Гегевальд (округа)

Kreisgebiet Hegewald Округа Геґевальд
Положення Гегевальду на карті Райхскомісаріату Україна
Держава	Німецька імперія
Райхскомісаріат	Україна
Генеральна округа	Житомир
Уряд
- Ґебітскомісар	Отто Юнгкунц Otto Jungkunz (12 грудня 1942 — 12 січня 1944)
Площа
- Повна	500 [1] км²
Населення (1943)
- Усього	приблизно 9000 осіб
Джерело: territorial.de

Гегевальд, або Геґевальд (за харківським правописом), округа Геґевальд (нім. Kreisgebiet Hegewald) — адміністративно-територіальна одиниця Генеральної округи Житомир Райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР у часи Німецько-радянської війни. Назва округи у перекладі з німецької означає «заповідний ліс».

Округу утворено 12 грудня 1942 року на території нинішньої Житомирської області з частини раніше створених окупаційною німецькою владою Бердичівського і Житомирського ґебітів.^[2] Станом на 1 вересня 1943 р., округа охоплювала територію «спеціальної області Геґевальд» (нім. Sondergebiet Hegewald). Існувала до захоплення цієї місцевості радянськими військами 12 січня 1944 року^[2]. Округою керував ґебітскомісар — оберфюрер СС комендант Отто Юнгкунц. Офіційним місцем перебування ґебітскомісара було поселення Геґевальд, де знаходилася ставка Гіммлера.

Гегевальд являв собою спеціальну область німецького розселення доби націонал-соціалізму, яка планомірно створювалася за наказом Генріха Гіммлера у місцевості навколо його однойменної штаб-квартири (у лісовому масиві біля нинішнього військового аеродрому Озерне приблизно за 2 км на південь від Житомира) наприкінці 1942 року^[3].

Гарнізон складався приблизно з 1000 есесівців. Округа заселялася головним чином волинськими німцями з охоплених партизанським рухом районів (Базар, Малин, Овруч і Ємільчине). Поселення було особистим показовим проектом Генріха Гіммлера. У березні 1943 року у спеціальній області Геґевальд були розселені останні фольксдойчі з Києва. Тим самим чисельність населення цієї області колонізації досягла максимального значення 10 178 осіб^[4] Спеціальна область складалася з 27 населених пунктів уздовж автодороги Житомир—Бердичів, які було ретельно перейменовано на німецьку мову:^[5]

• Schröbelesberg (Зарічани)
• Neuheimat (Пряжів)
• Bubenhausen (Волиця)
• Neubiesing (Головенка)
• Pfenningstadt (Вишневе)
• Heimkehr (Ставецьке)
• Troja (Троянів)
• Reichstreu (Озерянка)
• Preuersdorf (Ружки)
• Arbeit (Старий Солотвин)
• Fleiß (Глинівці)
• Au (Червоний Степок)
• Zehnhub (Вершина)
• Neuposen (Кодня)
• Altposen (нині частина Кодні — за 1 км на північний захід від Кодні)
• Bosfershof (Павленківка)
• Wertingen (Вертокиївка)
• Heinrichsfeld (Іванківці)
• Reinharding (Городище)
• Am Hügel (Лука)
• Klein Lüneburg (Лищиїна, нині частина Ліщина)
• Neu Trudering (Ліщин)
• Mödersdorf (Млинище)
• Tiefenbach (Піски)
• Sachsenhard (Скоморохи)
• Maienfeld (Сінгури)
• Ichstingen (Миролюбівка)

Інші зміни в назвах:

• Військовий аеродром Геґевальд (нині військовий аеродром Озерне)
• Струмок Геґебах (нині річка Гуйва)

Щоб звільнити місце для поселення, з області Геґевальд було депортовано близько 15 000 українців. Геґевальд був тільки одним з двох опорних пунктів колонізації, влаштованих в околицях Житомира. Для захисту від дедалі частіших нападів партизанів спеціальний регіональний уповноважений у справах переселення Головного управління СС з питань раси і поселення Тео Геншель (нім. Theo Henschel) на початку 1943 року розпорядився заснувати іншу колонію-поселення під назвою Försterstadt «місто лісничих» (нині Черняхів, що на північ від Житомира). Там було поселено близько 9000 фольксдойчів.

4 лютого 1944 року місцевість навколо Житомира захопила Червона Армія. Тільки незадовго перед цим відбулася евакуація фольксдойчів до приймального пункту у Вартеланді. Опорний пункт колонізації Геґевальд поряд з округою Замостя вважається одним із місць, де було втілено в життя елементи Генерального плану «Ост»^[6].

1 квітня 1943 року відбулося остаточне встановлення адміністративних меж округи. Західна межа з півночі на південь пролягала понад річкою Гнилоп'ять. Території колгоспів сіл Шумськ (нині територія Шумського городища), Головенка, Шолесняки (?), Довгілівка (?) і Старосілля входили в межі цієї округи повністю. Їхні західні межі одночасно утворювали межу Гегевальду. Північну межу утворювала середня течія Тетерева від гирла річки Гнилоп'яті до залізничного мосту гілки Житомир—Фастів. Східна межа з півночі на південь проходила землями колгоспів сіл Тулин, Ліщин, Вершина, Розкопана Могила і Ляхівці. Південна межа зі сходу на захід збігалася з південними межами колгоспів сіл Ляхівці, Солотва, Ружки, Татаринівка (?) і Троянів.

Залишок колишнього Троянівського району (нім. Rayon Trojanow), що на захід від території округи Гегевальд, було включено до складу Житомирського сільського району (нім. Rayon Shitomir-Land) Житомирського ґебіту, а розміщена на схід від меж Гегевальду частина Троянівського району ввійшла до Андрушівського району Бердичівського ґебіту.

У Геґевальді існував німецький цвинтар, на якому був похований, зокрема, обергрупенфюрер Теодор Ейке. Під час відступу його могилу перенести не вдалося, і її сучасне знаходження невідоме.

• Wendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. Univ. of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, ISBN 0-8078-2960-9. (англ.)
• Isabel Heinemann: Rasse, Siedlung, deutsches Blut. Das rassen- und siedlungspolitische Hauptamt der SS und die rassenpolitische Neuordnung Europas. Wallstein, Göttingen 2003, ISBN 3-89244-623-7. (нім.)