Перейти до вмісту

Церква Перенесення мощей Святого Миколая (Гиновичі)

Координати: 49°29′55″ пн. ш. 24°56′16″ сх. д. / 49.498694444444° пн. ш. 24.937833333333° сх. д. / 49.498694444444; 24.937833333333
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Перенесення мощей Святого Миколая (Гиновичі)

Церква Перенесення мощей Святого Миколая на топографічній мапі Фрідріха фон Міґа, кінець XVIII ст.

49°29′55″ пн. ш. 24°56′16″ сх. д. / 49.498694444444° пн. ш. 24.937833333333° сх. д. / 49.498694444444; 24.937833333333
Типцерква
Країна Україна
РозташуванняГиновичі
КонфесіяУГКЦ
Церква Перенесення мощей Святого Миколая (Гиновичі). Карта розташування: Україна
Церква Перенесення мощей Святого Миколая (Гиновичі)
Церква Перенесення мощей Святого Миколая (Гиновичі) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Перенесення мощей Святого Миколая у Вікісховищі

Церква Перенесення мощей Святого Миколая в Гиновичах — парафія і храм греко-католицької громади Бережанського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Гиновичі Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Ймовірно, парафія та церква діяли вже у XVI столітті. 27 вересня 1931 року освятили новий храм. На початку XVIII століття парафія і храм влилися до структури Греко-католицької церкви і були в ній до середини 1946 року. Тоді ж радянська влада закрила храм і згодом влаштувала в ньому музей космонавтики. 8 січня 1989 року парафія відновила свою діяльність, храм відкрили і вдруге освятили п'ять священників із сусідніх парафій та Бережанський декан о. Іван Пилипишин. Парафія і храм влилися до структури московського православ'я, але пробули в ньому тільки один рік, і вже у 1990 році за пароха о. Михайла Немелівського парафія і храм перейшли до УГКЦ.

Єпископську візитацію парафії у 2009 році провів владика Василій Семенюк.

На парафії діють: спільнота «Матері в молитві» (з 2013), Марійська (з 2009) і Вівтарна (з 1994) дружини.

Є фігури та хрести парафіяльного значення.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Йосиф Лужницький,
  • о. Еміліян Король (1865—1897),
  • о. Сильвестр Лепкий (1897—1922),
  • о. Андрій Чубатий,
  • о. Іван Заверуха (1922—1930),
  • о. Микола П'ясецький (1930—1940),
  • о. Євзевій Бачинський (1940—1944),
  • о. Петро Савицький (1944—1946),
  • о. Михайло Немелівський (1989),
  • о. Сергій Олійничук (1990—2011),
  • о. Олег Дідух (з 26 серпня 2011).

Джерела

[ред. | ред. код]