Перейти до вмісту

Фімасартан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фімасартан
Систематична назва (IUPAC)
2-(2-Butyl-4-methyl-6-oxo-1-{[2'-(1H-tetrazol-5-yl)-4-biphenylyl]methyl}-1,6-dihydro-5-pyrimidinyl)-N,N-dimethylethanethioamide
Ідентифікатори
Номер CAS 247257-48-3
Код ATC C09CA10
PubChem 9870652
Хімічні дані
Формула C27H31N7OS 
Мол. маса 501,65 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм ?
Період напіврозпаду ?
Виділення ?
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Шляхи введення перорально

Фімасартан (англ. Fimasartan) — пептидний антагоніст рецепторів ангіотензину-ІІ, який застосовується для лікування гіпертонічної хвороби та серцевої недостатності.[1][2] При пероральному застосуванні фімасартан блокує рецептори ангіотензину-ІІ типу 1, зменшуючи прогіпертензивну дію ангіотензину II, зокрема системне звуження судин і затримку води нирками.[3] Одночасне застосування фімасартану з діуретиком гідрохлоротіазидом у клінічних дослідженнях показало безпечність. Фімасартан був схвалений для використання в Південній Кореї 9 вересня 2010 року, та доступний під торговою маркою «Канарб», яку випускає компанія «Boryung Pharmaceuticals», яка шукає можливості для маркетингу препарату в світі.[4]

Механізм дії

[ред. | ред. код]

Фімасартан діє на ренін-ангіотензиновий каскад у нирках, який починається, коли вивільнення реніну з нирок спричинює розпад ангіотензиногену до ангіотензину I. Потім ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) каталізує реакцію, у результаті якої утворюється ангіотензин II, який діє на рецептори ангіотензину-1 у кровоносних судинах, серці та нирках.[5] У кровоносних судинах рецептор ангіотензину-1 включається у внутрішньоклітинний обмін речовин, та спричинює скорочення гладких м'язів кровоносних судин.[6] Блокуючи рецептор ангіотензину-1, фімасартан пригнічує вазоконстрикцію, сприяючи вазодилятації. У нирках і надниркових залозах блокування ангіотензину-1 і запобігання утворенню альдостерону збільшують виділення води і солі нирками, що зменшує загальний об'єм крові.[7] У серці блокада ангіотензину-1 зменшує скоротливу здатність і стимулюючі ефекти симпатичної нервової системи.[4] Загалом фімасартан призводить до зниження артеріального тиску та зменшення симптомів гіпертонії. Антагоністи рецепторів ангіотензину-ІІ, подібні до фімасартана, також продемонстрували свою ефективність проти інсульту, інфаркту міокарда та серцевої недостатності.[8] Було показано, що фімасартан шляхом блокування активації ангіотензину-1 зменшує гіпертрофію серця, фіброз, ремоделювання та зайву проліферацію клітин[4][9], ймовірно внаслідок зниження виробництва ендотеліну-1, що є результатом активації ангіотензину-1.[10] Фімастартан також може блокувати вироблення TGF-β1 (також залежного від ангіотензину-1), який сприяє фіброзу та пошкодженню шлуночків після інфаркту.[11] Після введення антагоністів рецепторів ангіотензину-ІІ у мишей спостерігалося покращення прогнозу після інфаркту міокарда[9], хоча ще потрібно провести подальші дослідження, щоб оцінити специфічний вплив фімасартану на зменшення ураження серцево-судинної системи.

Побічні ефекти

[ред. | ред. код]

У клінічних дослідженнях фімасартан добре переносився всіма пацієнтами. Однак більша доза (360 мг/добу) супроводжувалася посиленням запаморочення (найімовірніше за все через миттєве зниження артеріального тиску) та головного болю у невеликої кількості пацієнтів. У невеликої кількості хворих також спостерігалися інші побічні ефекти, зокрема діарея, непритомність та похолодання ніг, і всі вони зникали без медичного втручання.[1]

Фармакологія

[ред. | ред. код]

Фімасартан швидко всмоктується після прийому, та незначно накопичується в організмі протягом 7 днів після прийому. Препарат має період напіврозпаду від 9 до 16 годин, що забезпечує можливість прийому фімасартану один раз на добу. Встановлено, що фімасартан більш ефективний при прийомі натщесерце, або при зміни режиму дозування. У дослідженнях максимальна дія препарату спостерігалися за короткий час після досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі[1], яка спостерігається через 30 хвилин — 3 години після прийому препарату.[12] Фімасартан виявляється переважно в неметаболізованій формі в плазмі та в виділеннях з жовчю. Виведення препарату із сечею незначне, менш ніж 3 % через 24 години після прийому, оскільки фімасартан не виводиться нирками.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Lee HY, Oh BH (липня 2016). Fimasartan: A New Angiotensin Receptor Blocker. Drugs. 76 (10): 1015—22. doi:10.1007/s40265-016-0592-1. PMID 27272555. (англ.)
  2. Pradhan A, Gupta V, Sethi R (липень 2019). Fimasartan: A new armament to fight hypertension. Journal of Family Medicine and Primary Care. 8 (7): 2184—2188. doi:10.4103/jfmpc.jfmpc_300_19. PMC 6691418. PMID 31463228.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  3. DeMello WC, Re RN (2009). Systemic versus local renin angiotensin systems. An overview.. У DeMello WC, Frohlich ED (ред.). Renin angiotensin system and cardiovascular disease. New York, NY: Humana Press. с. 1—5. ISBN 978-1-60761-186-8. (англ.)
  4. а б в Fimasartan. American Journal of Cardiovascular Drugs. 11 (4): 249—252. 2011. doi:10.2165/11533640-000000000-00000. PMID 21740078. (англ.)
  5. Burnier M (лютий 2001). Angiotensin II type 1 receptor blockers. Circulation. 103 (6): 904—12. doi:10.1161/01.cir.103.6.904. PMID 11171802. (англ.)
  6. Wynne BM, Chiao CW, Webb RC (2009). Vascular Smooth Muscle Cell Signaling Mechanisms for Contraction to Angiotensin II and Endothelin-1. Journal of the American Society of Hypertension. 3 (2): 84—95. doi:10.1016/j.jash.2008.09.002. PMC 2704475. PMID 20161229. (англ.)
  7. Klabunde RE (15 березня 2007). Angiotensin Receptor Blockers (ARBs). CV Pharmacology. (англ.)
  8. Neal B, MacMahon S, Chapman N (лютий 2000). Effects of ACE inhibitors, calcium antagonists, and other blood-pressure-lowering drugs: results of prospectively designed overviews of randomised trials. Blood Pressure Lowering Treatment Trialists' Collaboration. Lancet. 356 (9246): 1955—64. doi:10.1016/s0140-6736(00)03307-9. PMID 11130523. (англ.)
  9. а б Harada K, Sugaya T, Murakami K, Yazaki Y, Komuro I (листопад 1999). Angiotensin II type 1A receptor knockout mice display less left ventricular remodeling and improved survival after myocardial infarction. Circulation. 100 (20): 2093—9. doi:10.1161/01.cir.100.20.2093. PMID 10562266. (англ.)
  10. Phillips PA (липень 1999). Interaction between endothelin and angiotensin II. Clinical and Experimental Pharmacology & Physiology. 26 (7): 517—8. doi:10.1046/j.1440-1681.1999.03069.x. PMID 10405777. (англ.)
  11. Sun Y, Zhang JQ, Zhang J, Ramires FJ (серпень 1998). Angiotensin II, transforming growth factor-beta1 and repair in the infarcted heart. Journal of Molecular and Cellular Cardiology. 30 (8): 1559—69. doi:10.1006/jmcc.1998.0721. PMID 9737942. (англ.)
  12. Gu N, Kim BH, Lim KS, Kim SE, Nam WS, Yoon SH, Cho JY, Shin SG, Jang IJ, Yu KS (липень 2012). The effect of fimasartan, an angiotensin receptor type 1 blocker, on the pharmacokinetics and pharmacodynamics of warfarin in healthy Korean male volunteers: a one-sequence, two-period crossover clinical trial. Clinical Therapeutics. 34 (7): 1592—600. doi:10.1016/j.clinthera.2012.06.004. PMID 22727611. (англ.)