Фімасартан
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| 2-(2-Butyl-4-methyl-6-oxo-1-{[2'-(1H-tetrazol-5-yl)-4-biphenylyl]methyl}-1,6-dihydro-5-pyrimidinyl)-N,N-dimethylethanethioamide | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C27H31N7OS |
| Мол. маса | 501,65 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | ? |
| Період напіврозпаду | ? |
| Виділення | ? |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | перорально |
Фімасартан (англ. Fimasartan) — пептидний антагоніст рецепторів ангіотензину-ІІ, який застосовується для лікування гіпертонічної хвороби та серцевої недостатності.[1][2] При пероральному застосуванні фімасартан блокує рецептори ангіотензину-ІІ типу 1, зменшуючи прогіпертензивну дію ангіотензину II, зокрема системне звуження судин і затримку води нирками.[3] Одночасне застосування фімасартану з діуретиком гідрохлоротіазидом у клінічних дослідженнях показало безпечність. Фімасартан був схвалений для використання в Південній Кореї 9 вересня 2010 року, та доступний під торговою маркою «Канарб», яку випускає компанія «Boryung Pharmaceuticals», яка шукає можливості для маркетингу препарату в світі.[4]
Фімасартан діє на ренін-ангіотензиновий каскад у нирках, який починається, коли вивільнення реніну з нирок спричинює розпад ангіотензиногену до ангіотензину I. Потім ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) каталізує реакцію, у результаті якої утворюється ангіотензин II, який діє на рецептори ангіотензину-1 у кровоносних судинах, серці та нирках.[5] У кровоносних судинах рецептор ангіотензину-1 включається у внутрішньоклітинний обмін речовин, та спричинює скорочення гладких м'язів кровоносних судин.[6] Блокуючи рецептор ангіотензину-1, фімасартан пригнічує вазоконстрикцію, сприяючи вазодилятації. У нирках і надниркових залозах блокування ангіотензину-1 і запобігання утворенню альдостерону збільшують виділення води і солі нирками, що зменшує загальний об'єм крові.[7] У серці блокада ангіотензину-1 зменшує скоротливу здатність і стимулюючі ефекти симпатичної нервової системи.[4] Загалом фімасартан призводить до зниження артеріального тиску та зменшення симптомів гіпертонії. Антагоністи рецепторів ангіотензину-ІІ, подібні до фімасартана, також продемонстрували свою ефективність проти інсульту, інфаркту міокарда та серцевої недостатності.[8] Було показано, що фімасартан шляхом блокування активації ангіотензину-1 зменшує гіпертрофію серця, фіброз, ремоделювання та зайву проліферацію клітин[4][9], ймовірно внаслідок зниження виробництва ендотеліну-1, що є результатом активації ангіотензину-1.[10] Фімастартан також може блокувати вироблення TGF-β1 (також залежного від ангіотензину-1), який сприяє фіброзу та пошкодженню шлуночків після інфаркту.[11] Після введення антагоністів рецепторів ангіотензину-ІІ у мишей спостерігалося покращення прогнозу після інфаркту міокарда[9], хоча ще потрібно провести подальші дослідження, щоб оцінити специфічний вплив фімасартану на зменшення ураження серцево-судинної системи.
У клінічних дослідженнях фімасартан добре переносився всіма пацієнтами. Однак більша доза (360 мг/добу) супроводжувалася посиленням запаморочення (найімовірніше за все через миттєве зниження артеріального тиску) та головного болю у невеликої кількості пацієнтів. У невеликої кількості хворих також спостерігалися інші побічні ефекти, зокрема діарея, непритомність та похолодання ніг, і всі вони зникали без медичного втручання.[1]
Фімасартан швидко всмоктується після прийому, та незначно накопичується в організмі протягом 7 днів після прийому. Препарат має період напіврозпаду від 9 до 16 годин, що забезпечує можливість прийому фімасартану один раз на добу. Встановлено, що фімасартан більш ефективний при прийомі натщесерце, або при зміни режиму дозування. У дослідженнях максимальна дія препарату спостерігалися за короткий час після досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі[1], яка спостерігається через 30 хвилин — 3 години після прийому препарату.[12] Фімасартан виявляється переважно в неметаболізованій формі в плазмі та в виділеннях з жовчю. Виведення препарату із сечею незначне, менш ніж 3 % через 24 години після прийому, оскільки фімасартан не виводиться нирками.[1]
- ↑ а б в г Lee HY, Oh BH (липня 2016). Fimasartan: A New Angiotensin Receptor Blocker. Drugs. 76 (10): 1015—22. doi:10.1007/s40265-016-0592-1. PMID 27272555. (англ.)
- ↑ Pradhan A, Gupta V, Sethi R (липень 2019). Fimasartan: A new armament to fight hypertension. Journal of Family Medicine and Primary Care. 8 (7): 2184—2188. doi:10.4103/jfmpc.jfmpc_300_19. PMC 6691418. PMID 31463228.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.) - ↑ DeMello WC, Re RN (2009). Systemic versus local renin angiotensin systems. An overview.. У DeMello WC, Frohlich ED (ред.). Renin angiotensin system and cardiovascular disease. New York, NY: Humana Press. с. 1—5. ISBN 978-1-60761-186-8. (англ.)
- ↑ а б в Fimasartan. American Journal of Cardiovascular Drugs. 11 (4): 249—252. 2011. doi:10.2165/11533640-000000000-00000. PMID 21740078. (англ.)
- ↑ Burnier M (лютий 2001). Angiotensin II type 1 receptor blockers. Circulation. 103 (6): 904—12. doi:10.1161/01.cir.103.6.904. PMID 11171802. (англ.)
- ↑ Wynne BM, Chiao CW, Webb RC (2009). Vascular Smooth Muscle Cell Signaling Mechanisms for Contraction to Angiotensin II and Endothelin-1. Journal of the American Society of Hypertension. 3 (2): 84—95. doi:10.1016/j.jash.2008.09.002. PMC 2704475. PMID 20161229. (англ.)
- ↑ Klabunde RE (15 березня 2007). Angiotensin Receptor Blockers (ARBs). CV Pharmacology. (англ.)
- ↑ Neal B, MacMahon S, Chapman N (лютий 2000). Effects of ACE inhibitors, calcium antagonists, and other blood-pressure-lowering drugs: results of prospectively designed overviews of randomised trials. Blood Pressure Lowering Treatment Trialists' Collaboration. Lancet. 356 (9246): 1955—64. doi:10.1016/s0140-6736(00)03307-9. PMID 11130523. (англ.)
- ↑ а б Harada K, Sugaya T, Murakami K, Yazaki Y, Komuro I (листопад 1999). Angiotensin II type 1A receptor knockout mice display less left ventricular remodeling and improved survival after myocardial infarction. Circulation. 100 (20): 2093—9. doi:10.1161/01.cir.100.20.2093. PMID 10562266. (англ.)
- ↑ Phillips PA (липень 1999). Interaction between endothelin and angiotensin II. Clinical and Experimental Pharmacology & Physiology. 26 (7): 517—8. doi:10.1046/j.1440-1681.1999.03069.x. PMID 10405777. (англ.)
- ↑ Sun Y, Zhang JQ, Zhang J, Ramires FJ (серпень 1998). Angiotensin II, transforming growth factor-beta1 and repair in the infarcted heart. Journal of Molecular and Cellular Cardiology. 30 (8): 1559—69. doi:10.1006/jmcc.1998.0721. PMID 9737942. (англ.)
- ↑ Gu N, Kim BH, Lim KS, Kim SE, Nam WS, Yoon SH, Cho JY, Shin SG, Jang IJ, Yu KS (липень 2012). The effect of fimasartan, an angiotensin receptor type 1 blocker, on the pharmacokinetics and pharmacodynamics of warfarin in healthy Korean male volunteers: a one-sequence, two-period crossover clinical trial. Clinical Therapeutics. 34 (7): 1592—600. doi:10.1016/j.clinthera.2012.06.004. PMID 22727611. (англ.)
