Варваринці

село Варваринці
Герб Прапор
Церква Святої Великомучениці Варвари
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Микулинецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040290040095032
Основні дані
Засноване	1718
Населення	1 357
Площа	2,318 км²
Густота населення	585.420 осіб/км²
Поштовий індекс	48126
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°21′4″ пн. ш. 25°36′20″ сх. д. / 49.35111° пн. ш. 25.60556° сх. д. / 49.35111; 25.60556
Водойми	Серет, Нішла
Відстань до районного центру	4 км
Місцева влада
Адреса ради	48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11
Карта
Варваринці
Варваринці
Мапа
Варваринці у Вікісховищі

Варва́ринці — село в Україні, у Микулинецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді (до 2020 року). Населення — 1357 осіб (2001).

Село Варваринці розташоване в лісостеповій зоні, південно-східної Галичини, у долині річки Серет біля впадіння в неї річки Нішла, на захід від Теребовлі. Відстань від центру громади — 12 км, від районного — 25 км. На півдні межує з селом Струсів, від якого тягнеться Струсівський ліс, на півночі з селом Налужжя, а на північному заході з селом Ладичин.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (Грудень 2024)

Існує легенда, яка розповідає історію походження села. Давним-давно, коли ще монголо-татарські орди нападали на наші землі, спустошували і спалювали поселення людей свята Варвара захистила жителів села від навали ворогів. А було це так. Неначе смерч сунули монголо-татарські орди українською землею. Люди дізналися, що вороги наближаються до села і вирішили знайти притулок у лісі. Збираючи свої немудрі пожитки, люди прихопили із собою образ святої Варвари. Коли монгольські орди були вже близько, відчуваючи небезпеку, люди почали ревно молитися до святої Варвари. Вони просили в неї захисту і порятунку. Великомучениця почула щирі благання мешканців села і враз сталося диво. Довкола все оповилося темрявою, страшна чорна хмара закрила небо. Було настільки темно, страшно, що люди навіть не бачили одне одного. Вороги зрозуміли, що відбувається щось страшне і раптово повернули свої війська назад. Жителі та їх оселі були врятовані від неминучої загибелі. Так Варвара врятувала мешканців села від смерті. І стала покровителькою і заступницею для них у всіх справах. І на честь цієї святої люди назвали село Варваринці. Пізніше, збудувавши храм, щоб виразити свою вдячність і поклоніння.

Перша писемна згадка — 1439.

Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду^[1].

Положення села, з його горбистим рельєфом і лісом давало дужі добрі оборонні можливості під час Першої і Другої світових воєн, через що дуже потерпіло і було сильно зруйноване.

Велику роль у формуванні національної свідомості селян Варваринців мали парохи о. Ярослав Мандичевський, о. Савин Дурбак та о. Савин Дикайло, які були дуже активними як в церковному, так і в громадському житті.

У селі у 1904 р. було засновано читальню «Просвіта». Через Повітовий Союз у Теребовлі у Варваринцях було споруджено кооперативу, організаторами якої були Михайло Паращук, М. Силович та Скакун Микола. Також з 1905 року діяла організація «Сокіл».

З Варваринець походить обласний провідник ОУН Львівської області Осип-Михайло Шкамбара.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610874, розташована у приміщенні школи.

Результати

• зареєстровано 1030 виборців, явка 51,07%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 32,89%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 14,34%, за «Голос» — 11,85%.^[2] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 34,97%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 21,61%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 12,57%^[3].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1354	99.78%
російська	3	0.22%
Усього	1357	100%

У синьому полі свята Варвара з золотим волоссям, у срібній одежі, з золотим німбом навколо голови, у правиці тримає срібний меч, у лівиці — зелену пальмову гілку. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний для Варваринців — золотою сільською короною, що свідчить про статус поселення.

Квадратне синє полотнище, посередині — покладені навхрест білий меч та жовта пальмова гілка.

Назви піль села Варваринці:

• Брочовиця.
• Руліса.
• Чабаки^[5].

Ангельський, Бойко, Будний, Гевко, Дорош, Дребницький, Жабський, Костецький, Луцків, Скакун, Цибушник, Чабан^[5].

У селі також є мурована церква святої великомучениці Варвари, збудована 1870 року. У 1942 році недалеко від церкви тут було висипано високу могилу на честь полеглих у боротьбі за волю України. У 1990 році вона була відновлена після того, як її зруйнували більшовики.

Насипано могилу з пам'ятним знаком на честь полеглих за волю України (1990; відновлено), споруджено 7 «фігур» святих.

У жовтні 2016 року відкрито та освячено меморіальну дошку Андрію Мазуру на фасаді Варваринської загальноосвітньої школи^[6][7].

Діють загальноосвітня школа I—II ступеня, бібліотека.

• Мазур Андрій Євгенович (1975—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Людмила Курило (до шлюбу Якубівська) — докторка економічних наук, професорка, академік Академії наук вищої освіти України, Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня
• Паращук Михайло Іванович — український і болгарський архітектор, скульптор і громадський діяч.
• Шкамбара Осип Михайло Петрович — обласний провідник ОУН Львівської області (1942—1944).

• Івахів Г., Скасків І., Уніят В. Варваринці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 234—235. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Ониськів М., Яблонська Л. Варваринці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 222. �� ISBN 966-528-197-6.
• Буртник В. Шлях до волі.
• Warwaryńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 119. (пол.)