Перейти до вмісту

Пнів

Координати: 48°36′38″ пн. ш. 24°31′44″ сх. д. / 48.61056° пн. ш. 24.52889° сх. д. / 48.61056; 24.52889
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Пнів
Герб
Пнівський замок
Пнівський замок
Пнівський замок
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Надвірнянський район
Тер. громада Пасічнянська сільська громада
Код КАТОТТГ UA26120090080067072
Основні дані
Засноване 1482
Населення 4620
Площа 25.36 км²
Густота населення 182.18 осіб/км²
Поштовий індекс 78431
Телефонний код +380 3475
Географічні дані
Географічні координати 48°36′38″ пн. ш. 24°31′44″ сх. д. / 48.61056° пн. ш. 24.52889° сх. д. / 48.61056; 24.52889
Водойми Бистриця
Місцева влада
Адреса ради вул.Українських Січових Стрільців, с.Пнів, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78431
Карта
Пнів. Карта розташування: Україна
Пнів
Пнів
Пнів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Пнів
Пнів
Мапа
Мапа

CMNS: Пнів у Вікісховищі

Пнів — село Надвірнянського району Івано-Франківської області. Входить до Пасічнянської сільської громади. За площею та кількістю населення Пнів є одним із найбільших сіл району.

Розташування

[ред. | ред. код]

Село, центр сільської Ради, розташоване вздовж шосе Надвірна — Бистриця, за 2 км від районного центру. З північного заходу село омиває річка Бистриця Надвірнянська. До складу сільради входять села Білозорина, Мозолівка.

Через Пнів проходять газопроводи Битків — Надвірна, Битків — Чернівці, нафтопровід та високовольтна лінія.

Пнівський замок, 1939

Вперше згадується Пнів в історичних джерелах 1482 року.

Топоніміка

[ред. | ред. код]

Назва села пов'язана з тим, що поселення виникло на місці, де було вирубано ліс в результаті загарбання Галицької Русі в середині XIV століття, тобто на «пнях». Це місце отримало назву «Пнів'я». Польський король щедро роздавав ці землі шляхті.

Історія

[ред. | ред. код]

Згадується 18 листопада 1454 року в книгах галицького суду[1].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га), 1 лан орендував Іванко[2].

На початку XV ст. Пнів належав шляхтичеві Іванові з Цуцилова. Але пізніше з невідомих причин він продав половину свого маєтку в Пневі Павлу Куропатві.

В другій половині XVI ст. тут збудовано Пнівський замок. Відомі напади селян на замок у 1621 та в 1648 pp., коли ним оволоділи повстанці Семена Височана. Руїни замку збереглися до наших днів.

Із інформаційних джерел, що подають «історікі», знаємо, що "Пнівський замок, "…збудували  в другій половині XVI доби дідичі волоського походження Куропатви, які ще в другій половині XIV ст. дістали ці землі за військову службу від намісника Галичини Владислава Опольського…

Ці ж «історікі» вказують, що остаточної форми Пнівський замок набув у XVII сторіччі. Також зазначено, що Пнівська фортеця розміщена на пагорбі, «…який, певно, колись був правим берегом Чорної Бистриці (так називали в давнину Бистрицю Надвірнянську на відміну від Золотої, нині Солотвинської)». http://postup.brama.com/usual.php?what=21216.

Для зручності мислення та вираховування в подальшому кількості років, нагадуємо, що до XIV століття відносяться 1300-1390 роки.

Для оперативного переконання, можемо подивитись інформацію поміщену у «Вікіпедії», у якій вказано, що "Після смерті в 1370 році польського короля Казимира III Великого владу у Польщі зосередив у своїх руках угорський король Лайош I Великий (відоміший в історіографії, як Людвік I Угорський). Останній у 1372 році передав владу над Галичиною своєму наміснику — сілезькому князю Владиславу Опольському (обіймав посаду у 1372—1379 та 1385—1387 роках).

Бачимо, що у XIV столітті дідичів волоського «походження» Куропатви, ще  – не було.

Звідки взялись ці Куропатви?

«Ян з Ланцухова Куропатва (†1462) — 1424 року появився у джерелах як придворний та прихильник Софії Гольшанської…».

До XV століття відносяться 1400—1490 роки.

Отже, Куропатва міг отримати Пнівські землі тільки в другій половині XV століття, тобто в той час коли, сілезького князя Владислава Опольського вже — не було.

Перша датована згадка про Пнівський замок відноситься до 1482 року, тобто фортеця згадується в кінці  XV століття.

Але нас переконують, що Пнівський замок збудовано в другій половині XVI століття, а XVI століття — це 1500-1590 роки.

То де ж логіка…?

"…існує теза про те, що окремі споруди були побудовані в 90-х роках 15 століття)[3].

Про які споруди йдеться, і хто їх будував…?

Слід сказати, що Пнівський замок, у ХІ столітті вже був збудований…

26.01.1945 під час перепису більшовики арештували 4 чоловіків і 6 жінок т�� вивезли 2 родини, зруйнували 6 господарств і хрест на символічній могилі героям України. Випадково застрілився лейтенант, оскільки під час зрубування хреста тримав автомат перевішеним через груди.[4]

За даними облуправління МГБ у Надвірнянському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Пнів і Зелена.[5]

Сучасність

[ред. | ред. код]
  • 30 червня 2010 року обвалилася частина вежі Пнівського замку.
  • 18 — 19 серпня 2012 року на території Пнівського замку відбувся етно-фестиваль « Дженджур фист».
  • 24 серпня 2012 року біля будинку культури відбулись урочистості з нагоди 530 — річчя з дня першої документальної згадки села.
  • 11 жовтня 2013 року в селі Пнів відкрили просто неба музей нафтопромислів Галичини
  • 22 грудня 2019 включена до складу Пасічнянської ОТГ

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
  • Загальноосвітня школа I—III ступенів,
  • Дитячий садок «Дюймовочка»,
  • Будинок культури,
  • Бібліотека,
  • Лікарська амбулаторія (з 17.08.2021)[6],
  • Ощадкаса.
  • Музей нафтопромислів Галичини[7]

Село газифіковане, має часткове вуличне освітлення.

На території села зареєстрована греко-католицька церква «Непорочного Зачаття Діви Марії», адміністратор храму — отець Микола Костик, сотрудник - о. Ярослав Онуфрак.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.239, № 2759а (лат.)
  2. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. ↑ Архітектурні та природні пам'ятки України. Пнів. Архів оригіналу за 16 січня 2021.
  4. ↑ Звіт про події на терені Станиславівського і Надвірнянського надрайонів ОУН за лютий 1945 р. 6 березня 1945 р. / «Літопис УПА» Нова серія. Том 22. Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали, 1945–1951 / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознав. ім. М.С.Грушевського, Вид-во "Літопис УПА", Галузевий держ. арх. Служби безпеки України; упорядкували: Дмитро Проданик, Степан Лесів. – К.; Торонто: Літопис УПА, 2013. – 1373 с.: фотогр. – С. 63-64.
  5. ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019.
  6. ↑ На Прикарпатті відкрили амбулаторію монопрактики практики сімейної медицини. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 19 серпня 2021.
  7. ↑ Світлана Лелик. Музей про нафту знає все. На Надвірянщині розкажуть і покажуть, як в давнину добували «чорне золото» (ФОТО). Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
  8. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 148.
  9. ↑ Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
  10. ↑ Павлишин Олег. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах ГАЛИЧИНИ (листопад — грудень 1918 року) [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Книга пам'яті. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пнів