Вальтер Люхт

Вальтер Люхт
Walther Lucht
Народження	26 лютого 1882(1882-02-26) Берлін
Смерть	18 березня 1949(1949-03-18) (67 років) Гайльбронн, Баден-Вюртемберг автомобільна аварія і автокатастрофа[d]
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Освіта	Прусська військова академія
Роки служби	1901–1945
Звання	Генерал артилерії
Формування	Легіон Кондор 215-та піхотна дивізія
Командування	87-ма піхотна дивізія 336-та піхотна дивізія LXVI-й резервний корпус LXVI-й армійський корпус LXXXII-й армійський корпус XIII-й армійський корпус 11-та армія
Війни / битви	Перша світова війна: Громадянська війна в Іспанії Друга світова війна Східний фронт Ржевська битва Друга битва за Харків Воронезько-Ворошиловградська операція Операція «Фішрайер» Сталінградська битва Операція «Губертус» Операція «Вінтергевіттер» Середньодонська операція Ростовська операція Донбаська операція Західний фронт Операція «Оверлорд» Прорив «Лінії Зігфрида» Арденнська операція Операція «Нордвінд» Рурська операція
Нагороди
Вальтер Люхт у Вікісховищі

Вальтер Люхт (нім. Walther Lucht; нар. 26 лютого 1882, Берлін — пом. 18 березня 1949, Гайльбронн, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал артилерії Вермахта (1943). Кавалер Золотого Іспанського хреста з мечами (1939) та Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1945). Учасник Першої та Другої світових війн, а також Громадянської війни в Іспанії в лавах легіону «Кондор».

Вальтер Люхт народився 26 лютого 1882 року у столиці Німецької імперії Берліні. У віці 19 років поступив на військову службу фанен-юнкером до 1-го східнопрусського полку польової артилерії. 18 жовтня 1902 року отримав перше офіцерське звання лейтенант. Службу проходив у 8-й батареї в місті Льотцен.

У жовтні 1913 року поступив до Прусської військової академії в Берліні. З початком Першої світової війни йому довелося припинити навчання і повернутися до свого полку командиром батарей. Брав активну участь у боях на Східному фронті. Командував батареєю, батальйоном, артилерійським дивізіоном. За заслуги був нагороджений Залізними хрестами обох ступенів. Війну завершив начальником штабу 75-ї резервної дивізії.

У післявоєнний час командував 5-ю батареєю у 2-му артилерійському полку рейхсверу. 1 жовтня 1921 року переведений до рейхсміністерства оборони Веймарської республіки в Берліні, де він служби у військово-транспортному відділенні до осені 1924 року. З жовтня 1924 року продовжував службу в Мюнхені, згодом повернувся на штабну посаду до Берліна. 1 жовтня 1928 року призначений на посаду до штабу коменданта Глогау. 1 жовтня 1930 року його перевели у 5-й артилерійський полк, де призначили командиром 1-го дивізіону 5-го артилерійського полку у Фульді.

31 березня 1932 року Вальтер Люхт звільнився з військової служби й згодом поїхав з групою колишніх німецьких офіцерів на чолі з Г. фон Зектом до Китаю, де протягом трьох років був військовим радником в армії Чан Кайші.

Восени 1937 року оберст-лейтенант В. Люхт повернувся на військову службу і був включений у розпорядження начальника Генерального штабу сухопутних військ. У жовтні 1937 року його відрядили начальником артилерії Легіону Кондор, що відправляла нацистська Німеччина на підтримку військ Франко. За свої заслуги в Легіоні він був нагороджений Золотим Іспанським хрестом з мечами та іспанськими нагородами.

Після повернення до Німеччини на різних посадах. До початку Другої світової війни очолив 215-й артилерійський полк 215-ї піхотної дивізії. 6 лютого став командиром 44-го артилерійського командування (Арко 44). Бився на Західному фронті.

17 лютого 1942 року генерал-майора В. Люхта призначили тимчасово командувати 87-ю піхотною дивізією, котра вела бої на Ржевському виступі, а вже з 1 березня 1942 року він став командиром 336-ї піхотної дивізії.

Ця дивізія перебувала у складі окупаційних військ Німеччини у Франції та дислокувалась у район Нант-Маєнн-Лаваль-Ренн-Анже, де охороняла морське узбережжя окупованої Франції.

7 травня 1942 року 336-ту дивізію перекинули залізницею до Харкова, звідкіля вона здійснила марш та зосередилася у районі Чермошне-Нечаївка-Нежеголь-Архангельське-Боткіно-Білянка-Волоконовка-Підгорне. Наприкінці травня 1942 року формування у складі 6-ї армії групи армій «Південь» взяло участь у контрнаступі на Харківському напрямку, билося за Костамарово, Білогір'я, Сергіївка, Николаївка, Ольховатка, де стримувало спроби радянського командування прорвати кільце оточення навколо Барвінкове.

Літом 1942 року з початком операції «Брауншвейг» дивізія генерала В. Люхта наступала на схід на допоміжному напрямку дій, змагалася з військами Червоної армії за Коротояк, Евдаково, з восени утримувала оборонні позиції на річці Чир. Після масштабного контрнаступу радянських військ під Сталінградом утримувала фронт на зовнішньому кільці оточення 6-ї армії по рубежу Суровикіно, Облівська, Осіновський.

Після розгрому німецьких військ у Сталінградському котлі відступала на захід, бої під Усть-Бистрянською, Шахтами, Новошахтинськом, Матвієвим Курганом, Лисогоркою, по рубежу річки Міус.

30 січня 1943 року Вальтер Люхт нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста № 1496 за успішні оборонні бої в районі Дону.

Взимку-весною 1943 року генерал В. Люхт вів оборонні бої у східній Україні, на річці Кринка. Літом дивізія билася за Маріуполь, Ногайськ, Мелітополь.

22 липня 1943 року його переведено до Криму, де призначено командиром берегової оборони Керченської протоки; 1 жовтня 1943 року присвоєно звання генерал артилерії.

20 грудня 1943 року генерала В. Люхта призначили командиром 66-го резервного корпусу, що був зосереджений на заході Франції. З висадкою морського десанту союзників у Нормандії брав участь в оборонних боях.

5 серпня 1944 року у Клермон-Ферран 66-й резервний корпус був переформований на 66-й армійський корпус.

9 січня 1945 року генерал артилерії В. Люхт був нагороджений дубовим листям для Лицарського хреста Залізного хреста № 691 за досягнення в битві в Арденнах. На початку березня 1945 року він потрапив в оточення з формуваннями 15-ї армії, але з кількома сотнями солдатів зміг прорватись та вийти до своїх військ.

На початку квітня 1945 року його призначили командувачем 11-ї армії, яка вела бої у Кассельському регіоні. Після капітуляції армії з 20 квітня 1945 року й до кінця війни В. Люхт був командиром 13-го армійського корпусу. Наприкінці війни він потрапив у полон, з якого його звільнили в 1948 році.

• Фрідріх фон Буттішер
• Горст фон Меллентін
• Вільгельм фон Тома
• Курт фон Тіппельскірх
• Герберт Лох
• Еріх Маркс

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
• Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945 Band 7 Knabe-Luz; Biblio Verlag, Bissendorf 2004; ISBN 3-7648-2902-8, S. 627—629
• Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вальтер Люхт

• Lucht, Walther. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 29 листопада 2017. Процитовано 29 жовтня 2017. (нім.)
• General der Artillerie Walther Lucht. на geocities.ws. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017. (англ.)
• Lucht, Walther — нагороди генерала артилерії Люхта (англ.)

Джерела

Виноски

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Богіслав фон Штудніц	командир 87-ї піхотної дивізії 17 — 28 лютого 1942	Наступник: генерал-лейтенант Богіслав фон Штудніц
Попередник: генерал-лейтенант Йоаханн Йоахим Стевер	командир 336-ї піхотної дивізії 1 березня 1942 — 22 липня 1943	Наступник: генерал-майор Вільгельм Кунце
Попередник: генерал від інфантерії Вільгельм Ветцель	командир 66-го резервного корпусу 1 листопада 1943 — 5 серпня 1944	Наступник: переформований на 66-й ак
Попередник: сформований з 66-го резервного корпусу	командир 66-го армійського корпусу 5 серпня 1944 — березень 1945	Наступник: генерал-лейтенант Герман Флерке
Попередник: генерал від інфантерії Отто Гітцфельд	командувач 11-ї армії 8 квітня — капітуляція	Наступник: капітуляція
Попередник: генерал-лейтенант Теодор Тольсдорф	командир 82-го армійського корпусу 15 — 20 квітня 1945	Наступник: генерал-лейтенант Теодор Тольсдорф
Попередник: генерал від інфантерії Вальтер Гам	командир 13-го армійського корпусу 20 квітня — капітуляція	Наступник: капітуляція