Самість

Са́мість (нім. Selbst) — архетип, який є глибинним центром і виразом психологічної цілісності окремого індивіда. Виступає як принцип об'єднання свідомої і несвідомої частин психіки та одночасно забезпечує виокремлення індивіда з навколишнього його світу. Цей дуже місткий та багатозначний термін використовується в психології, соціології, філософії й по різному сприймається різними дослідниками, а його значення відрізняється в різних науках та школах.

Швейцарський психоаналітик і психолог Карл Ґустав Юнґ розглядав самість саме як архетип цілісності особистості, що об'єднує свідоме і несвідоме та взаємно доповнюють одне одного до цілісності. За Юнгом, самість означає всю особистість. Але вся особистість людини не піддається опису, тому що її несвідоме не може бути описане. В концепції Юнґа це найважливіший архетип. Розвиток самості — головна мета людського життя; самість об'єднує всі вияви душі.

Поняття самість у Юнга вживається як архетип колективного несвідомого. За Юнгом, розвиток особистості у процесі її індивідуалізації йде від свідомості до особистого несвідомого, а від нього до колективного несвідомого, центром якого є самість. Юнг зазначає, що в міфах, казках, сновидіннях символами Самості часто виступають мудрий дідусь, хрест, коло, квадрат та інші символи Цілісності. За Юнгом, Самість неможливо виявити емпірично. Він використовує це поняття для обґрунтування с��мореалізації індивіда. Самореалізація, на думку Юнга, відбувається шляхом занурення у глибини колективного несвідомого. Кінцевою метою індивідуального розвитку є досягнення особистісної неповторності.

Тест професійної орієнтації Мартіна Ахтніха за допомогою інтегратора дозволяє проникнути в поняття «індивідуації». Оскільки результати тестування, у вигляді схильності до певних професій, вибудовують для індивіда шлях нагору (індивідуація), що виражається в досягненні певних статусів^[1].

Самість — це уявлення людини про себе, яке виникає на основі минулого і теперішнього досвіду та очікувань майбутнього. Карл Роджерс

Карл Роджерс був переконаний, що становлення здорової Я-концепції є безперервним процесом, на який впливає життєвий досвід людини. Індивіди зі стійким почуттям власної гідності, зазвичай, проявляють більшу впевненість у собі та більш ефективно впораються з життєвими викликами.

На його думку, Я-концепція починає розвиватися у дитинстві та перебуває під сильним впливом батьків. Якщо батьки надаватимуть безумовну любов і повагу, то це сприятиме формуванню здорової Я-концепції з більшою імовірністю. Утім діти з відчуттям необхідності «заслужити» любов батьків, можуть в кінцевому підсумку розвинути в собі низьку самооцінку і відчуття власної недостойності.^[2]

«Самість — це свідомість, яка сама себе пізнає, оцінює, коректує, творить нові смисли. Це те, що в традиційних поглядах було душею» Карл Поппер

При цьому, на думку дослідників філософської творчості Поппера, «головною якістю самості є активність — діюча, страждаюча, згадуюча, програмуюча майбутнє, очікуюча, спростовуюча», тобто така, що виявляє своє існування та заявляє про свою унікальність за посередництва активності — чи не найважливішого і не найвиразнішого атрибуту суб'єктивності і взагалі всякої істоти, тим паче наділеної свідомістю.^[3]

• Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
• Кизима Б. Самоідентичність // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 562. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Індивідуація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 420.

• Самість // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 365.