Napoli (1908)

«Наполі»
Napoli
Служба
Тип/клас	Броненосець
Держава прапора	Королівство Італія
Належність	Королівські ВМС Італії
Закладено	21 жовтня 1903 року
Спущено на воду	21 вересня 1905 року
Введено в експлуатацію	1 вересня 1908 року
Виведений зі складу флоту	Виключений зі складу флоту 3 вересня 1926 року Зданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	12 691-13 035 т (стандартна) 13 950-14 192 т (повна)
Довжина	144,6 м
Ширина	22,4 м
Осадка	8,4 м
Бронювання	Пояс: 250 мм Башти: 200 мм Палуба: 38 мм Бойова рубка: 250 мм
Технічні дані
Рухова установка	2 × парові машини 28 котлів
Потужність	19 000 к.с.
Швидкість	22 вузли
Дальність плавання	10 000 миль на швидкості 10 вузлів
Екіпаж	742–764
Озброєння
Артилерія	2 x 305-мм гармати «Armstrong Whitworth 12 in/40» 4 x 203-мм гармати «203/45 Mod. 1897» 16 x 76,2-мм гармат QF 12
Торпедно-мінне озброєння	2 × 450-мм торпедних апарати

«Наполі» (італ. Napoli) — броненосець-пре-дредноут типу «Реджина Елена» Королівських ВМС Італії початку XX століття.

Броненосець «Наполі» був закладений 20 вересня 1903 року на верфі флоту у місті Ла-Спеція. Спущений на воду 21 квітня 1907 року, вступив у стрій 17 грудня 1908 року.

Після вступу у стрій броненосець «Наполі» був включений до складу Середземноморської ескадри^[1].

З початком італійсько-турецької війни «Наполі» разом з однотипними броненосцями був включений до складу 1-ї дивізії 1-ї ескадри під командуванням адмірала Аугусто Обрі. Незабаром «Наполі», «Рома» та крейсери «Піза» і «Амальфі» здійснювали блокаду Триполі.

18 жовтня 1911 року 1-ша дивізія броненосців та 3 крейсери супроводжували конвой транспортів, які перевозили 2-гу піхотну дивізію до Бенгазі. Коли османи відмовились капітулювати, італійський флот відкрив вогонь по місту, а піхота почала десантування. Італійці змусили османів відступити і захопили місто 29 жовтня^[2].

У листопаді османи розпочали велику спробу повернути собі місто. Ближче до кінця місяця італійці розпочали контратаку, яка складалася з трьох батальйонів піхоти та 150 чоловік з «Наполі».

До грудня італійські кораблі були розосереджені в портах Киренаїки. «Наполі» залишився в Дерні. На початку 1912 року більшість кораблів повернулись до Італії для ремонту, біля Лівії залишилась невелика кількість крейсерів та легких кораблів для патрулювання узбережжя.

13 квітня 1912 року 1-ша дивізія броненосців вирушила в Егейське море, супроводжуючи кораблі з десантом. 4 травня був висаджений десант на острові Родос. Наступного дня італійські війська захопили місто Родос. В період з 8 по 20 травня «Наполі» брав участь у захопленні Додеканеських островів. Надалі 1-ша дивізія патрулювала Егейське море, щоб запобігти спробам турецького десанту на захоплені острови. Наприкінці серпня дивізія вирушила в Італію для ремонту.

Після вступу Італії у Першу світову війну «Наполі» та однотипні броненосці були включені до складу 2-ї дивізії. Але командувач італійського флоту адмірал Паоло Таон ді Ревель не наважувався залучати великі кораблі до бойових дій, побоюючись ворожих підводних човнів, і намагаючись зберегти їх для імовірної великої битви з австро-угорським флотом. Тому «Рома» всю війну здійснював переходи між Бріндізі, Таранто та Вльорою, і в бойових діях участі не брав.

Відповідно до Вашингтонської морської угоди 1922 року Італія могла залишити у строю броненосці типу «Реджина Елена», але не могла замінити їх новими лінкорами. Тим не менше, 3 вересня 1926 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
• Тарас А. Энциклопедия броненосцев и линкоров. Минск, Харвест, 2002 ISBN 5-17-008844-2 (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Napoli (1908)

• Броненосець «Наполі» та сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.] (італ.)