Перейти до вмісту

Блудов Дмитро Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Блудов Дмитро Миколайович

на літографії 1865 р.
Народився5 (16) квітня 1785(1785-04-16)
Владимирська губернія
Помер19 лютого (2 березня) 1864(1864-03-02) (78 років)
Санкт-Петербург[1]
ПохованняТихвінське кладовищеd
Підданство Російська імперія
Діяльністьмовознавець
ЧленствоРосійська академія наук і Society of Serbian Lettersd
Титулграф[d]
Посадачлен Державної ради Російської імперії[d]
БатькоМикола Якович Блудов
МатиКатерина Єрмолаївна Тишина (1754—1807)
У шлюбі зAnna Shcherbatovad
ДітиАнтоніна, Лідія, Андрій, Вадим[2][3]
Автограф
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Білого Орла
Орден Білого Орла
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного

Блудов Дмитро Миколайович (рос. Дми́трий Никола́евич Блу́дов; нар. 5 (16) квітня 1785(17850416), Романово — 19 лютого (2 березня) 1864, м. Санкт-Петербург) — російський літератор і державний діяч, міністр внутрішніх справ (1832—1838), голова Другого відділення Імператорської канцелярії (1839—1861), голова Державної ради Російської імперії (з 1862) і Комітету міністрів (з 1861). Дійсний таємний радник (з 1839). Граф від 1842 року. Член Російської академії (1831). З 1855 року очолював Петербурзьку академію наук.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з пересічного дворянського роду Блудових. Народився в селі Романово Шуйського повіту Володимирської губернії, в батьківському маєтку Романово. Рано втративши батька, виховувався матір'ю Катериною Єрмолаївною, донькою статського радника Єрмолая Васильовича Тишина. Переїхавши з нею до Москви, в 1800 році вступив на службу в архів закордонних справ, де познайомився з братами Тургенєвими, Дашковим і Вігелєм. У своїх записках останній не шкодує добрих слів по відношенню до Блудову, надавати йому згодом протекцію.

Завдяки заступництву дружини фельдмаршала Каменського молодий Блудов перейшов на дипломатичну службу в іноземну колегію й переїхав до Петербурга. Як двоюрідний брат В. О. Озерова і двоюрідний племінник Г. Р. Державіна він був прийнятий столичними літераторами. Разом із Жуковським[4] перебував у лавах молодих письменників, які під прапором Карамзіна боролися зброєю іронії проти крайнощів школи Шишкова.

Рано вступивши на дипломатичне терені, Блудов обмежував свою участь в літературі тісними зв'язками з молодими письменниками карамзинського кола, які нерідко зверталися до нього за порадами. У 1815 році Блудов, Дашков і ще кілька людей організували товариство «Арзамас», де Блудову було присвоєно жартівливе ім'я «Кассандра». Після смерті Карамзіна готував до друку останній, незакінчений том «Історія держави Російської»[5]. Відомо, що незадовго перед своєю смертю історіограф вказав імператору Миколі на Блудова як на людину консервативного і разом з тим освіченого, тобто гідного зайняти місце у вищій державній адміністрації

Родина

[ред. | ред. код]
Ганна Андріївна, дружина

Дружина: Ганна Андріївна Щербатова (1777—1848).

Діти:

  • Антоніна Дмитрівна (1813—1891) — фрейліна, автор «Записок» зі спогадами про Пушкіна.
  • Лідія Дмитрівна (1815—1882) — фрейліна, у шлюбі з 1837 р. за Єгором Івановичем Шевич (1808—1849), сином І. Є. Шевич.
  • Андрій Дмитрович (1817—1886) — дипломат, обіймав посаду посла в Швеції, потім в Бельгії.
  • Вадим Дмитрович (1819—1902).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. (рос.)Блудов Дмитрий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 28 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969 г.
  2. Блудова, Антонина Димитриевна // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб., 1908. — Т. 3 : Бетанкур — Бякстер. — С. 93-94. (рос.)
  3. Блудова, Антонина Дмитриевна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IV. — С. 103. (рос. дореф.)
  4. Блудов був головою комісії, у складі якої був князь В'яземський, Плетньов і Нікітенко для видання посмертних творів Жуковського.
  5. Для цього видання К. С. Сербінович за чорновими начерками історіографа склав примітки, ретельно переглянуті Блудовим.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]