Перейти до вмісту

Астрід Норвезька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Астрід Норвезька
норв. Astrid av Norge
Світлина принцеси Астрід, 1950
Ім'я при народженніАстрід Мод Інгеборг
ПсевдоАстрід Фернер
Народилася12 лютого 1932(1932-02-12) (92 роки)
Вілла Солбакен, Осло, Норвегія
ПідданствоНорвегія
Місце проживанняНордмарка, Осло
Діяльністьблагодійність, патронаж, представницькі обов'язки
Відома завдякиепонім Берегу Принцеси Астрід в Антарктиді
Alma materОксфордський університет
Знання мовнорвезька і англійська
Суспільний станЧлен королівської родини
Титулпринцеса Норвегії
Головувалав раді Меморіального фонду кронпринцеси Марти (1954—дотепер)[1]
Конфесіялютеранство
РідГлюксбурги
БатькоОлаф V
МатиМарта Шведська
Брати, сестриРаґнхільд Норвезька і Гаральд V
У шлюбі зЙохан Мартін Фернер
ДітиКатерина, Бенедикт, Александр, Єлизавета, Карл-Крістіан
НагородиОрден Святого Олафа
Орден Білої троянди
Орден «За заслуги»
Орден Ізабелли Католички
Орден Полярної зірки
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
IMDbID 8989864
СайтПринцеса Астрід на офіційному сайті Норвезької королівської родини (норв.)]
Герб
Герб

Монограма принцеси Астрід

Астрід Норвезька (норв. Astrid av Norge), повне ім'я Астрід Мод Інгеборг Норвезька (норв. Astrid Maud Ingeborg av Norge), після шлюбу Астрід Фернер (норв. Astrid Ferner), (нар. 12 лютого 1932) — норвезька принцеса з династії Глюксбургів, донька короля Норвегії Олафа V та шведської принцеси Марти, удова норвезького призера XV Олімпійських ігр з вітрильного спорту Йохана Мартіна Фернера. Єдина жива сестра правлячого короля Норвегії Гаральда V. Одна з президентів організаційного комітету VI Зимових Олімпійських ігор 1952 року в Осло.[2] У 1954—1968 роках виконувала функції першої леді Норвегії.

Не має права наслідувати норвезький трон, оскільки народилася до відміни салічного закону у 1971 році, проте знаходиться у лінії наслідування британського трону як нащадок Софії Ганноверської.

Є головою ради Меморіального фонду кронпринцеси Марти, а також патроном кількох оранізацій, продовжує виконувати представницькі обов'язки.[3]

На її честь у 1932 році було названо Берег Принцеси Астрід в Антарктиді.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство та юність

[ред. | ред. код]

Астрід Мод Інгеборг народилася 12 лютого 1932 року на віллі Солбакен в Осло, яку її батьки орендували після пожежі на власній віллі Скаугум.[4] Стала другою дитиною та другою донькою в родині кронпринца Норвегії Олафа та його дружини Марти Шведської. Була охрещена за лютеранським обрядом 31 березня 1932 року у каплиці Королівського палацу та отримала імена на честь тітки Астрід, яка в той час була кронпринцесою Бельгії, та обох бабусь.[3] Її хрещеними батьками стали обидва дідусі та бабусі, тітка Астрід, герцогиня Йоркська Єлизавета, принцеса Тіра Данська, герцог Нерке та принц Георг Кентський. Дівчинка мала старшу сестру Раґнхільд. Норвегією в цей час правив їхній дід Гокон VII.

Астрід (на руках у батька) із сестрою та батьками, 31 березня 1937

У віці кількох місяців Астрід перевезли до відновленої вілли Скаугум, де і пройшло її дитинство. В будинку панувала тепла та затишна атмосфера. У 1937 році там же народився молодший брат — Гаральд. Тоді ж дівчинка почала своє навчання у «школі принцеси», створеної її матір'ю. Разом із нею навчалися ще п'ять учнів.[4]

Із вторгненням нацистських військ до Норвегії 9 квітня 1940, батьки вивезли Астрід із братом та сестрою потягом до нейтральної Швеції. У середині серпня вони відпливли із фінського порту Петсамо до Америки на кораблі ВМС США «Американський легіон». Всього на борту перебувало 897 осіб. До Нью-Йорку прибули 28 серпня. Марта із дітьми спершу розмістилися в готелі «Уолдорф-Асторія», а згодом переїхали до особистої дачі президента Франкліна Рузвельта у Гайд-парку. Певний час винаймали будинок у Бостоні, штат Массачусетс. Зрештою, президент підшукав їм невелику садибу Пуке-Гілл поблизу Вашингтону. [5] Там вони провели час з жовтня 1940 до травня 1945 року. Батько, залишаючись у Європі, зрідко навідував родину. На свята дітей із матір'ю часто запрошували президент із дружиною. Розвагами дітям слугували влаштовані ними же театр тіней або перегони черепах. Астрід із рідними також брала участь у зустрічах із норвезькими моряками торгового флоту, цивільними норвежцями та військовиками, які спеціально приїжджали до Пуке Гілл.[6] Разом із сестрою вона навчалася у місцевій приватній школі.[7] До батьківщини разом із родиною повернулася 7 червня 1945 року на кораблі «Норфолк».[8]

Після повернення навчалася в муніципальній школі Nissen Pikeskole в Осло, яку закінчила у 1950 році. Після цього відразу вступила до коледжу Леді-Маргарет-Холл у складі Оксфордського університету, де протягом двох років вивчала філософію, соціальну економіку та політичну історію.[4] Пізніше освоювала мистецтво шиття у Märthaskolen в Осло та кулінарію в домашній школі Lolly Ræstads husholdningsskole. Також цікавилася ремеслами й опановувала виготовлення та розпис кераміки в майстерні Халвора Сандоса.[3] У Скаугумі принцеса встановила піч для випалу кераміки і численні друзі та родичі отримували від неї власноруч зроблені предмети із монограмою AMI.[4]

У 1952 році принцеса разом із дідом Гоконом VII та Олафом Гельсетом стали президентами організаційного комітету VI Зимових Олімпійських ігор 1952 року в Осло. Наступного року її сестра Раґнхільд взяла шлюб із суднобудівником Ерлінгом Лоренценом та переїхала до Бразилії.[9]

Перша леді

[ред. | ред. код]
Принцеса на зустрічі із Морісом Пате та Денні Кеєм, 9 жовтня 1955

5 квітня 1954 року пішла з життя, так і не ставши королевою, матір принцеси. Бабусі Мод не стало ще в 1938 році. Астрід протягом наступних чотирнадцяти років виконувала функції першої леді Норвегії. Працювала із дідом, а згодом — із батьком, розподіляючи посадові обов'язки, включаючи державні візити. Олаф V став королем у вересні 1957 року. Ще до цього за добре виконання своєї місії Астрід отримала орден Святого Олафа.

Мала сольні заходи або супроводжувала короля чи кронпринца. Так, разом із батьком узяла участь у візиті до Тронгейму та Данії у 1958, а наступного року супроводжувала його у поїздці Північною Норвегією. Представляла країну за кордоном, у тому числі на урочистостях з 100-річчя штату Міннесота та на Всесвітній виставці в Брюсселі.[4] За спогадами Астрід багато років потому, все це було для неї пригодою.[10] Також під час державних візитів та інших заходів була господинею під час обіду в Королівському палаці та на віллі Скаугум.

У 1961 році принцеса вступила в шлюб та скоротила представницькі обов'язки, проте продовжувала виконувати функції першої леді країни, приділяючи особливу увагу завданням, пов'язаним із силами оборони країни.[10]

Із одруженням кронпринца Гаральда у серпні 1968 року, обов'язки першої леді перейшли до його дружини Соні Гаральдсен.[3]

Шлюб та діти

[ред. | ред. код]
Астрід (крайня справа) із батьком та родиною брата, 10 жовтня 1974

У листопаді 1959 року принцеса Астрід заручилася із бізнесменом та спортсменом Йоханом Мартіном Фернером. Наречений за три роки до цього розлучився із першою дружиною. Це призвело до поляризованих громадських дебатів у 1960 та 1961 роках, де обговорювалося розлучення Фернера, хоча він і не мав дітей від попереднього союзу. Питання повторного шлюбу було спірним в норвезькій церкви, оскільки рання та поточна основні інтерпретації Нового Завіту висловлювали заборону на нього.

Зрештою, 28-річна Астрід взяла шлюб із Йоханом Мартіном Фернером, старшим від неї на п'ять років. Вінчання відбулося 12 січня 1961 року в кірсі Аскера в Акерсгусі. Церемонію провів єпископ Арне Фьєльбу. Відзначали весілля на віллі Скаугум із гостями з усіх королівських будинків Європи.[4] Король вирішив, що донька після одруження має титулуватися принцесою Астрід, фру Фернер. Шлюб виявився міцним. Фернера змальовували як добру та товариську людину.[11] У шлюбі народила п'ятеро дітей:

  • Катерина (нар. 1962) — дружина менеджера Арільда Йохансена, має сина та доньку;
  • Бенедикта (нар. 1963) — бізнесвумен, мала крамницю модного одягу у 1997—2013 роках, була двічі одружена, дітей не має;
  • Александр (нар. 1965) — одружений із ісландкою Маргарет Ґудмунсдоттір, має сина та доньку;
  • Єлизавета (нар. 1969) була одружена з Томом Бекманом, має сина;
  • Карл-Крістіан (нар. 1972) працює в родинній компанії Ferner Jacobsen AS, одружений із Анною-Стіною Слаттем Карлсен, дітей не має.[12]

Родина мешкала у нейборгуді Віндерен. Астрід полюбляла заняття спортом та активний відпочинок. Їй вдалося зберігати значну приватність в особистому житті. У 2015 році Йохан Мартін Фернер помер.

Сьогодення

[ред. | ред. код]
Принцеса Астрід 17 травня 2007

Наразі Астрід мешкає у лісистій місцевості Нордмарка на північ від Осло. Продовжує виконувати офіційні обов'язки. Має кілька особистих заходів щороку, є головою Меморіального фонду кронпринцеси Марти, а також патроном кількох оранізацій. Через слабкі щиколотки часто користується милицями.[4] У вільний час полюбляє в'язати, вишивати, читати та розмальовувати порцеляну. Цікавиться спортивними заходами та заходами на свіжому повітрі, часто разом королем Гаральдом буває в Гольменколлені,[13] де розташований один із найстаріших у світі лижних трамплінів.

У 2002 році уряд Норвегії призначив їй почесну пенсію. Офіційна заява свідчила:

«Норвезька держава вирішила продемонструвати своє визнання зусиль принцеси Астрід, фру Фернер, для Норвегії. Як першої леді країни протягом ряду років, а згодом — у зв'язку з виконанням широких завдань представництва. Тому їй буде надана почесна пенсія казначейства».[3]

У 2005 році Астрід брала участь в урочистостях, присвячених 60-й річниці закінчення Другої світової війни, включаючи відкриття меморіальної дошки, присвяченої періоду перебування норвезького монарха в Лондоні.

У лютому 2012 року принцеса відсвяткувала свій 80-річний ювілей приватною вечерею в Королівському палаці в Осло.[10]

Патронаж

[ред. | ред. код]
  • Фонд 3,14 —Галерея 3,14 — міжнародна мистецька галерея Гордалану;
  • Асоціація норвезьких жінок в області суспільної охорони здоров'я;
  • Норвезька асоціація жінок і сім'ї;
  • Норвезька жіноча ліга оборони (Kvinners Frivillige Beredskap, KFB) — організація для координації зусиль жінок по посиленню готовності Норвегії у разі війни, стихійних лих або нещасних випадків.
  • Художня асоціація Осло;
  • Християнський союз жіночої молоді у Лондоні (KFUK-hjemmet i London);
  • Норвезька асоціація добровільної оборони жінок (Norges Lotteforbund, NLF) — жіноча організація, спрямована на зміцнення оборонної здатності країни та залучення жінок до роботи тотальної оборони як у мирний, так і в воєнний час.
  • Внутрішнє колесо Норвегії — найчисленніша у світі жіноча організація, спрямована на підтримку жінок та дітей.[14][15]
  • Норвезька асоціація дислексії;
  • Норвезька організація Діссіміліс (лат. Dissimilis — На відміну від) — організація проведення культурних дозвільних заходів для людей з обмеженими можливостями;
  • Норвезька асоціація пацієнтів з хронічним болем;
  • Трондхеймський симфонічний оркестр.[16]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Національні

[ред. | ред. код]
  • Великий хрест ордену Святого Олафа (Норвегія) (1956);
  • Королівський родинний орден короля Гокона VII[17] (Норвегія);
  • Королівський родинний орден короля Олафа V (Норвегія);
  • Королівський родинний орден короля Гарольда V (Норвегія);
  • Пам'ятна медаль Золотого ювілею короля Гокона VII (Норвегія) (18 листопада 1955);
  • Пам'ятна медаль «В пам'ять короля Гокона VII» (Норвегія) (1 жовтня 1957);
  • Пам'ятна медаль 100-річчя короля Гокона VII (Норвегія) (3 серпня 1972);
  • Пам'ятна медаль Срібного ювілею короля Олафа V (Норвегія) (21 вересня 1982);
  • Пам'ятна медаль «В пам'ять короля Олафа V» (Норвегія) (30 січня 1991);
  • Пам'ятна медаль 100-річчя короля Олафа V (Норвегія) (2 червня 2003);
  • Пам'ятна медаль Сторіччя Королівського Дому (Норвегія) (18 листопада 2005);
  • Пам'ятна медаль Срібного ювілею короля Харальда V (Норвегія) (17 січня 2016).[18]

Іноземні

[ред. | ред. код]

Титули

[ред. | ред. код]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Фредерік VIII
 
Луїза Шведська
 
Едуард VII
 
Олександра Данська
 
Оскар II
 
Софія Нассауська
 
Фредерік VIII
 
Луїза Шведська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гокон VII
 
 
 
 
 
Мод Віндзор
 
 
 
 
 
Карл Шведський
 
 
 
 
 
Інгеборга Данська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олаф V
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марта Шведська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Астрід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Станом на березень 2018 року.
  2. ↑ Разом із королем Норвегії Гоконом VII та колишнім головою Норвезької конфедерації спорту Олафом Гельсетом.
  3. ↑ а б в г д Біографія принцеси Астрід на офіційному сайті Норвезької королівської родини [1] [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] (норв.)
  4. ↑ а б в г д е ж Стаття про принцесу Астрід у Норвезькому біографічному словнику [2] [Архівовано 24 травня 2019 у Wayback Machine.] (норв.)
  5. ↑ Стаття «Король Улаф V» у книзі «Династії Європи» під редакцією Н. В. Попова. Видавництво «Республіка» [3] [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Стаття «Король Норвегии Харальд V» [4] (рос.)
  7. ↑ Стаття «Prinsesse Ragnhild fyller 80 år» у газеті «Aftenposten» від 8 червня 2010 року [5] [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.] (норв.)
  8. ↑ Біографія кронпринцеси Марти на офіційному сайті Норвезької королівської родини] [6] [Архівовано 3 червня 2014 у Wayback Machine.] (норв.)
  9. ↑ Стаття про принцесу Раґнхільд у Норвезькому біографічному словнику [7] [Архівовано 24 травня 2019 у Wayback Machine.] (норв.)
  10. ↑ а б в Стаття «80-річчя принцеси Астрід» на офіційному сайті Норвезької королівської родини [8] (норв.)
  11. ↑ Стаття «Slik huskes prinsesse Astrids mann» у газеті «Verdens Gang» від 24 січня 2015 року [9] [Архівовано 10 березня 2018 у Wayback Machine.] (норв.)
  12. ↑ Профіль Карла-Крістіана на Geneanet.org [10] [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ Стаття «Принцесі Астрід 85 років» на офіційному сайті Норвезької королівської родини [11] [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] (норв.)
  14. ↑ Історія IWN на офіційному сайті організації [12] [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
  15. ↑ IIW President Mrs Abha Gupta’s visit to Norway from 2nd to 6th March 2015 [13] [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  16. ↑ Список організацій, патроном яких є принцеса Астрід [14] [Архівовано 8 вересня 2018 у Wayback Machine.] (норв.)
  17. ↑ Станом на березень 2018 є єдиною особою, що нині живе, як нагороджена цим орденом.
  18. ↑ Нагороджені медаллю Срібного ювілею короля Харальда V [15] [Архівовано 25 січня 2016 у Wayback Machine.] (норв.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Trond Norén Isaksen: Kvinne blant konger: En biografi om prinsesse Astrid. Damm 2007. 412 стор. ISBN 9788204136756

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Астрід_Норвезька&oldid=43126001