
| Висота | 4,72 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни Marelli | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 3250 к. с. (дизельних двигуни) 2 × 1500 к. с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 17,8 вузлів (33 км/год) (надводна) 8,2 вузли (15,2 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 10500 миль (19450 км) на швидкості 8 вузлів у надводному положенні 110 миль (203 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 57 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата OTO Mod. 1924/1927/1928 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
| Зенітне озброєння | 4 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Мікеле Б'янкі» (італ. Michele Bianchi) — військовий корабель, великий підводний човен типу «Марконі» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
«Мікеле Б'янкі» був закладений 15 лютого 1939 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando у Ла-Спеції. 3 грудня 1939 року він був спущений на воду, а 15 квітня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27[Прим. 1], котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійним перед лицем ворога»[1].
Перший бойовий патруль «Мікеле Б'янкі» відбувався у Середземному морі з 15 серпня по 3 вересня 1940 року. 27 жовтня 1940 року човен відплив до Атлантики, 3 листопада досяг Гіб��алтарської протоки. Його спробу прорватися до Атлантики виявили сили Королівського флоту, і «Мікеле Б'янкі» змушений був зупинитися в нейтральному порту Танжер. 12 листопада італійська субмарина вийшла з Танжера і 18 грудня 1940 року досягла Бордо.
«Мікеле Б'янкі» затопив три судна у своєму першому поході з BETASOM з Бордо; але наступне патрулювання під командуванням Франко Тосоні Піттоні з 30 квітня по 30 травня 1941 року було невдалим. Після відплиття з Бордо 4 липня 1941 року, наступного дня був потоплений британським підводним човном «Тайгріс» у точці з координатами 45°03′ пн. ш. 4°01′ зх. д. / 45.050° пн. ш. 4.017° зх. д..
- Виноски
- ↑ Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Баньоліні», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», «Реджінальдо Джуліані», «Глауко», «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», «Арго», «Леонардо да Вінчі», «Себастьяно Веньєр», «Джакомо Нані», «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», «Мікеле Б'янкі», «Бенедетто Брін», «Велелла», «Ладзаро Моченіго»
- Джерела
- ↑ First Happy Time. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2021.
- Michele Bianchi [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- GUGLIELMO MARCONI large submarines (1940) [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Michele Bianchi [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
- Sommergibile oceanico «Michele Bianchi» [Архівовано 2 листопада 2010 у Wayback Machine.](італ.)
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.
