Ігнацій Дашинський

Ігнацій Дашинський пол. Daszyński Ignacy
1-й прем'єр-міністр Тимчасового Народного Уряду Польської Республіки
6 листопада 1918 — 14 листопада 1918
Попередник:	Владислав Вроблевський як прем'єр-міністр Королівства Польща
Спадкоємець:	Станіслав Август Тугутт
2-й віце-прем'єр-міністр Уряду Польської Республіки
24 липня 1920 — 21 січня 1921
Попередник:	Томаш Ночінськи
Спадкоємець:	Станіслав Грабінськи
Віце-маршалок Сейму Польщі
1922 — 1927
Попередник:	Станіслав Грабінськи
Спадкоємець:	Тітус Філіпович
3-й Маршалок Сейму Польщі
1928 — 1930
Народження:	26 жовтня 1866 Збараж, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина
Смерть:	31 жовтня 1936 с. Бистра, ґміна Вільковиці, Польська Республіка
Поховання:	Раковицький цвинтар
Національність:	поляк
Країна:	Австро-Угорщина→ Польща
Освіта:	Ягеллонський університет і старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd
Партія:	Польська соціалістична партія
Шлюб:	Maria Daszyńskad і Cecylia Kempnerd
Діти:	Адам Пручнік
Автограф:
Нагороди:	Академічний Орден
Медіафайли у Вікісховищі

Ігнацій^[1] (також Ігнаци,^[2] Ігнатій) Еварист Дашинський (пол. Ignacy Ewaryst Daszyński, 26 жовтня 1866, Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 31 жовтня 1935, с. Бистра, ґміна Вільковиці, Польська Республіка) — польський публіцист, громадський діяч, політик. Навчався у Станиславівській гімназії, Ягайлонському, Цюріхському університетах. Посол до Райхсрату Австро-Угорщини у 1897—1918 роках. Голова Польської соціал-демократичної партії; редактор партійних газет «Праця», «Робітник» у Львові. З 6 листопада 1918 року прем'єр відновленої Польщі.^[3]. Автор публіцистичних, історичних статей, книг.

Майбутній політик народився у 1866 році у Збаражі, в родині австрійського чиновника. Після смерті батька у 1875 році багатодітна родина (п'ятеро дітей) переселяється до Станиславова. Невдовзі після переїзду Ігнацій записався до місцевої гімназії. Під впливом старшого брата-соціаліста Фелікса Дашинського Ігнацій починає займатися конспіративною партійною діяльністю. У 1880 році під час вшанування могили повстанця Гославського, він розкидав по цвинтарю листівки з антиурядовим політичним віршем, що написав його старший брат.

За це Фелікса Дашинського кинули до станиславівської в'язниці, а 14-літнього Ігнація викликали на допити до суду. Невдовзі обох братів виправдали.

Після виправдання брати засновують підпільний гурток, який збирався у підземеллях старої цегельні за містом. Там молоді люди, яких нараховувалось близько 30 осіб, читали заборонену літературу, фехтували тощо. Один з членів гуртка виявився штатним провокатором і доніс на братів у поліцію. Ігнація Дашинського було виключено з гімназії.

Після виключення з гімназії та декількох років роботи канцеляристом адвокатської контори, дописувачем газет Дашинський вступає в університет. Пізніше Ігнацій Дашинський повертається до Галичини, і в 1891 році засновує у Львові соціалістичну партію. Навчаючись у Львівському університеті, він заприятелював із Франком і Дзвонковським.

У 1897 році відбулися вибори до австрійського парламенту — рейхсрату. Дашинський виставив свою кандидатуру та виграв, набравши 75 % голосів. За нього голосували студенти, робітники та євреї. Таким чином Ігнацій став наймолодшим депутатом парламенту.

На початку Першої світової війни Дашинськи�� виступав з австрійських позицій та закликав «вбити ніж у спину стікаючої кров'ю Франції». Коли ж стало зрозуміло, що перемога залишиться за Антантою, Ігнацій боротися з Габсбургами. У часи існування Королівства Польща виступає проти нього. Коли розпалася Австро-Угорська імперія Дашинський формує самопроголошений Тимчасовий Уряд Польської Народної Республіки. Столицею цього державного утворення було місто Люблін, тому паралельно вживалась назва «Люблінська республіка».

7 листопада 1918 року Дашинський призначає себе прем'єр-міністром. Його уряд проголосив восьмигодинний робочій день, задекларував націоналізацію копалень і великих земельних володінь. Відчувався гострий брак готівки, що погрожувало перейти у системну кризу. Дашинський звернувся за багатомільйонною позичкою до люблінських банкірів, проте ті відмовили.

У цей же час у Варшаві формувався польський уряд Юзефа Пілсудського. Дашинський приєднався до Пілсудського. Таким чином, саме Дашинський став першим прем'єром Другої Речі Посполитої, щоправда, невдовзі подав у відставку.

Після початку польсько-більшовицької війни, Дашинський закликав до якнайшвидшого укладення миру. Він належав до противників створення Ради державної оборони, охарактеризувавши його як противагу Сейму. Однак, 24 липня 1920 року Дашинський вступив в уряд національної оборони, на посаду заступника прем'єр-міністра. Вже 15 грудня 1920 року подає у відставку через незгоду з офіційною зовнішньо-політичною позицією.

Після відставки з уряду Дашинський починає роботу щодо написання нової Конституції. Конституція була прийнята 17 березня 1921 року.

Після прийняття Конституції Дашинський продовжив політичну діяльність депутатом польського сейму. Спочатку він підтримувавЮзефа Пілсудського, а потім перейшов до лав опозиції. Саме як опозиційного політика його у 1928 році обрали маршалком (спікером) парламенту.

Під час парламентської та бюдетної кризи, що спалахнула між депутатами і військовим міністром Пілсудським на фоні збільшення державних асигнувань на оборону він вступив у черговий конфлікт з останнім. У парламент прийшов сам Пілсудський в оточенні сотні озброєних офіцерів. Дашинський відмовився розпочинати засідання сейму, поки військові не підуть геть.

Помер 31 жовтня 1935. В день похорон на всіх підприємствах Польщі на п'ять хвилин було призупинено роботу.

• Ханас В. Дашинський Ігнатій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. ��� Т. 1 : А — Й. — С. 468. — ISBN 966-528-197-6.
• Ясіновський Ю. П. Дашинський Ігнаци [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 294. — ISBN 966-00-0405-2.
• Ігнатій Дашинський. Щоденники. Т. І. Краків, 1925.
• Ігнатій Дашинський країни, демократії та парламентаризму. — Варшава : Сеймове видавництво, 1997. — С. 13. — ISBN 837059350X.
• Валентина Najdus. Ігнатій Дашинський 1866—1936. — Варшава : Читачі, 1988. — С. 532.
• М. Smogorzewska Список депутатів і сенаторів Республіки Польщі 1919—1939 рр. Біографічний словник. Т. I : А — Д. — Варшава : Сеймове видавництво, 1998. (пол.)

• Дашинський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.