Перейти до вмісту

Велике Уклейно

Координати: 57°45′16″ пн. ш. 33°04′53″ сх. д. / 57.7545° пн. ш. 33.0815° сх. д. / 57.7545; 33.0815
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
присілок Велике Уклейно
Большое Уклейно
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Новгородська область
Муніципальний район Валдайський район
Поселення Івантіївське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 49208819003
Код ЗКТМО: 49608419111
Основні дані
Населення 20
Поштовий індекс 175405
Географічні координати: 57°45′16″ пн. ш. 33°04′53″ сх. д. / 57.7545° пн. ш. 33.0815° сх. д. / 57.7545; 33.0815
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Мапа
Велике Уклейно (Росія)
Велике Уклейно
Велике Уклейно

Велике Уклейно (Новгородська область)
Велике Уклейно
Велике Уклейно

Мапа

Велике Уклейно (рос. Большое Уклейно) — присілок у Валдайському районі Новгородської області Російської Федерації.

Населення становить 20 осіб. Належить до муніципального утворення Івантіївське сільське поселення.

Географія

[ред. | ред. код]

Населений пункт розташований на півдні району на Валдайській височині.

Історія

[ред. | ред. код]

До 1927 року населений пункт перебував у складі Новгородської губернії. У 1927-1944 роках перебував у складі Ленінградської області.

Згідно із законом від 22 грудня 2004 року № 371-ОЗ року належить до муніципального утворення Івантіївське сільське поселення[1].

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
2010[2]
20

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. �� Закон Новгородской области от 22 декабря 2004 года N 371-ОЗ «Об установлении границ муниципальных образований, входящих в состав территории Валдайского муниципального района, наделении их статусом городского и сельских поселений, определении административных центров и перечня населенных пунктов, входящих в состав территорий поселений». Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
  2. Всероссийская перепись населения 2010 года. 12. Численность населения муниципальных районов, поселений, городских и сельских населённых пунктов Новгородской области. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.