Бонавентура

Бонавентура
італ. Bonaventura
Ім'я при народженні	італ. Giovanni Fidanza[1]
Народився	1221[3] Баньореджо, Провінція Вітербо, Лаціо, Італія[4]
Помер	15 липня 1274[2] Ліон, Французьке королівство[5][4]
Країна	Італія[4]
Діяльність	богослов, regular priest, філософ, письменник, клерикальні ордени, викладач, викладач університету, містик
Галузь	богослів'я[6], administration and management of the churchd[6], схоластика[6], preachingd[1], Christian ministryd, наукове письмоd, філософія[1], Christian mysticismd, освіта, молитва і religious formationd
Alma mater	Паризький університет
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Вчителі	Олександр Гельский, Eudes Rigaudd і John of la Rochelled
Відомі учні	John Peckhamd і Matthew of Aquaspartad
Знання мов	латина[6], італійська[6][7] і французька[7]
Заклад	Паризький університет
Посада	Cardinal-Bishop of Albanod, Minister General of the Order of Franciscansd, кардинал[6][4], єпископ[6] і Генеральний настоятель[4]
Конфесія	католицька церква[8]
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Бонавенту́ра (італ. Bonaventura), в миру Джованні Фіданца (італ. Giovanni di Fidanza; 1221—1274) — італійський філософ та теолог, Учитель Церкви. Католицький святий.

Народився у Баньорджо, в Тоскані.

Навчався в Паризькому університеті, де потім був професором: здобув там ступені магістра вільних мистецтв та доктора теології. Вступив до ордену францисканців близько 1243 року, де ще під час навчання його обрали генералом ордену в 1257 році. Папа Римський Григорій X призначив Бонавентуру кардиналом Альбано. У 1274 році Бонавентура допомагав організовувати Другий Ліонський собор, під час проведення якого він помер у липні 1274 року.

Бонавентуру було канонізовано у 1482 році папою Сікстом IV і названо вчителем Церкви у 1587 році.

Для загалом схоластичного стилю Бонавентури властиві численні елементи християнської містики. Серед впливів на нього варто виділити арістотелізм та августиніанство, які він намагався синтезувати наскільки можливо.

• Бонавентура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Бонавентура // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IV. — С. 356—357. (рос. дореф.)
• Фокин А. Р., Бонавентура. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. V. — С. 689-697. — ISBN 5-89572-010-2.(рос.)
• Paschal Robinson,. St. Bonaventure // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)

• Бонавентура. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Бонавентура // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бонавентура

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бонавентура

• Документи і праці Бонавентури [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Бонавентура // Кардинали Святої Римської Церкви [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Бонавентура. Путівник мислі до Бога. Про приведення мистецтв до богослов'я. Львів: Видавництво Українського католицького університету 2014 [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.].

Це незавершена стаття про теолога або теологиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.