Рудня-Осошня
село Рудня-Осошня | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Народицький район |
Рада | Малокліщівська сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | До 1790 |
Населення | 0 |
Зняте з обліку | 1991 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°09′07″ пн. ш. 29°20′54″ сх. д.H G O |
Карта | |
Мапа | |
Рудня-Осошня — колишнє село в Україні.
Розташоване в Народицькому районі Житомирської області. Підпорядковувалось Малокліщівській сільській раді. Виселено через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Населення в 1981 році — 300 осіб. Зняте з обліку 21 червня 1991 року Житомирською обласною радою.
В переписі населення Житомирського повіту 1790 року серед парафіян Хабенського костела записані 9 сімей та 48 людей[1].
1859 року в поселенні було 16 дворів та 83 мешканця, з них 42 чоловіків та 41 жінок. У 1866 році було 20 дворів та 126 людей, з них: православних — 15 чоловіків та 10 жінок, католиків — 40 чоловіків та 56 жінок, юдеїв — 3 чоловіків та 2 жінок[2].
За сповідним розписом Хабенського костела 1862 року було 91 людей, з них 48 чоловіків та 43 жінок[3]. За сповідним розписом Хабенського костела 1899 року було 205 людей, з них 104 чоловіків та 101 жінок[4].
У 1906 році в селі було 38 дворів та 258 мешканців[5], у 1923 році 70 дворів та 407 мешканців[6]. Станом на 1 жовтня 1941 року в селі налічувалось 85 двори та 350 мешканців, з них 141 чоловіків та 209 жінок[7].
Кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 300 осіб.
Перша письмова згадка в Люстрації Житомирського повіту 1748 року як володіння Братковського[8]. В тарифі подимного податку Київського воєводства Житомирського повіту 1754 року село (Osowka) знаходиться в посесії у Галецького[9]. В тарифі подимного податку Житомирського повіту 1775 року село належить підсудку овруцькому земському Єжі Галецькому, в посесії овруцького мечника Адама Галецького. В Рудні Осушні три дима, один дим - це корчма і два дима в халупах шляхетських або хлопських[10].
Село також згадується в переписах євреїв Житомирського повіту 1775 та 1778 роках. За цими переписами в селі налічувалось двоє євреїв[11].
В офірному реєстрі Київського воєводства 1789 року дідичем села є войський овруцький Міхал Глембоцький[12]. В табелі димів Хабенської парафії Житомирського повіту 1790 року село входить до Голубієвичського ключа, дідичами якого були Ярновський та Глембоцький. В Рудні Осочні Великій налічувалось 18 димів, з них: один дим — броварня чи вінниця, один дим — корчма, та 16 димів ремісничих[13].
Поряд з руднею Осошнею Великою згадується рудня Осошня Мала. Перша згадка в офірному реєстрі Київського воєводства 1789 року під назвою Rudnya Osuczeka. У 1790 році в табелі димів Хабенської парафії Житомирського повіту рудня Осучня Мала налічує три дими ремісничі. В переписі населення Житомирського повіту 1790 року вона згадується під назвою Rudnya Osuczemka. У 1874 році остання згадка в метричних записах.
До 1835 року Рудня-Осошня належала Феліціану Глембоцькому. З 1836 року через шлюб з Емілією Феліціанівною Глембоцькою власником села став Леонтій Мазевський[14][15].
Десь між 1849-1851 роками декілька сімей поляків-чиншовиків з рудні Бучі переселяються в Рудню-Осошню[16].
У 1859 році — Рудня-Осошня поміщицьке поселення в межах Овруцького повіту Волинської губернії. Належить до 1 стану. Розташоване при річці Буча, на відстані від повітового міста 40 верст, від стану — 20 верст[17].
У 1868 році власником села є підполковник Рудзевич, пізніше Камінський, в якого в 1884 році ці землі придбав полковник В'ячеслав Ришков. В останній чверті XIX столітя мешканці села поляки-чиншовики належать до колишніх вільних людей 2 розряду[18].
У 1906 році — село Базарської волості (1-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 35 версти, від волосного центру, містечка Базар — 15 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося в Овруч[5].
У 1923 році включене до складу новоствореної Мало-Міньківської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Базарського району Коростенської округи Волинської губернії[19]. Розміщувалося за 15 верст від районного центру, міста Базар та за 5 верст від сільської ради в Малих Міньках[20]. 9 лютого 1932 року включене у складі Базарського району до новостворенної Київської області. 22 вересня 1937 року увійшло до новостворенної Житомирської області[19].
Під час німецької окупації в складі Базарської округи гебіта Овруча генерального округа Житомира Райхскомісаріата Україна.
21 січня 1959 року ліквідовано Базарський район, село увійшло до складу Народицького району. 30 грудня 1962 року включене до Овруцького району. З 4 січня 1965 року в складі Малинського району. 5 лютого 1965 року знову до Овруцького району. 8 грудня 1966 року увійшло до складу новоутвореного Народицького району. 22 квітня 1985 року центр Маломіньківської сільради перенесено до села Звіздаль, сільрада перейменована на Звіздальську. 28 грудня 1990 року об'єднано Звіздальську та Малокліщівську сільради[19].
Cело було відселене через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Зняте з обліку рішенням Житомирської обласної ради від 21 червня 1991 року[21].
Більшість мешканців села було переселено в с.Потіївку Радомишльського району Житомирської області.
- ↑ ЦДІАК фонд 1044, опис 1, справа 1. 1791 рік. Списки парафіян Житомирського повіту Київського воєводства.
- ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. - 1859. - 808 л. - (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) .
- ↑ ЦДІАК фонд 1040, опис 1, справа 318. 1862 рік. Сповідний розпис костелу м. Хабне.
- ↑ ЦДІАК фонд 1040, опис 2, справа 474. 1899 рік. Сповідний розпис костелу м. Хабне.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. – Житомир: Волынская губернская типография. – 1906.
- ↑ Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года / Волынская губернская административно-территориальная комиссия. – Житомир, 1923.
- ↑ ДАЖО фонд Р-1426, опис 1, справа 24. 1941 рік. Статистические данные переписи населения по сельуправам Базарского района по состоянию на 1 октября 1941 г.
- ↑ Конрад Жеменецький, Євген Чернецький. (2015). Тарифи подимного податку, сеймикові лауди і люстрації Київського воєводства першої половини XVIII століття. Біла Церква: О. Пшонківський. с. 326. ISBN 978-617-604-058-3.
- ↑ Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року / Опрац. К. Жеменецький; Вступ укр. перек. Є. Чернецький. ‒ Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2015. ‒ 272 с. ‒ (Джерела до історії Правобережної України)
- ↑ ЦДІАК фонд 11, опис 1, справа 63. 1775 рік. Тариф подимного податку Житомирського повіту 1775 р.
- ↑ Архив Юго-Западной России. Часть 5. Том 2. Выпуск 1-й. 1890. Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765 1791 гг.
- ↑ Офірний реєстр Київського воєводства 1789 р. / Опрацював Конрад Жеменецький; Вступ укр. перек. Євген Чернецький. ‒ Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2018. ‒ 392 с. ‒ (Джерела до історії правобережної України. ‒ Т. 5)
- ↑ ЦДІАК фонд 8, опис 1, справа 9. 1790 рік. Актова книга.
- ↑ ДАЖО фонд 1 опис 74. 1795-1868 роки. Метричні книги Ковельського, Заславського, Дубенського, Ровенського, Овруцького, Кременецького повітів.
- ↑ ДАЖО фонд 118 опис 14 справа 224. 1858 рік. Ревізькі казки селян Овруцького повіту.
- ↑ ЦДІАК фонд 1040 опис 1. 1835-1921 роки. Метричні книги костелів Радомишльського повіту.
- ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело]: 1859 г. - 1859. - 808 л.. - (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) .
- ↑ ДАЖО фонд 115, опис 01, справа 4390. О жалобе вольных людей с.Великой Рудни-Осошни Ивана Галицкого и других на притеснении их в пользовании земельными участками в имении владельца Рышкова, а также за отказ им в правах на сенокосы. 1891-1892 рр.
- ↑ а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини. 1795–2006 роки : довідник / упоряд. Р. Ю. Кондратюк, Д. Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник ; Житомирська обласна державна адміністрація ; Державний архів Житомирської області. ‒ Житомир : Волинь, 2007. ‒ 620 с.
- ↑ Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года / Волынская губернская административно-территориальная
- ↑ Рішення Житомирської обласної ради 21.06.1991 // Відомості Верховної Ради України. — 01.08.1991. — № 30 — С.843.
Це незавершена стаття з географії Житомирської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |