Перейти до вмісту

Криницина Маргарита Василівна

Очікує на перевірку
Матері��л з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маргарита Василівна Криницина
Народилася7 жовтня 1932(1932-10-07)
Нова Ляля
Померла10 жовтня 2005(2005-10-10) (73 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство СРСР
 Україна
Діяльністьакторка
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності1955–1997
ЧоловікОнопрієнко Євген Федорович
ДітиАлла Криницинаd
IMDbID 0471365
Нагороди та премії
Народна артистка України — 1996
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Маргарита Василівна Криницина (7 жовтня 1932, Нова Ляля, Свердловська область, Російська РФСР — 10 жовтня 2005, Київ, Україна) — українська і радянська акторка.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1955 році, закінчивши Всеросійський державний інститут кінематографії, отримала розподіл в Московський театр кіноактора. З 1959 року постійно жила в Києві. Ще в інституті, на четвертому курсі, одружилася з українським сценаристом Євгеном Онопрієнком.

Померла 10 жовтня 2005 року. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Народна артистка України (з 1996 року). Лауреат Державної премії України імені О. Довженка (1999; за роль Проні Прокопівни в х/ф «За двома зайцями»), Спеціального приза кінофестиваля «Стожари» за внесок в українське кіно (1999). Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня (2002; за великий особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, творчі досягнення і високий професіоналізм).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Могила Маргарити Кринициної і Євгена Онопрієнка
  1. 1955 — Вольниця — Олена
  2. 1955 — Доброго ранку — дівчина на танцювальному вечорі, продавчиня морозива
  3. 1957 — Випадок на шахті вісім — офіціантка
  4. 1958 — Та, що обганяє вітер — Катерина
  5. 1960 — Катя-Катюша — Ельвіра
  6. 1961 — За двома зайцями — Проня Прокопівна
  7. 1962 — Зірочка («Капітани не спізнюються»)
  8. 1963 — Стежки-доріжки
  9. 1964 — Рогатий бастіон — Клава
  10. 1965 — Немає невідомих солдатів — жінка, що копала оборонний рів
  11. 1967 — Весілля в Малинівці — руда
  12. 1967 — Циган — Стеша
  13. 1967 — Вій
  14. 1968 — На Київському напрямку — учасниця ополчення
  15. 1968 — Великі клопоти через маленького хлопчика — мати Олексія
  16. 1969 — Ад'ютант його високоповажності — пані на сходах, у котрої Мирон Осадчий розпитує за адвоката Гриценка
  17. 1969 — Варчина земля — Лузанка
  18. 1970 — Між високими хлібами — Тодоська
  19. 1970 — Дивитися в очі...
  20. 1970 — Блакитне і зелене (к/м)
  21. 1970 — Сади Семираміди — Клавдія
  22. 1971 — Бумбараш — Меланія
  23. 1971 — Інспектор карного розшуку — Катерина Федорівна
  24. 1973 — Будні карного розшуку — Курбатова
  25. 1973 — Не мине і року...
  26. 1973 — Нейлон 100 %
  27. 1973 — Стара фортеця — мати Петька
  28. 1974 — Юркові світанки — Марія Борисівна
  29. 1974 — Народжена революцією — свідок Онисія Іванівна
  30. 1975 — Червоний півень плімутрок
  31. 1976 — Дні Турбіних — дружина Лісовича
  32. 1976 — Така вона, гра
  33. 1976 — Еквілібрист
  34. 1977 — Рідні
  35. 1977 — Перед іспитом — двірниця тітка Женя
  36. 1977 — На короткій хвилі — комендантка
  37. 1978 — Передвіщаючи перемогу — Олександра Безродня
  38. 1978 — Дипломати мимоволі — Ольга
  39. 1978 — Женці — Одарка
  40. 1979 — Сусіди — Віра Петрівна
  41. 1981 — Старі листи — сусідка Нюри
  42. 1979 — Поїздка через місто
  43. 1980 — Дачна поїздка сержанта Цибулі — тітка Єфросинія
  44. 1982 — Жіночі радощі та смутки — головна лікарка
  45. 1982 — Якщо ворог не здається… — дружина поліцая
  46. 1983 — Екіпаж машини бойової — медсестра тітка Паша
  47. 1983 — Справа для справжніх чоловіків — чергова у приймальному відділенні пологового будинку
  48. 1983 — Миргород та його мешканці — Горпина
  49. 1983 — Зелений фургон — конвоїрка
  50. 1986 — Ми веселі, щасливі, талановиті!
  51. 1986 — Самотня жінка бажає познайомитись — керівниця ательє
  52. 1987 — І завтра жити
  53. 1988 — Мудромір — керівниця Будинку моделей
  54. 1988 — Грішник — робітниця заводу
  55. 1989 — Робота над помилками — вчителька
  56. 1989 — Годинникар і курка — Євдокія
  57. 1990 — Допінг для янголів
  58. 1990 — Сеніт зон — тітка з пиріжками
  59. 1990 — Імітатор — голова художньої ради
  60. 1991 — Тисяча доларів в одну сторону
  61. 1991 — Медовий місяць
  62. 1993 — Стамбульський транзит
  63. 1993 — Не хочу одружуватись!
  64. 1994 — Амур і демон
  65. 1995 — «Будемо жити»
  66. 1996 — Повернення «Броненосця»
  67. 1997 — «Святе сімейство»
  68. 2003 — «Ох, не кажіть мені про любов» (документальний фільм)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Криницина Маргарита Василівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криницина_Маргарита_Василівна&oldid=43600268