Артилерійський дивізіон
Артилері́йський дивізіо́н (фр. division — ділення, відділення) — основний вогневий і тактичний підрозділ у військах артилерії сучасних армій. Входить до складу артилерійського полку, бригади, дивізії або може бути окремим у складі формування роду Сухопутних військ.
Залежно від призначення і озброєння розрізняються артилерійські дивізіони:
- гарматний,
- гаубичний,
- мінометний,
- реактивної артилерії,
- винищувально-протитанковий,
- самохідно-артилерійський,
- зенітно-артилерійський тощо.
Вперше артилерійські дивізіони з'явилися в середині XVIII століття в батальйонах прусської піхоти, як особливі підрозділи, які за своїм складом і організацією відрізнялися від рот. На початок російсько-японської війни 1904—1905 артилерійські дивізіони були введені в мортирній артилерії, а перед початком Першої світової війни — і в інших видах артилерії.
Сучасний артилерійський дивізіон зазвичай складається з 2—4 вогневих батарей і органів управління. Всього в дивізіоні налічується близько 150—650 чол.; на озброєнні 12-24 артилерійських систем різного калібру. У бою артилерійський дивізіон може вести вогонь самостійно кожною батареєю по різних цілях, а також зосереджувати вогонь всіма батареями по одній цілі (групі цілей), переміщатися побатарейно або у повному складі.
Для виконання вогневих завдань артилерійський дивізіон розгортається в бойовий порядок.
| Менше формування Артилерійська батарея |
Артилерійський дивізіон | Більше формування Артилерійський полк |
- Артилерійський вогонь
- Ракетні війська та артилерія
- Зосереджений вогонь (артилерія)
- Загороджувальний вогонь
- Вогневий вал
- Артилерійська підготовка
- П. Є. Трофименко, Ю. І. Пушкарьов, С. П. Латін та ін. (2012). Тактична підготовка артилерійських підрозділів : підручник (PDF). Суми: Сумський державний університет,. ISBN 978-966-657-446-9. Процитовано 11 серпня 2022.
{{cite book}}: Явне використання «та ін.» у:|first1=(довідка) - Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 178—179. — ISBN 00101-236. (рос.)