Географія Австрії

Австрія — держава в Центральній Європі, в середній течії Дунаю^[1]. Площа країни — 84 тис. км².

Межує з Чехією (спільний кордон — 362 км), Німеччиною (784 км), Угорщиною (366 км), Італією (430 км), Ліхтенштейном (35 км), Словаччиною (91 км), Словенією (330 км), Швейцарією (164 км).

Координати крайніх точок країни: північна — 15°1' східної довготи і 49°1' північної широти; східна — 17°10' східної довготи і 48°0' північної широти; південна — 14°34' східної довготи і 46°22' північної широти; — західна 9°32' східної довготи і 47°16' північної широти.

Внутрішня зона Східних Альп (Північні Вапнякові Альпи) складена древніми кристалічними сланцями і палеозойськими гірськими породами, насунутими на тріасово-юрські метаморфізовані блискучі сланці й лужні вулканіти, що виступають крізь старіші породи у Енгадині й Високому Тауерні^[2]. Північніше тягнеться смуга палеозойських сланців і пісковиків (граувакки), й далі тріасових і юрських вапняків, що утворюють численні східно-альпійські покриви, насунені на півночі на сильно звужену зону крейдяного флішу^[2]. Південніше внутрішньої зони Східних Альп тягнуться Південні Вапнякові Альпи, які відокремлює тектонічний розлом долини річки Гайль. Південні Альпи включають в себе в межах Австрії північний схил Карнійських Альп, складений палеозойськими і тріасовими породами^[2].

На півночі країни, у передгір'ях, знаходиться частина Передальпійського крайового прогину, заповненого неогеновими моласами. На лівому березі Дунаю гори Вейнсбергер-Вальд, складені палеозойськими гранітами і докембрійськими кристалічними сланцями, що оточують Чеський кристалічний масив^[2].

Східна низовинна Австрія — територія молодих западин Віденського басейну — Мала Угорська западина, западина Граца, заповнених товщами неогенових відкладень^[2].

Австрія має різноманітні мінераль��і ресурси:

• поклади нафти (52 млн тонн, головні родовища в районі Матцена),
• бурого вугілля (понад 290 млн тонн у Штирії та Верхній Австрії),
• залізної руди (гора Ерцберг, поблизу Ейзенерца),
• магнезиту (Фейч у Штирії).

Є невеликі родовища міді, марганцевих та свинцевих руд (район Клагенфурта-Блейберга), бокситів, стибію, молібдену, графіту, солі.

Велику частину території займають молоді складчасто-брилові й брилові Східні Альпи (найвища точка — гора Ґросглокнер, 3797 м) і їх передгір'я^[1][2]. Східні Альпи відділяються від Швейцарських Альп широкою долиною верхнього Рейну і западиною Боденського озера^[3]. У Східних Альпах на території країни особливо виділяються Ретійський, Доломітовий та Карнійський хребти, котрі простягаються широтно. Пересічна висота Східних Альп 2500—3500 м, на сході до 2400 м^[2]. Через більш континентальний клімат у Східних Альпах менша кількість льодовиків ніж у Західних. Льодовик Пастерце довжиною 10,2 км. На півночі й півдні осьовий ланцюг Східних Альп облямований сильно розчленованими низькими хребтами з крутими схилами, розвиненим карстом. Уздовж північної периферії Альп — флішові низкогір'я^[2]. Для Східних Альп в межах Австрії в цілому характерні великі поздовжні річкові долини (Інн, Зальцах, Енс), а в східних передгір'ях — улоговини (Грацька, Клагенфуртська)^[2].

Менша, північна частина країни — хвиляста рівнина, що на крайньому північному сході переходить у Середньо-Дунайську низовину^[1]. На сході розташована Штирійсько-Бургенландська горбиста рівнина, що спускається до Віденського басейну, частина Середньо-Дунайської рівнини^[2]. На півночі і північному сході — горбисті низькогір'я (400–900 м) Мюльфіртель, Вальдфіртель, Вейнфіртель, що з півдня оточують кристалічний Чеський масив^[2]. Чеський масив і Східні Альпи розділяє рівнинна смуга, з кількома ярусами терас Дунаю — Інфіртель^[2].

Гіпсометрична карта Австрії	Альпи, супутниковий знімок влітку	Сільський пейзаж у Шрьоккені	Бад-Кляйнкірхгайм у Каринтії	Санкт-Антон-ам-Арльберг

Клімат помірний, континентальний, на заході вологий. Територія країни лежить в атлантико-континентальній області помірного поясу^[3]. Середня температура січня від -1 °C до -5 °C, липня від +17 °C до +19 °C^[1].

У зимовий період у горах спостерігається найбільше днів із ясною погодою, у той же самий час у долинах навпаки — здебільшого похмуро і хмарно. Влітку на схилах гір, через висхідні потоки вологого повітря, хмарність значно зростає^[3].

Австрія лежить на шляху повітряних потоків, західного переносу повітряних мас із Атлантичного океану на схід, вглиб Євразії. З місцевих вітрів у горах бувають фьони^[3].

У долині Дунаю зима м'яка, морози бувають лише в січні; в горах зима досить сувора, середні температури повітря у лютому -13,6 °C, абсолютні -31 °C, морозний період тягнеться з вересня по лютий^[3]. Влітку в долині Дунаю досить тепло, середня температура повітря в липні +19,3 °C, максимальна +33 °C; у горах приморозки бувають увесь сезон, у липні-серпні кожен другий день^[3].

Вологість зменшується із заходу на схід, навітряні північно-західні схили гір більш вологі, зими на них більш м'які, літо більш прохолодне і вологе, ніж на підвітряних південно-східних схилах^[2]. Опадів у долині Дунаю 500–600 мм, в Альпах 1500—2500 мм. Максимум опадів приходиться на літні місяці^[3].

Сніговий покрив тримається у гірських районах до 8 місяців; у низовинах може не утворюватись^[2][3].

Основна територія Австрії розташована в басейні Дунаю, що несе свої води до Чорного моря^[2]. Тільки територія Форальбергу належить до сточища Рейну, та невеличка частка на півночі Австрії — до Ельби, що несуть свої води до Північного моря.

Головна річка Австрії — Дунай, що перетинає всю північну частину держави (350 км у її межах). Найзначніші його притоки в межах кордонів Австрії: Інн (із Зальцахом), Траун, Енс, Драва і Морава^[1][2]. Гірські річки Австрії відрізняються крутим падінням, швидкою течією, мають значний енергопотенціал. Для них характерний альпійський режим стоку з літньою повінню і різко вираженою зимової меженню^[2].

Багато озер (580), здебільшого льодовикового походження. Найбільше озер знаходиться на північних схилах передгір'їв — Аттер, Траун^[2]. Найбільші за площею озера: Нойзідлер-Зее — на сході, поблизу кордону з Угорщиною, Боденське — на заході, поблизу кордону з Швейцарією^[2].

В Австрії зонально переважають дерново-підзолисті та бурі лісові ґрунти, на південному сході — вилугувані опідзолені чорноземи на лесові, в горах — гірські бурі, гірсько-лучні, гірсько-опідзолені ґрунти, рендзини^[1].

Понад 2/5 території Австрії — гірські ліси, що складаються переважно з дуба (Quercus), бука (Fagus), ялиці (Abies), смереки (Picea), модрини (Larix)^[1]. Ліси на рівнинах і в обжитих гірських улоговинах майже винищені^[3]. До висоти 600–800 м зустрічаються окремі лісові масиви дубових гаїв, букових й ясенових (Fraxinus), що вплетені в мозаїку сільгоспугідь^[2]. Вище 700 м ці деревні породи у горах утворюють суцільний масив, до якого, вище 1400 м приєднується ялиця і смерека^[2]. Вище 1800 м ліси змінюються заростями гірської сосни (Pinus mugo) і кедрового сланника (Pinus pumila)^[2]. У зоні 2000-30200 м — альпійські луки зі злаків і осок, що слугують цінними пасовищами. Великі площі у горах зайняті голими скелями й кам'янистими розсипами^[2].

В Австрії переважає середньоєвропейський тваринний світ: сарна (Capreolus), олень (Cervus), заєць (Lepus), фазан (Phasianus), куріпка, лисиця (Vulpes), борсук (Meles) і вивірка (Sciurus). Типовими представниками альпійської фауни є козиця (Rupicapra), бабак альпійський  (Marmota marmota) і гірська сова; недавно знов було випущено на волю кам'яного козла (Capra ibex). Окрім того, характерною ознакою паннонського тваринного світу є справжній пташиний рай в очеретяній смузі степового озера в Центральній Європі — Нойзідлер-Зее (руді чаплі (Ardea purpurea), колонії косарі (Platalea leucorodia) і шилодзьобки (Recurvirostra avosetta)).

Винищення лісів, розорювання відкритих просторів призвели до повного або часткового винищення деяких раніше широко поширених видів тваринного світ. У заповідниках (Високий Тауерн, Гросглокнер) збереглися також рідкісні лось (Alces), бурий ведмідь (Ursus arctos), кабан (Sus scrofa), гірський орел (Gypaetus barbatus)^[2].

Виділяються 2 групи природних районів.

• Альпійська група:
  • Північний район,
  • Центральний, або Осьовий район,
  • Східний район.
• Позаальпійська група:
  • Штирійсько-Бургенландський район,
  • Придунайський терасовий район,
  • Район низькогір'я лівобережжя Дунаю.

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• (нім.) Max H. Fink, Otto Moog, Reinhard Wimmer Fliessgewässer-Naturräume Österreichs. Umweltbundesamt, Wien 2000, ISBN 3-85457-558-0 (= Monographien Band 128).
• (нім.) Becker A., Helmer L. Österreich. Landschaft, Wirtschaft, Bevölkerung, W., 1953.
• (фр.) Georg P., Tricart J. L'Europe centrale, v. 1-2, P., 1954.
• (фр.) Martonne E. de Les Alpes. (Géographie générale), P., 1946.