Івачів Горішній
| село Івачів Горішній | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський |
| Тер. громада | Білецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040050040019446 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1463 |
| Населення | 261 |
| Територія | 1.820 км² |
| Густота населення | 143,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47226 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°39′19″ пн. ш. 25°31′17″ сх. д. / 49.65528° пн. ш. 25.52139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
337 м |
| Водойми | Серет |
| Відстань до обласного центру |
14 км |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Біла, вул. Молодіжна, буд. 19 |
| Вебсторінка | http://ivachiv.te.ua/ |
| Карта | |
  Івачів Горішній | |
 Івачів Горішній | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Іва́чів Горі́шній — село в Україні, у Білецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району, на річці Серет. Підпорядковане Івачеводолішнівській сільраді (до 2018).
У 1946—1991 село називалося Верхній Іванів.[1]
Населення на 1 січня 2013 року — 256 особа (чоловіків — 123, жінок —133, 115 дворів, 138 сімей (за матеріалами сільської ради).
Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білецької сільської громади.[2]
Знаходиться переважно на лівому березі Івачевогорішнівського ставу. Площа плеса ставу 354 га. Розділена між Тернопільським та Зборівським районами. Водоболотні угіддя вздовж течії Серету належать до Чистилівського державного орнітологічного заказника, який існує з лютого 1980 року. Заказник — місце гніздування багатьох видів рідкісних птахів, зростання типової для західного лісостепу водоболотної рослинності. Загальна площа заказника 1192 гектари.
За рішенням Тернопільської обласної ради у 1983 році створений Горішньоівачівський гідрологічний заказник площею 37,4 га. Івачівогорішнівський став є улюбленим місцем відпочинку для багатьох тернополян та рибної ловлі для рибалок місцевих та із сусідніх областей. Став належить УТМР. Водонасосна станція в Івачеві працює для подачі води до обласного центру.
-
Став у Івачеві Горішньому -
Краєвид ставу
Перша писемна згадка — 1463 як Івачів, згідно з урядовим листом князів Семена, Солтана та Василя Збаразьких, які ділили вотчину між собою.
Від 1672 — нинішня назва.
На північно-західній околиці села, в урочищі Зимна Долина в 1960-х роках відкрита стоянка часів раннього палеоліту (100-40 тис. років тому). При в'їзді до села з Тернополя в урочищі Коноплисько на пологому схилі першої надзаплавної тераси лівого берега ріки Серет. знайдено багатошарове поселення черняхівської культури VI—VII ст. н. е., празької культури VI—VII ст. н. е. Відкрите у 1954 році В.П.Савичем.[3]
Під час Першої світової війни село зазнало значних руйнувань.
1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Ігровиця.[4]
Під час Другої світової війни та після неї село стало осередком активної діяльності УПА. Значна частина учасників національного партизанського руху та їхніх родичів зазнала сталінських репресій, у тому числі — у таборах ГУЛАГу.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 261 особа[5]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[6].
- церква Святого Воскресіння Христового (1768, мурована, УГКЦ).
Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.
- Богдан-Теодор Дзюбановський — український громадський діяч у США, лікар 1-ї дивізії УНА,
- Фіалка — учасник боротьби за ЗУНР,
- Зенон (Ковалик) — український священик, мученик, блаженний (беатифікований 27 червня 2001)
- Олександр Дзядик — український військовик, радянський службовець, редактор, репресований..
Парохи села:
- о. Р. Дурбак — від 1956 до 1985 року
- о. Орест Глубіш — від 1996 року донині.
- ↑ Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ admin. Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 667. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2012.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Земля Тернопільська. Туристичний путівник. Автор проекту Михайло Лисевич. — Тернопіль : Джура, 2003.
- Івачів Горішній. Мого села духовні обереги / Упорядник Надія Шподарунок; автори текстів о. Орест Глубіш, Богдан Новосядлий, Надія Шподарунок. — Тернопіль, 2013. — 188 с., іл.
- Уніят-Карпович, В. Івачів Горішній // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 382—383. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Тимочко П. Івачів Горішній // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 673. — ISBN 966-528-197-6.
- Iwaczów Górny // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 309. (пол.)
