Луї Огюст Бланкі
| Луї Огюст Бланкі | |
|---|---|
| фр. Louis Auguste Blanqui | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Louis Auguste Blanqui |
| Прізвисько | L'Enfermé |
| Народився | 8 лютого 1805 Пюже-Теньє |
| Помер | 1 січня 1881 (75 років) Париж |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Louis Auguste Blanquid |
| Країна |  Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | революціонер |
| Alma mater | ліцей Карла Великого |
| Знання мов | французька[1][2] |
| Учасник | Паризька комуна і Революція 1848 року у Франції |
| Посада | Deputy of Gironded |
| Батько | Jean Dominique Blanquid |
| Брати, сестри | Jérôme-Adolphe Blanquid |
| У шлюбі з | Amélie-Suzanne Serred |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 2036210 |
| |
Луї Огю́ст Бланкі́ (фр. Louis Auguste Blanqui) (8 лютого 1805—1 січня 1881) — французький соціаліст-революціонер, політичний мислитель, стратег барикадних боїв у місті, активний революційний діяч у 1830, 1832 і 1848 роках. Брав участь у підготовці подій 1870–1871.
Син депутата-жирондиста, який підтримав наполеонівський переворот і навіть отримав за це дрібну державну посаду, Бланкі з юності був противником монархії. Захопившись підпільною боротьбою, він спочатку приєднався до карбонаріїв, потім був учасником Липневої революції, а за кілька років після неї був засуджений до тюремного ув'язнення за спробу підняти повстання вже проти Луї Філіппа.
У в'язниці він познайомився з працями Сен-Симона та Шарля Фур'є і став соціалістом. Заведено вважати, що свої сформовані погляди він виклав у статті з назвою «Хто готує суп, той і повинен його їсти», оголосивши власників паразитами, які живляться працею пролетарів. Поділяючи мету соціалістів-реформаторів, Бланкі, натомість, вважав, що досягти її можна лише шляхом революції, але не політичної, а соціальної, яка силою знищить несправедливий лад. Щоб революція була успішною, переконував він, необхідна невелика, але дисциплінована революційна організація, яка в слушний момент зможе захопити владу і здійснити перетворення в інтересах народу[3].
Бланкі — один з організаторів і керівників таємних товариств «Друзі народу», «Пори року» та ін. В 1839 і 1870 Бланкі робив спроби здійснити переворот у Франції, проте безуспішно.
За революційну діяльність Бланкі зазнавав жорстоких переслідувань і загалом просидів у в'язницях 37 років.
У 1871 заочно обрано почесним президентом Паризької Комуни.
- L'Armée esclave et opprimée
- Critique sociale: Capital et travail
- Critique sociale: Fragments et notes
- Instructions pour une prise d'armes.
- Maintenant il faut des armes
- Ni dieu ni maitre
- Qui fait la soupe doit la manger
- Réponse
- Un dernier mot
- Хто готує суп, той і повинен його їсти.
- Рецензія на мемуар «Що таке власність?» П'єра Жозефа Прудона, 1841
- Щодо червоного прапора, 1848
- Працювати, страждати і помирати, 1850-52
- Про революцію, 1850
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- В. Головченко. Бланкі (Blanqui) Луї Огюст // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 66. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Бланкі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Пітер Голвард. Огюст Бланкі та Карл Маркс // Спільне, 28.05.2024
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.149-150
