Жан Ко

Жан Ко
фр. Jean Cau
Ім'я при народженні	фр. Jean Georges Cau
Народився	8 липня 1925(1925-07-08)[1][2][…] Брам, Од, Франція
Помер	18 червня 1993(1993-06-18)[1][2][…] (67 років) VI округ Парижа, Париж, Франція
Поховання	Каркассонн
Громадянство	Франція
Діяльність	письменник, журналіст, сценарист, прозаїк-романіст, драматург
Alma mater	ліцей Людовика Великого
Заклад	Нувель Обс, Ле Фігаро, L'Express, Paris Match і Жан-Поль Сартр
Мова творів	французька
Magnum opus	The Mercy of Godd
Премії	Гонкурівська премія
Жан Ко у Вікісховищі

|Псевдонім=

Жан Ко (фр. Jean Cau; 8 липня 1925, Бран (Од) — 18 липня 1993, Париж, Франція) — французький прозаїк, публіцист, журналіст, редактор. Лауреат Гонкурівської премії 1961 року

Народився в сім'ї фермера з південної Франції. Закінчив Ліцей Людовика Великого. Пізніше, вивчав літературу і філософію в Парижі.

Був близький до гуртка екзистенціалістів в Сен-Жермен-де-Пре. З 1946 по 1957 рік був секретарем Жана-Поля Сартра, який надав на його ідеологічні погляди великий вплив і визначив майбутнє творчість Жана Ко більш ніж на десять років вперед.

З 1949 по 1954 рік — редактор журналу Sartre Les Temps, співпрацював з виданням L'Express (з 1957 року — його редактор), Figaro littéraire (1963—1964), France Observateur (з 1978 року) і Paris Match (з 1984 року) .

Пізніше порвав з Сартром і його оточенням і став публікувати статті з антимарксистських позицій. Закликав Сартра відмовитися від Нобелівської премії з літератури.

Автор численних творів, в тому числі, політичних брошур і есе. Опублікував ряд політичних і літературно-біографічних портретів діячів політики і культури (зокрема Ернеста Хемінгуея, Че Гевари і ін.), Часто написаних в сатирично-полемічному тоні, що викликало ворожнечу до нього. Публікував полемічні статті, що висвітлюють ліві політичні течії, декаданс Європи, боротьбу з європейськими традиціями. Критикував політику Шарля Де Голля.

У 1961 році за свій роман «Le pitié de Dieu» (Милосердя Бога) був нагороджений Гонкурівської премією. У ньому розповідається історія чотирьох вбивць: лікаря, боксера, робочого і гравця, посаджених в одну тюремну камеру і розповідають про своє життя і вчинки, що призвели їх до в'язниці.

За сценаріями Жана Ко знято кілька фільмів:

• «Нескорений» (1964, режисер Ален Кавальє за участю Алена Делона)
• «Здобич» (1966, режисер Роже Вадим за участю Джейн Фонда і Мішеля Пікколі)
• «Борсаліно» (1969, режисер Жак Дере за участю Алена Делона і Жана-Поля Бельмондо)
• «Джефф» (1969, режисер Жана Ермана за участю Алена Делона)
• «Якби Дон Жуан був жінкою» (1973, режисер Роже Вадим за участю Бріжит Бардо і Робера Оссейна)

• Le Fort intérieur, Gallimard, 1948
• Maria-nègre, Gallimard, 1948
• Le coup de barre, Gallimard, 1950
• Le tour d'un monde, Gallimard, 1952
• Les Paroissiens, Gallimard, 1958
• Mon village, Gallimard, 1958
• Vie et mort d'un toro brave, 1961
• La pitié de Dieu , 1961
• Les Parachutistes — Le maître du monde, 1963
• Le Meurtre d'un enfant, 1965
• Lettre ouverte aux têtes de chiens occidentaux, 1967
• «Un testament de Staline», 1967
• «Les yeux crevés», 1968 (театральна п'єса)
• Le pape est mort, 1968
• Le spectre de l'amour, 1968
• L'agonie de la vieille, 1969
• Tropicanas, de la dictature et de la revolution sous les tropiques, 1970
• Les Entrailles du taureau, 1971
• Le temps des esclaves, 1971
• Les entrailles du taureau, 1971
• Ma misogynie, 1972
• Les écuries de l'occident — traité de morale, 1973
• La grande prostituée — traité de morale II, 1974
• Les Enfants, 1975
• Pourquoi la France, 1975
• Lettre ouverte à tout le monde, 1976
• Otages, 1976
• Une nuit à Saint-Germain des Près, 1977
• Discours de la décadence, 1978
• Une Passion Pour Che Guevara, 1979
• Nouvelles du paradis, 1980
• La Conquête de Zanzibar, 1980
• Le grand soleil, 1981
• La barbe et la rose, 1982
• Une rose à la mer, 1983
• Proust, le chat et moi, 1984
• Croquis de mémoire, 1985
• Fernando Botero, la corrida, 2001
• Monsieur de Quichotte, 2005