Довге (Тернопільський район)
| село Довге | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Теребовлянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040470060035039 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1555 |
| Населення | 650 (2015) |
| Площа | 1,852 км² |
| Поштовий індекс | 48163 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°13′13″ пн. ш. 25°43′20″ сх. д. / 49.22028° пн. ш. 25.72222° сх. д. |
| Водойми | Серет |
| Відстань до районного центру |
13 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а |
| Карта | |
  Довге | |
 Довге | |
| Мапа | |
| |
|
| |
До́вге — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Біля Довгого були хутори Дубина і Закрегулець. Розташоване на лівому березі річки Серет. З 2015 у складі Теребовлянської міської громади.
Населення — 650 осіб (2015).
На території села є так звана довгівська липа — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
Гробниця, що знаходилася на південно-західному схилі підвищення над лівобережною заплавною терасою річки Серет, була випадково відкрита у 1964 році поблизу села Довге. У рятівних розкопках брали участь Ігор Свєшніков і Юрій Малєєв (Львівський університет) та Ігор Герета і Євген Харитонов (Тернопільський краєзнавчий музей).
Належить культурі кулястих амфор.
Поховальна камера розміром 0,74—0,98 х 2 м, зорієнтована по осі північний захід—південний схід, мала приблизно прямокутну форму. Кришкою гробниці була плита з рожевого пісковику, яка знаходилася на глибині 0,18—0,42 м від сучасної поверхні. Стіни гробниці збудовані з плит товщиною 4—6 см та зміцнені приставл��ними ззовні меншими плитами. Дно гробниці складалося із суцільної плити, що знаходилася на глибині 1,11 м. Щілини між дном та стінками були заповнені дрібними камінцями і замащені глиною.
Всередині гробниці знаходилося 3 скелети, один із яких, що займав південно-західну частину камери, належав жінці віком приблизно 35—40 років, похованій у скорченому положенні головою на захід. Другий скелет знаходився у середній частині камери уздовж її південно-східної стінки, який лежав також у скорченому положенні на лівому боці, головою на південний схід. Погана збереженість не дозволила визначити їхні стать та вік. Третій скелет розміщувався у південно-східній частині камери і належав чоловіку невизначеного віку, який був похований у сидячому положенні з витягнутими на захід ногами та із загнутими у ліктях і складеними на животі руками.
Поховальний Інвентар складався із: 2 глиняних амфор, 10 бурштинових намистин, 2 кістяних пряжок кремінної сокири та крем’яних відщепів. БІЛЬШІСТЬ інвентарю була пов’язана з першим скелетом (намисто, пряжки, амфора). При другому скелеті інвентарю не було, проте за плечима третього скелета, у східному кутку гробниці, знаходилася інша посудина.
Людські кістки було передано до Лабораторії радіовуглецевого аналізу НАН України в Києві. Отримано визначення (Кі-5009) 4040 ± 60 років тому.
Як вказують геологічні розкопки, знайдені на цій території, поселення людей існували тут дуже давно. Було розкопано гробницю часів черняхівської культури: посуд, предмети побуту, кулясті амфори тощо. Поблизу села виявлено поселення трипільської культури. Підйомний матеріал — уламки кераміки та крем'яний інвентар, зібраний у 1964 році, зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї[1].
Ян Бейгер в книзі «Повіт Теребовлянський» описує про село Довге, яке існувало з 1555 року. Гора Берда і узгір'я гори, що охороняють село від північних і східних холодних вітрів і ліс «Крегулець» з різнорідними породами дерев дають селу помірний здоровий клімат і свіже повітря.
Перша писемна згадка — 1559 як Грицівка (нині частина села).
В 1577 році польський шляхтич Ян Ґольський став власником (купив) села Довге, на землях котрого заснував, почав будувати містечко Янів Теребовельський.[2]
На початку 19 століття в селі було організовано однокласову школу з українською мовою навчання. У 1848 році було ліквідовано панщину.
У 1890 році було споруджено нову муровану двокласову школу.
До 1914 року в Довгому вже діяли такі українські молодіжні оранізації: «Просвіта», «Сокіл» та інші. 1925 року було засновано організацію «Січ».
В 1939 р. в селі було 1110 жителів — 850 українців-грекокатоликів, 205 українців-римокатоликів, 20 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 5 євреїв[3].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[5]
Назви піль:
- Берда,
- Бричуха[6].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610830, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 497 виборців, явка 78,67%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,47%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 14,06%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 12,50%.[7] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 35,94%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 19,27%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 15,10%[8].
Богуш, Колорус, Невойда, Татарин, Тріцька, Шпітула[6].
Є церква святого апостола Івана Богослова (1704; дерев'яна), капличка, чотири «фігури», розпочато будівництво ще одного храму. Цей храм у наш час вже є діючим.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986). Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).
-
церква святого Івана Богослова (1704
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.
- Богдан Балько — український ветеринар, диригент і громадський діяч у Канаді.
- Володимир Ґжицький — український письменник,
- Степан Ґжицький — український біохімік.
- Луцький Микола Іванович — український самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог, учасник національно-визвольних змагань, січовий стрілець.
-
Церква св. Івана Богослова 1704 -
Старий цвинтар -
церква святого Івана Богослова (1704) -
Старий цвинтар -
Старий цвинтар -
Церква св. Івана Богослова 1704 (дзвіниця) -
Церква Святого Івана Богослова 2007р. -
Сільська вулиця -
Статуя Божої Матері.
- ↑ Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 313.
- ↑ J.K.Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Janowie Trembowelskim // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. ISBN 978-83-89273-71-0 s.151 (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 88.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- Івахів Г., Онишко В. Довге // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 255—257. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Уніят В. Довге // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Dołhe 3.) z Hrycówką, pow. trembowelski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 105. (пол.)
- Довге. Церква Св. Івана Богослова 1704 [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.]