Софіко Чіаурелі

Софіко Михайлівна Чіаурелі
груз. სოფიკო ჭიაურელი
Ім'я при народженні	Софіко Чіаурелі
Народилася	21 травня 1937(1937-05-21) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Померла	2 березня 2008(2008-03-02) (70 років) Тбілісі, Грузія злоякісна пухлина
Поховання	Дідубійський пантеон
Громадянство	СРСР  Грузія
Діяльність	акторка, кіноакторка, політична діячка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1956 — 2008
У шлюбі з	Шенгелая Георгій Миколайович і Махарадзе Костянтин Іванович
Батьки	Чіаурелі Михайло Едишерович Анджапарідзе Веріко Івліанівна
Брати / сестри	Otar Chiaurelid
IMDb	ID 0157105
Нагороди та премії
Народна артистка Грузинської РСР

Софі́ко Миха́йлівна Чіауре́лі (груз. სოფიკო ჭიაურელი; 21 травня 1937(19370521), Тбілісі, Грузинська РСР — 2 березня 2008, Грузія) — радянська і грузинська акторка. Народна артистка Грузинської РСР (1976). Народна артистка Вірменської РСР (1979). Зіграла більш ніж у ста фільмах.

Народилася в сім'ї акторки Веріко Анджапарідзе і кінорежисера Михайла Чіаурелі. Батько був актором, художником, скульптором, грав на багатьох інструментах, мав хист до вивчення мов, народний артист СРСР, знаний режисер. Матір англійська Академія мистецтв визнала однією з десяти найкращих акторок XX століття.

Софіко після закінчення Тбіліської жіночої середньої школи у 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІКу) (закінчила 1960, майстерня Бориса Бібікова). У 1960—1964 роках і з 1968 роках — акторка академічного театру імені К. Марджанішвілі у Тбілісі, в 1964—1968 роках — академічного театру імені Шота Руставелі.

Двоюрідна сестра кінорежисера Георгія Данелії (Веріко Анджапарідзе — сестра його матері).

• Була одружена з Георгієм Шенгелая і Коте Махарадзе, грузинським телекоментатором і актором (†2002).
• Мала двох братів: Отара Чіаурелі (1915—†1964) і Рамаза Чіаурелі.

Померла після тривалої хвороби на 71-му році життя^[3].

Першою її роботою стала роль у стрічці «Наш двір» (1956) режисера Резо Чхеїдзе. Картину було визнано гідною золотої медалі на Московському міжнародному фестивалі.

У 1974—1979 роках була депутатом Верховної Ради СРСР, в період незалежності Грузії нагороджена державними нагородами і орденами країни. У 80—90-х роках активно займалася громадською діяльністю. В останні роки Софіко Чіаурелі керувала тбіліським «Театром одного актора», який заснувала в 2000 році разом з Коте Махарадзе^[4].

• 1976 — Народна артистка Грузинської РСР
• 1979 — Народна артистка Вірменської РСР
• 1966 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії акторам»
• 1972 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу»
• 1974 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Перші премії за акторську роботу»
• 1980 — Лауреат Державної премії СРСР (за участь у фільмі «Декілька інтерв'ю по особистих питаннях»).
• Почесна громадянка Тбілісі (1997).^[5]

• Софіко Чіаурелі [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Національна фільмографія Грузії
• Софіко Чіаурелі: «Я затята оптимістка»^{[недоступне посилання з серпня 2019]}