Перейти до вмісту

Бенюк Богдан Михайлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бенюк.
Богдан Михайлович Бенюк
Народився26 травня 1957(1957-05-26) (67 років)
Битків, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
НаціональністьУкраїнець
Діяльністьактор театру і кіно
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Івана Франка
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання
Роки активності1978 — тепер. час
Жанркінематограф, театр і телебачення
Посаданародний депутат України[1]
Партія ВО «Свобода»
КонфесіяУкраїнська православна церква Київського патріархату[джерело?]
Брати, сестриБенюк Петро Михайлович
ДітиМар'яна, Олеся, Богдан
Автограф
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2008
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
Звання
Заслужений артист УРСР Народний артист України
IMDbID 0073101

Україна Народний депутат України
7-го скликання
Свобода 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Картка на сайті Верховної Ради України

Богда́н Миха́йлович Беню́к (нар. 26 травня 1957(19570526), смт Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, Народний артист України[2] (1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання (другий у виборчому списку[3] політичної партії ВО «Свобода» на виборах до Верховної Ради 2012 року).

Разом з Анатолієм Хостікоєвим є співзасновником Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (1999)[4].

Тимчасово, на період дії воєнного стану, до проведення конкурсу на заміщення посади, призначений з 8 листопада 2022 року директором — художнім керівником Київського Театру на Подолі (наказ Департаменту культури КМДА від 4 листопада 2022 року)[5][6].

Життєпис

[ред. | ред. код]

1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

1978–1980 — працював у Київському театрі юного глядача.

З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних.

1989–1994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Улітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.[7]

З лютого 2018 року професор Богдан Бенюк очолює кафедру акторського мистецтва та режисури драми в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого[8]. З 8 листопада 2022 року тимчасово, на період дії воєнного стану, призначений директором — художнім керівником Київського Київського академічного драматичного театру на Подолі.

27 березня 2014 року внесений до опублікованого на сайті парламенту Криму списку осіб, перебування яких на території Криму є небажаним[9].

У 2015 році обраний депутатом Київської міської ради від ВО «Свобода».

9 листопада 2022 року очолив київський Театр на Подолі.[10][11]

Вів розважальні телепрограми — кулінарну «Шоу самотнього холостяка» (Перший національний), «Біла ворона» (1+1), політично-гумористичну «Отака дурня, малята. Вечірня казка від діда Богдана» (Ukraine World News).[12]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, має трьох дітей — дочок Мар'яну та Олесю, а також сина Богдана[13].

Старший брат — актор Петро Бенюк (1946—2019).

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Богдан Бенюк у Верховній раді України у 2014 році

Був членом Партії зелених України (1997 — ?). Нині заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода», член Політвиконкому ВО «Свобода».

Вересень 2007 — № 4 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2007.

Травень 2008 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на позачергові вибори до Київської міської ради.

Жовтень 2010 — № 1 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на вибори до Київської обласної ради.

Жовтень 2012 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2012.

18 березня 2014 року разом із двома іншими народними депутатами від ВО «Свобода», Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком, із застосуванням фізичної сили змусив Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення з посади т.в.о. генерального директора НТКУ. Цю подію на своєму каналі транслював прес-секретар партії Олександр Аронець.[14][15] Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав неприпустимими дії «свободівців» в НТКУ.[16]

Ролі

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]
  • Віка та Онисим — «Вікентій премудрий» Я. Стельмах
  • Юнга — «Загибель ескадри» О. Корнійчук
  • Павлик — «Фараони» О. Коломієць
  • Пила — «Сон літньої ночі» В. Шекспір
  • Комсорг — «Прощання в червні» Вампілов
  • Роберто, Велутто — «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д. Скарніччі й Р. Тарабузі
  • Левурда і другий кум — «Конотопська відьма» Б. Жолдак
  • Пастрана — «Благочестива Марта» Тірсо де Моліна
  • Патісоне — «Сміх і сльози» С. Міхалков
  • Солдатик — «Регіон» М. Зарудний
  • Терешко Колобок — «Трибунал» А. Макайонок
  • Віля — «Дикий ангел» О. Коломієць
  • Печінка — «Фронт» О. Коломієць
  • Крісті Мегон — «Хвацький молодець — гордість Західного краю» Дж. Мілінгтон Сінг
  • Славко — «Злива» О. Коломієць
  • Жених — «Бронзова фаза» М. Зарудний
  • Самурай — «Бунт жінок» Хікмет, Комісаржевський
  • Евріал, Охрім — «Енеїда» І. Котляревський
  • Дід Мороз — «Дванадцять місяців» С. Маршак
  • Беніто Муссоліні — «Остання вистава» Мюллер
  • Юнак — «Кабанчик або Біля моря»
  • Перукар — «Аукціон» Гараєва
  • Кіт Бегемот — «Майстер і Маргарита» М. Булгаков
  • Сіре мишеня — «День народження кота Леопольда» Хайт
  • Чорт — «Різдвяна ніч» М. Гоголь
  • Щирий — «Момент»
  • Мотл — «Тев'є-Тевель» Ш. Алейхем
  • Плаксій — «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко
  • Король Франції — «Біла Ворона» Г. Татарченко
  • Горобець — «Вій» М. Гоголь
  • Калитка — «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий
  • Той, що греблі рве — «Лісова пісня» Леся Українка
  • Юркович — «Талан» М. Старицький
  • Цахес — «Крихітка Цахес» Гофман
  • Швейк — «Швейк» Я. Гашек
  • Онисим — «Кохання в стилі бароко» Я. Стельмах
  • Собакевич — «Брате Чичиков» М. Гоголь
  • Санчо Пансо — «Останній Дон Кіхот» М. і С. Дяченки
  • Елфрід Дулітл — «Пігмаліон» Б. Шоу
  • Яго — «Отелло» В. Шекспір
  • Езоп — «Езоп» Гільєрме Фігейредо
  • Кочкарьов — «Одруження» М. Гоголь
  • Ян — «Сентиментальний круїз» Тамара Кандала
  • Нік — «Не боюсь сірого вовка» Е. Олбі

Кіно

[ред. | ред. код]
Богдан Бенюк читає «Листи з-за ґрат» на Книжковому Арсеналі 2021

Озвучування мультфільмів

[ред. | ред. код]

Дублювання

[ред. | ред. код]

Визнання та нагороди

[ред. | ред. код]

На 7 Міжнародному театральному фестивалі англ. Academy of Performing Arts Awards в Пекіні отримав нагороду в номінації «За кращу чоловічу роль» (2017).[20]

Найкраща чоловіча роль іспанського фестивалю Calella Film Festival у фільмі "Мій карпатський дідусь"(2024).[21][22]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Указ Президента N1016/96 30 жовтня 1996. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  3. ↑ ВО «Свобода» оголосила свій виборчий список. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2012.
  4. ↑ Про Театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв». Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 18 лютого 2009.
  5. ↑ Бенюк очолив київський Театр на Подолі. «Українська правда» (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
  6. ↑ «Мистецтво не може бути без політики» — новий директор Театру на Подолі Богдан Бенюк. «Українська правда» (укр.). Процитовано 13 грудня 2022.
  7. ↑ Богдан Бенюк - Я люблю свою країну.
  8. ↑ І кафедра акторського мистецтва та режисури драми. КНУТКТ. Архів оригіналу за 03.09.2018. Процитовано 03.09.2018. [Архівовано 2018-09-03 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Сепаратисты составили список персон нон-грата в Крыму. www.unian.net (рос.). Процитовано 29 липня 2023.
  10. ↑ Богдан Бенюк очолив київський Театр на Подолі.
  11. ↑ Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 29 липня 2023.
  12. ↑ Ukraine World News: канал із Бенюком, Жидковим і «стійкою національною позицією»
  13. ↑ Богдан Бенюк — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 7 грудня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ прямого ефіру на каналі «Аронець LIVE». Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014. [Архівовано 2014-03-19 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Прем'єр-міністр України назвав неприпустимими дії народних депутатів на НТКУ [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.] — Урядовий портал
  17. ↑ Указ Президента України від 24 серпня року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  18. ↑ Указ Президента України від 27 березня 2010 року № 455/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
  19. ↑ Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  20. ↑ Вітаємо переможців. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  21. ↑ Богдан Бенюк отримав престижну нагороду за роль у фільмі "Мій карпатський дідусь", який знімали на Верховинщині (фото) – Версії (укр.). 23 листопада 2024. Процитовано 27 листопада 2024.
  22. ↑ Горлач, Поліна (11 листопада 2024). Богдан Бенюк отримав нагороду за найкращу чоловічу роль іспанського кінофестивалю Calella Film Festival (укр.).

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бенюк_Богдан_Михайлович&oldid=44137775