Мікоян Артем Іванович

Арте́м Іва́нович Мікоя́н
Народився	23 липня (5 серпня) 1905(1905-08-05) село Санаїн Тифліської губернії Російської імперії (нині в межах міста Алаверді, марз (область) Лорі,  Вірменія)
Помер	9 грудня 1970(1970-12-09) (65 років) Москва, РРФСР,  СРСР
Ім'я при народженні	вірм. Արտյոմ Հովհաննեսի Միկոյան
Громадянство	СРСР
Походження	вірменин
Партія	КПРС
Генеральний конструктор дослідного конструкторського бюро «МіГ»
Похований	Новодівочий цвинтар (Москва)
Нагороди

Арте́м Іва́нович Мікоя́н (вірм. Արտյոմ Հովհաննեսի Միկոյան, ім'я принародженні — Анушава́н Оване́сович Мікоя́н (вірм. Անուշավան Հովհաննեսի Միկոյան; нар. 23 липня (5 серпня) 1905(19050805), Санаїн, Тифліська губернія, Російська імперія — пом. 9 грудня 1970, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський авіаконструктор. Генеральний конструктор дослідного конструкторського бюро «МіГ». Генерал-полковник інженерно-технічної служби. Двічі Герой Соціалістичної Праці. Молодший брат радянського державного та політичного діяча Анастаса Івановича Мікояна.

Народився 23 липня (5 серпня) 1905(19050805) року у селі Санаїн Тифліської губернії Російської імперії (нині в межах міста Алаверді, марз (область) Лорі, Вірменія) в родині бідного сільського теслі. З шести років почав випасати худобу. Читати і писати навчився у сільській школі.

1918 року сім'я переїхала до Тифлісу (нині Тбілісі), де він почав учитись разом зі старшим братом Анастасом.

1923 року переїхав до Ростова-на Дону, де вступив до технічного училища при машинобудівному заводі, працював токарем залізничної майстерні.

1924 року під час т. зв. Ленінського призову (після смерті Леніна 21 січня 1924 року) прийнятий кандидатом у члени РКП(б). Член ВКП(б)-КПРС з червня 1925 року.

У листопаді 1925 року переїхав до Москви, працював токарем на заводі «Динамо». На той час його старший брат посідав високі посади в партії і був близьким соратником Сталіна.

До 1928 року працював на заводі, після цього був рекомендований на партійну роботу. У 1928—1930 роках служив у армії, був секретарем комітету комсомолу першого радянського танкового училища. Після повернення з армії працював у Москві на заводі «Компресор», був обраний секретарем партійного комітету заводу.

1931 року за направленням партії почав навчання в Повітряно-військовій академії імені Жуковського. В академії зокрема вчили стрибати з парашутом і керувати літаком. 1935 року разом з двома іншими слухачами академії збудував легкий літак «Октябрьонок» (рос. Октябрёнок, Жовтеня), що отримав схвалення Центрального аероклубу.

22 жовтня 1937 року після захисту дипломного проєкту отримав звання «військовий інженер-механік Військово-повітряних сил РСЧА».

1937 року після закінчення академії з червоним дипломом Мікояна призначили військовим представником на Державному авіаційному заводі імені № 1 Осоавіахіму (ГАЗ № 1, рос. Государственный авиационный завод №). 1938 року призначений начальником бюро серійних винищувачів Конструкторського бюро Полікарпова.

У березні 1939 року призначений начальником конструкторського бюро заводу, у грудні того ж року разом із Гур��вичем очолив групу конструкторів — дослідно-конструкторське бюро заводу № 1 імені Осоавіахіму.

1940 року Мікоян разом з Гуревичем створили «МіГ-1» — найшвидший серійний винищувач того часу, призначений для дій на великій висоті. перший політ відбувся 5 квітня 1940 року.

Влітку 1940 року створено «МіГ-3» (модифікацію «МіГ-1»), наприкінці року розпочато його виробництво. У 1940-41 роках «МіГ-3» будувався великими партіями і використовувався на початку німецько-радянської війни.

1940 року Мікояна призначили головним конструктором заводу.

На початку 1941 року Мікоян разом з групою радянських авіаконструкторів за відрядженням побував у Німеччині для ознайомлення з німецькою авіацією і авіабудівною промисловістю.

У серпні 1941 року під час німецько-радянської війни КБ Мікояна і Гуревича було евакуйовано з Москви. У березні 1942 року Мікояна призначили директором і головним конструктором дослідного заводу. У квітні КБ повернулось з евакуації.

Після війни в КБ було створено: «МіГ-9» — перший радянський літак з двома турбореактивними двигунами; «МіГ-15» — перший серійний радянський літак, що подолав звуковий бар'єр; «МіГ-17», що досягав швидкості звуку, «МіГ-19» — перший серійний радянський надзвуковий літак, «МіГ-21» зі швидкістю польоту, удвічі більшою за швидкість звуку.

На літаках Мікояна було встановлено 55 світових рекордів.

Артем Іванович Мікоян помер 9 грудня 1970 року після операції на серці. Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.

• Герой Соціалістичної Праці — 20 квітня 1956 року
• Шість орденів Леніна — 31 грудня 1940, 1955, 1956, 1965
• Орден Жовтневої Революції
• Орден Червоного Прапора
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• Два Ордена Червоної Зірки
• Шість Сталінських премій — 1941, 1947, 1948, 1949, 1952, 1953
• Ленінська премія — 1962

Бронзовий бюст у селі Санаін в межах міста Алаверді, марз (область) Лорі, Вірменія.

Меморіальна дошка у Москві на будинку, в якому він жив.

Іменем Мікояна названо Московський машинобудівний завод.

• Мікоян Артем Іванович Історія авіації і повітроплавання(рос.)