Перейти до вмісту

Безруков Сергій Віталійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безруков.
Сергій Віталійович Безруков
рос. Сергей Витальевич Безруков
Ім'я при народженнірос. Сергей Витальевич Безруков
Народився18 жовтня 1973(1973-10-18)[1] (51 рік)
Москва, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьактор театру, кіноактор, актор, театральний режисер, кінопродюсер, сценарист, співак, гітарист, пародист, бізнесмен, телеактор, рок-музикант, композитор, поет
Alma materШкола-студія МХАТ (1994)
Роки діяльності1994 — тепер. час
Партія Єдина Росія
ДружинаІрина Безрукова (2000—2015)
Ганна Матісон (з 2016)
БатькиБезруков Віталій Сергійовичd
Провідні роліСаша Білий
Ісус
Сергій Єсенін
Володимир Висоцький
IMDbnm0080115
Нагороди та премії
Народний артист Росії
Народний артист Росії
 Заслужений артист Росії Державна премія Російської Федерації- 1996
CMNS: Сергій Віталійович Безруков у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Сергі́й Віта́лійович Безру́ков (рос. Сергей Витальевич Безруков; нар. 18 жовтня 1973(19731018), Москва, РРФСР) — російський актор театру, кіно, телебачення та дубляжу, театральний режисер, сценарист, продюсер, співак, пародист, гітарист, рок-музикант. Керівник Московського Губернського драматичного театру, голова громадської ради федерального партійного проекту «Культура малої Батьківщини». Член Вищої ради політичної партії «Єдина Росія».[3] Заслужений і Народний артист Російської Федерації[4], лауреат Державної премії Російської Федерації (1997). Член патріаршої ради з культури. Відомий за роллю Саши Білого в кримінальному телесеріалі «Бригада». Путініст і українофоб.

Занесений до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[5]. Фігурант бази центру «Миротворець»[6]. В Україні заборонено публічне виконання аудіовізуальних творів за участю Сергія Безрукова[7][8].

Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму» (початковий список)[9][10][11]. Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.

З 20 липня 2022 року перебуває під персональними санкціями Європейського союзу та інших країн у зв'язку з підтримкою вторгнення Росії в Україну[⇨][12].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 жовтня 1973 року у сім'ї актора та режисера Віталія Безрукова (нар. 1 січня 1942), що працював в московському театрі Сатири, мати — домогосподарка Наталя Михайлівна Безрукова (Сурова) (нар. 1 січня 1950[13]), працювала завідувачкою в магазині[14]. отримав своє ім'я на честь улюбленого поета його батька, Сергія Єсеніна.

Навчався у московській школі № 402, любив бувати на роботі у батька і з дитинства мріяв піти по його стопах. Після закінчення середньої школи 1990 року вступив у Школу-студію МХАТ на факультет «актор театру та кіно».

У 1994 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня О. Табакова). З 1993 року працює в Театрі під керівництвом Олега Табакова. Знімався в серіалах: «Бригада», «Дільниця», «Майстер і Маргарита», «Єсенін», у фільмах: «Китайський сервіз» та інших. Кілька років (1994—1999) працював у програмі «Ляльки» (НТВ), де озвучував багатьох персонажів, серед яких такі люди, як Борис Єльцин, Володимир Жириновський (улюблений персонаж Сергія).

В 2008 році президент РФ Медведєв нагородив Безрукова званням Народний артист Росії

З 26 липня 2010 року  — член Патріаршої ради з культури (Російська православна церква)[15].

З 2017 року стає довіреним обличчям президента Володимира Путіна.

В 2020 році був одним з рекламних обличь поправки до Конститції РФ, які анулювали президентські терміни Путіна.

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • У 2000—2015 роках був одружений з актрисою Іриною Безруковою (пішла до Безрукова від Ігоря Ліванова,[16] офіційно вони розписалися під час зйомок Сергія в серіалі «Бригада»).
  • У лютому 2015 року познайомився з російською режисеркою Ганною Олегівною Матісон (нар. 8 липня 1983), з якою одружився 11 березня 2016 року.
    • 4 липня 2016 року в пари народилася дочка Марія, 24 листопада 2018 року — син Степан.
  • Дідусь (по лінії матері) — Суров Михайло Іванович (1924—2005), троюрідний брат батька Безрукова. Працював на керівній роботі в партійному та господарському апараті в м. Лисково Горьківської області[17]. Бабуся — Сурова Катерина Олексіївна (1924—2008) працювала педагогом-вихователем в м. Лисково в початковій школі та дитячому садку[17].
  • Дідусь (по лінії батька) — Безруков Сергій. Бабуся (по лінії батька) — Безрукова (Мухіна) Пелагея.

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Член партії «Єдина просія». У лютому 2012 року відмовився зніматися у відеоролику на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна. Пояснив своє рішення тим, що «не хоче своєю думкою впливати на вибір інших людей»[18].

Громадська позиція

[ред. | ред. код]
Див. також: Бойкот російського кіно

11 березня 2014 року підтримав позицію Путіна щодо російської агресії в Криму, зробивши підпис серед інших діячів російської культури, під колективним зверненням до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[19][20]. Палата культури Грузії у зв'язку з поширеним листом народних артистів Росії, які підтримують президента Володимира Путіна в окупації території сусідньої України, ухвалила рішення скасувати заплановані у травні гастролі театру Сергія Безрукова в Тбілісі[21]. В Україні неофіційно визнаний персоною нон ґрата.[джерело?] 8 серпня 2015 року Безрукова внесено до «Чорного списку Міністерства культури України»[22].

Вторгнення Росії в Україну (2022)

[ред. | ред. код]

Підтримав російське вторгнення в Україну.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[23]. У вересня 2021 року Безруков приїждав та виступав в окупованому Криму[24]. У березні 2022 році актор записав відеозвернення в якому зачитав вірш Олександра Пушкіна в якому погрожував українському народу[1]. Також Безруков виступив на виставі «Маленький принц» перед дітьми ДНР та ЛНР, де похвалив російську армію, яка вбила українців та руйнувала міста[25]. Сам актор про звірства російських військових та обстріли мирного населення вирішив не розповідати.

Санкції

[ред. | ред. код]

Сергій Безруков розповсюджував російську пропаганду на підтримку агресивної війни Росії проти України. Він підтримав вторгнення Росії в Україну під час вистав для російських солдат, які брали участь у війні, та для дітей із сепаратистських так званих Народних Республік на Донбасі. Крім того, Сергій публічно висловив підтримку незаконній анексії Криму та Севастополя Російською Федерацією.[26]

21 серпня 2022 року доданий Сергій Безруков до санкційного списку Європейського союзу.[27]

14 жовтня 2022 року доданий Сергій Безруков до санкційного списку Канади.[28]

19 жовтня 2022 року доданий Сергій Безруков до санкційного списку України.[29]

Визнання та нагороди

[ред. | ред. код]

Театральні роботи

[ред. | ред. код]

Московський театр ім. М. Н. Єрмолової

[ред. | ред. код]
  • 1995 — «Життя моє, чи ти приснилося мені ?..» (постановка Ф. Верігіної) — Сергій Єсенін
  • 2002 — «Олександр Пушкін» (постановка В. Безрукова) — Олександр Пушкін

Московський театр-студія п/к Олега Табакова

[ред. | ред. код]
  • «Страсті по Бумбараш (рання редакція)» (1993, постановка В. Машкова) — Студент
  • «Білоксі-Блюз (рання редакція)» (1993, постановка О. Табакова) — Рядовий Юджин М. Джером
  • «Затоварена бочкотара» (1994, постановка Є. Каменьковича) — Іван Кулаченко та Телескопов
  • «Ревізор» (1994, постановка С. Газарова) — Квартальний
  • «Матроська тиша» (1994, постановка О. Табакова) — Давид Шварц
  • «Останні» (1995–2003, постановка А. Шапіро) — Петро
  • «Псих» (1995–2005, постановка А. Житинкина) — Олександр
  • Анекдоти: «Бобок», «Двадцять хвилин з ангелом» (1995, постановка В. Фокіна) — Клиневич та Ступак
  • «Зоряна година за місцевим часом» (1996, постановка В. Машкова) — Саратов
  • «Прощайте… та плещемо у долоні!» (1997, постановка О. Табакова) — Арлекін
  • «Старий квартал (рання редакція)» (1997–2003, постановка А. Житинкина) — Письменник
  • «На всякого мудреця достатньо простоти» (1997, постановка О. Табакова) — Єгор Дмітріч Глумов
  • «Зізнання авантюриста Фелікса Круля» (1998, постановка А. Житинкина) — Круль
  • «На дні» (2000, постановка А. Шапіро) — Альошка
  • «Пригода, складена за поемою М. В. Гоголя „Мертві душі“» (2006, Постановка М. Карбаускіса) — Павло Іванович Чичиков
  • «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (2009, постановка Костянтин Богомолов) — Фігаро, графський камердинер

Театр Арт-партнер XXI

[ред. | ред. код]
  • «Спокуса» (2000—2005, постановка В. Ахадова) — Бруно
  • «Відьма» (2001, постановка В. Безрукова) — Омелян

Московський художній театр ім. А. П. Чехова

[ред. | ред. код]
  • 2000 — «Амадей» (постановка М. Розовського) — Моцарт
  • 2002 — «Священний вогонь» (постановка С. Врагова) — Моріс Тебрет

Театр «Монолог XXI століття»

[ред. | ред. код]
  • «Ліжко» (1999—2002, постановка А. Соколова) — Він

Продюсерський центр «Арт-Пітер»

[ред. | ред. код]

Театр Сергія Безрукова

[ред. | ред. код]
  • Пристрасті по Омеляну — Омелян
  • Пушкін — Олександр Пушкін
  • Хуліган. Сповідь — Єсенін

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1990 — Похорон Сталіна — безпритульний (в титрах не вказаний)
  2. 1994 — Ноктюрн для барабана та мотоцикла — Чибис
  3. 1995 — Хрестоносець — каскадер Сергій
  4. 1995 — Помирає душа — Петро
  5. 1996 — Лікар Кут
  6. 1997 — Брегет
  7. 1997 — Котовасія
  8. 1997 — Старі пісні про головне 3 — дяк
  9. 1998 — Розв'язка петербурзьких таємниць — корнет Михайло Стеблов
  10. 1998 — На жвавому місці — Недолугий
  11. 1998 — Незнайома зброя, або Хрестоносець 2 — сержант Сухорук, розвідник МВС
  12. 1999 — Китайський сервіз — купець Сидихін
  13. 2000 — Замість мене — Дмитро Лавров
  14. 2000 — Чорна кімната (серія «Грейпфруктовий сік»)
  15. 2000 — Російський водевіль (серія «Позикові дружини»)
  16. 2001 — Любов.ru — Тимофій
  17. 2001 — Чудеса, та й годі, або Щука по-московськи
  18. 2001 — Соломія — Михайло Личков
  19. 2001 — Блідолиций брехун — Аполлон Іванов
  20. 2001 — Єралаш (випуск № 143)
  21. 2002 — Бригада — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
  22. 2002 — Маска та душа
  23. 2002 — Якщо наречена відьма — Максим Росс
  24. 2002 — Азазель — Іван Францевич Бріллінг
  25. 2003 — Ключ від спальні — Професор орнітології Марусин
  26. 2003 — Життя одне — Павло
  27. 2003 — Дільниця — старший лейтенант міліції Павло Кравцов, дільничний
  28. 2004 — Московська сага — Василь Сталін
  29. 2005 — Місто без сонця — фотохудожник Алекс
  30. 2005 — Бій з тінню — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
  31. 2005 — Єсенін — Сергій Єсенін
  32. 2005 — Майстер і Маргарита — Ієшуа Га-Ноцрі
  33. 2006 — Поцілунок метелика — Микола Орланов
  34. 2006 — Пушкін. Остання дуель — Пушкін
  35. 2007 — Карнавальна ніч-2, або П'ятдесят років по тому — Денис Колєчкін
  36. 2007 — Іронія долі. Продовження — Іраклій
  37. 2007 — Одна любов душі моєї — Олександр Пушкін
  38. 2008 — Адмірал — генерал Каппель
  39. 2008 — У червні 41-го — лейтенант Іван Буров
  40. 2009 — Канікули суворого режиму — Віктор Сергійович Сумароков, «Сумрак»
  41. 2009 — Гоголь. Найближчий — Пушкін
  42. 2010 — Смерть в пенсне, або Наш Чехов — модний режисер Айвон
  43. 2011 — Чорні вовки — Павло Хромов
  44. 2011 — Реальна казка — Іван-дурень
  45. 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — Володимир Висоцький[33][34]; Висоцький
  46. 2011 — Ялинки 2 — капітан міліції Володимир Григорович Снєгірьов
  47. 2012 — Матч — футболіст Микола Раневич, воротар київського «Динамо» та збірної СРСР[35]
  48. 2012 — Мами (новела «Моїй улюбленій»)
  49. 2012 — Уланська балада — Горжевський
  50. 2012 — Джентльмени, удачі! — Льоша Трьошкін / Смайлик, бандит
  51. 2013 — Золото — Брагін
  52. 2013 — Полювання на крокодилів — розвідник Михайло Філоненко

Озвучування фільмів

[ред. | ред. код]

Телебачення

[ред. | ред. код]
  • 1994—1999 — Ляльки (НТВ) — озвучування деяких персонажів
  • 2006 — Кіно в деталях із Федором Бондарчуком (8 квітня 2006, СТС)
  • 2008 — інтерв'ю каналу «Вот» (1 лютого 2008)
  • 2008 — «Особисті речі» з Андрієм Максимовим (10 лютого 2008, 5 канал)
  • 2008 — 100 питань дорослому (5 травня 2008, ТВЦ)
  • 2008 — Тимчасово доступний (29 липня 2008, ТВЦ)
  • 2008 — Зустрічі на Моховій[37]
  • 2008 — Проти ночі[38]
  • 2009 — Іронія долі Сергія Безрукова
  • 2009 — НеЮвілейний вечір. Безрукову — 35
  • 2009 — Творчий вечір Сергія Безрукова (13 червня 2009, Росія К)
  • 2010 — Олег Табаков. Той, що запалюює зірки (документальний)
  • 2013 — Рюрик. Втрачена бувальщина (РЕН ТВ)

Аудіопроекти

[ред. | ред. код]

Альбоми та аудіокниги

[ред. | ред. код]
  1. Аудіозбірник «Срібний вітер» (вірші Єсеніна)
  2. Г. Гаррісон «Неприборкана планета»
  3. М. Шеллі «Франкенштейн»
  4. 2002 — Любов до трьох апельсинів [аудіокнига, всі персонажі]
  5. 2002 — Азазель [аудіокнига, Фандорин]
  6. 2003 — Про Федота-стрільця, удалого молодця [аудиокнига, всі персонажі, крім Марусі-Голубиці]
  7. 2003 — Петя і вовк [музичний альбом]
  8. 2004 — Пристрасті за Омеляном [музичний альбом] з піснями із вистави «Відьма» (пісні на вірші ієромонаха Романа та Віталія Безрукова)
  9. 2008 — Хуліган [музичний альбом] (Безруков читає та співає Єсеніна). Автор музики — С. Безруков
  10. 2008 — Анна Кареніна [радіовистава, Вронський]
  11. 2009 — Казки у виконанні Сергія та Ірини Безрукових [аудіокнига]
  12. 2009 — «Сірано де Бержерак». Музика до спектаклю[39]

Участь

[ред. | ред. код]
  • 2001 — Сергій Єсенін. Вірші (читає текст)
  • 2005 — Хлопці нашого полку (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
  • 2005 — Рассея (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
  • 2006 — Мітяєвські пісні. Частина 1 (альбом О. Мітяєва; пісня «В осінньому парку»)
  • 2010 — Володимир Висоцький. Натягнутий канат 33 роки по тому (пісня «На Великому Каретному»)
  • 2010 — пісні на вірші Єсеніна (пісні «Листва золота», «Не бродити», «Хуліган (ремікс)»)

Відеокліпи

[ред. | ред. код]

Критика творчості

[ред. | ред. код]

«Сергій Безруков, який так талановито дебютував в „Останніх“ Адольфа Шапіро, здувся за кілька років. Поговорив голосами Жириновського та Єльцина в „Ляльках“, пограв в серіалах та спектаклях Житинкіна, втілив на сцені Театру ім. Єрмолової образи С. А. Єсеніна і А. С. Пушкіна. Бренд є, театрального актора як не було», — з жалем відзначає критик Марина Давидова[40].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Сергій Безруков пише картини [Архівовано 14 серпня 2013 у WebCite]. У серіалі «Бригада» видно, як він малював коляску, хрест Космосу (який забрав СОБР), а в 11 серії намалював бджолу, що символізує Вітю Пчолкіна.
  • Олександр Іншаков, починаючи знімати фільм «Бригада-2», прийшов з проханням до Безрукова, запропонувавши йому знову зіграти Сашу Бєлого, але Безруков відмовився.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  3. ↑ Безруков Сергей Витальевич // Єдина Росія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
  4. ↑ Почётное звание присвоено указом президента России № 955 от 12 июня 2008 года. Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 2 лютого 2014.
  5. ↑ Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці - Міністерство культури та інформаційної політики України - офіційний вебсайт. mkip.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  6. ↑ Безруков Сергей Витальевич / Безруков Сергій Віталійович / Bezrukov Sergej Vitalevich [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.] «Миротворець»
  7. ↑ В Україні заборонили прокат фільмів з акторами, що загрожують національній безпеці (список). ЧаРівне (ua) . Процитовано 19 січня 2022.
  8. ↑ До відома керівників закладів громадського харчування, клубів та караоке! [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація
  9. ↑ Деятели культуры поддержали позицию президента по Украине и Крыму. Известия (рос.). 11 березня 2014. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 19 січня 2022.
  10. ↑ 86 російських діячів культури підтримали агресію Путіна в Україні. Список. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 8 лютого 2020. [Архівовано 2017-09-24 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Боярський, Безруков, Хазанов, Бортко, Церетелі підтримали загарбницьку позицію Путіна щодо Криму. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 25 березня 2014.
  12. ↑ org/a/v-sanktsionnye-spiski-kanady-voshli-mashkov-pevtsov-i-kandelaki/32088528.html У санкційні списки Канади увійшли Машков, Пєвцов і Канделакі. Радіо Свобода (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  13. ↑ Мать. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 9 серпня 2013. [Архівовано 2013-08-06 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Сергей Безруков актёр. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 9 серпня 2013.
  15. ↑ Состав Патриаршего совета по культуре / Официальные документы / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 1 серпня 2010. Процитовано 19 січня 2022.
  16. ↑ Актор Ігор Ліванов пошкодував Сергія Безрукова|KM.RU [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ а б «Дедушка и бабушка» // Сергей Безруков. Официальный сайт. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 2 лютого 2014. [Архівовано 2013-12-31 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Российский актёр Сергей Безруков отказался сниматься в видеоролике в поддержку Владимира Путина. Эхо Москвы. 10 февраля 2012. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  19. ↑ Главком [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  20. ↑ Боярський, Безруков, Хазанов, Бортко, Церетелі підтримали загарбницьку позицію Путіна щодо Криму. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 25 березня 2014.
  21. ↑ Грузія заборонила гастролі театру Безрукова через позицію актора щодо Криму. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  22. ↑ Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 9 серпня 2015. [Архівовано 2015-08-08 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Безруков Сергій Віталійович // Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  24. ↑ В Крыму выступает актер Безруков, внесенный в список «лиц, угрожающих нацбезопасности Украины». Крым.Реалии (рос.). Процитовано 4 червня 2022.
  25. ↑ Кравчук, Анна (7 березня 2022). Безруков — про вбивства українців та бомбардування України: це обов'язок наших хлопців. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 4 червня 2022.
  26. ↑ БЕЗРУКОВ Сергій Віталійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 13 березня 2023. [Архівовано 2023-03-13 у Wayback Machine.]
  27. ↑ COUNCIL DECISION (CFSP) 2022/1272 of 21 July 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine.
  28. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (26 жовтня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 22: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 13 березня 2023.
  29. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  30. ↑ Номинанты премии «Золотой орёл» за 2003 год. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 3 вересня 2013. [Архівовано 2011-09-28 у Wayback Machine.]
  31. ↑ «Россиянин года» на сайте Российской Академии бизнеса и предпринимательства. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 2 лютого 2014.
  32. ↑ В Петербурге стали известны лауреаты актёрской премии «Фигаро». Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
  33. ↑ Обозреватель «РГ» посетил премьерный показ фильма, названного событием года. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 2 лютого 2014.
  34. ↑ Собств. корр. Спасибо, что сказал [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Коммерсантъ-Online. — 2012. — 17 апр.
  35. ↑ Мотор! На экране нынешний Харьков станет Киевом 1940-х годов. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 2 лютого 2014. [Архівовано 2012-01-12 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Артисты кино и театра, советские актёры, русские актёры[недоступне посилання з лютого 2019]
  37. ↑ https://www.5-tv.ru/video/502607/
  38. ↑ https://www.dvhab.ru/tv/cast/621/1338/event/250269560[недоступне посилання]
  39. ↑ Мої аудіопроекти "Сергій Безруков. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 2 лютого 2014. [Архівовано 2013-06-29 у Wayback Machine.]
  40. ↑ М. Давыдова. Конец театральной эпохи. — М.: ОГИ, 2005. — С. 32.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Безруков_Сергій_Віталійович&oldid=44084536