Форманчук Олександр Іванович
Зовнішній вигляд
Олександр Форманчук | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Олександр Іванович Форманчук | |||
Народився | 2 жовтня 1982 (42 роки) Житомир, Українська РСР, СРСР | |||
Національність | українець | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
Дружина | Ксенія Баша(Форманчук) | |||
IMDb | ID 5335879 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Олександр Іванович Форманчук (нар. 2 жовтня 1982, Житомир, УРСР, СРСР) — український актор театру, кіно, телебачення та дубляжу, народний артист України (2021), заслужений артист України (2010)[1].
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
#NeoСцена — випуск №5. Олександр Форманчук |
Олександр Форманчук народився 2 жовтня 1982 року в місті Житомирі[2], у нього п'ятеро рідних сестер[3].
У 2004 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Олега Шаварського).
З 2004 року Олександр Форманчук актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
24 серпня 2021 року присвоєно звання «Народний артист України»[4].
- 2004 — «Житейське море» за п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Анатолій Захарченко — Іван Барильченко
- 2004 — «Чикаго» Дж. Кандера на лібретто Фреда Ебба та Боба Фосса; реж. Олег Шаварський —Фред Кейслі
Ролі на сцені театру ім. І. Франка:[5]
- 2004 — «Брати Карамазови» Федода Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Ракітін
- 2004 — «Кіт-чарівник» Дюли Урбана[hu]; реж. Дмитро Чирипюк, Віталій Кіно —Роман
- 2004 — «Цар Едіп» за однойменною п'єсою Софокла; реж. Роберт Стуруа — жрець
- 2005 — «Наталка Полтавка» за однойменною п'єсою Івана Котляревського; реж. Олександр Ануров — Микола
- 2005 — «Божественна самотність» Олександра Денисенка; реж. Олександр Білозуб — Городовий
- 2005 — «Ромео і Джульєтта» за однойменню п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Тібальт
- 2005 — «Соло-мія»; реж. Олександр Білозуб — Голос[6]
- 2005 — «Шякунтала» Калідаса; реж. Андрій Приходько — воїн
- 2006 — «Соло для годинника з передзвоном» О. Заградника; реж. Олександр Білозуб — Павло
- 2006 — «Віват, Королево!» Роберта Болта; реж. Юрій Кочевенко — Ліндслей
- 2006 — «Посеред раю на Майдані» KLIMa; реж. Володимир Кучинський — невідомий
- 2007 — «Кайдашева сім'я» за повістю Івана Нечуй-Левицького; реж. Петро Ільченко — Карпо
- 2007 — «Той, хто з неба впав» Олександра Вратарьова; реж. Петро Ільченко — Велике вухо
- 2008 — «…Я згадую… Амаркорд» Олени Сікорської та Олександра Білозуба; реж. Олександр Білозуб —персонаж фільму[7]
- 2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» Юрія Рибчинського; реж. Ігор Афанасьєв — Раймон Ассо
- 2009 — «Дві квітки кольору індиго» Олександра Білозуба; реж. Олександр Білозуб — Парубок[8]
- 2009 — «В неділю рано зілля копала…» Ольги Кобилянської; реж. Дмитро Чирипюк — Гриць[9]
- 2010 — «Буря» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Маслобойщиков — Фердінанд, син короля Неаполітанського
- 2010 — «Урус-Шайтан» Ігоря Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Сірко, юнак
- 2011 — «Гімн демократичної молоді» повістю Сергія Жадана; реж. Юрій Одинокий — Перший керівник «боксерів»
- 2011 — «Новорічна одісея» Дмитра Буковинця; реж. Ксенія Ромашенко — Шредер
- 2012 — «Перехресні стежки» за однойменною повістю Івана Франка; реж. Дмитро Чирипюк — Рафалович
- 2013 — «Morituri te salutant» за новелами Василя Стефаника; реж. Дмитро Богомазов — Парубок
- 2014 — «Така її доля…» Тараса Шевченка; реж. Станіслав Мойсеєв — брат
- 2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Антоніо
- 2015 — «Ліс» Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Олексій Сергійович Буланов
- 2015 — «Ерік XIV» Августа Стріндберга; реж. Станіслав Мойсеєв — Нільс Юлленшерна
- 2016 — «Річард ІІІ» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Автанділ Варсімашвілі[ru] — сер Джемс Тіррел, вбивця
- 2016 — «Санація» Вацлава Гавела; реж. Бржетіслав Рихлік — Перший делегат
- 2017 — «Скупий, або школа брехні» за п'єсою Мольєра; реж. Петро Ільченко — Валер[10]
- 2018 — «Земля» за однойменною повістю Ольги Кобилянської; реж. Давид Петросян — Михайло[11]
- 2018 — «Ідіот» за романом Федіра Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Парфен Семенович Рогожин
- 2018 — «Коріолан» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Кай Марцій, згодом Коріолан[12]
- 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Пер Гюнт
- Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса
- 2006 — «Голодний гріх» Василя Стефаника; реж. Олександр Білозуб — Гриць Летючий[13]
- 2007 — «Одіссея»; реж. Олександр Білозуб — Одіссей[14]
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2024 | с | «Поклик кохання» | Олексій | |
2024 | с | «К.О.Д.» | Сергій Полянський | |
2022 | с | «Морська поліція. Чорноморськ» | ' | |
2023 | с | «Ботоферма» | Руслан, власник PR-агенції із ботофермами | |
2021—2022 | с | «Водна поліція» | Сергій Полянський | |
2020 | с | «Не хочу тебе втрачати» | Єгор | |
2020 | с | «Сага[15]» | Михайло | |
2019 | с | «В полоні у перевертня» | Олексій постпродукція[16] | |
2018 | с | «Два береги надії» | рос. «Два берега надежды» | фанат |
2018 | с | «Обручка з рубіном» | Микола | |
2017—2018 | с | «Лікар Ковальчук» | Борис Зуєв, невролог, колишній чоловік Оксани[17][18] | |
2017 | с | «Ментовські війни. Київ» | рос. «Ментовские войны. Киев» | Каттані, головна роль |
2017 | с | «Пес-4» | рос. «Пёс-4» | Борода |
2017 | с | «Забута жінка» | рос. Забытая женщина | Віктор[19] |
2016 | с | «Гроза над Тихоріччям» | рос. Гроза над Тихоречьем | епізодична роль |
2016 | с | «Пес-3» | рос. «Пёс-3» | Олег Нерпін |
2016 | с | «Друге життя» | рос. «Вторая жизнь» | Костянтин Шелест, головна роль[20] |
2016 | с | «На лінії життя» | рос. На линии жизни | Олександр Краско |
2015 | с | «Пес» | рос. «Пёс» | Олексій Скворцов, охоронець |
2014 | с | «Поверни моє кохання» | рос. Верни мою любовь | Георгій Трофимов, бізнес-консультант |
2013 | с | «Пастка» | рос. «Ловушка» | Стас Кондратьєв |
2011 | с | «Повернення Мухтара-7» | рос. «Возвращение Мухтара-7» | Михайло Льовкін «Бетмен» |
2011 | кф | «MANU 18347» | ||
2010 | с | «1942» | рос. «1942» | епізодична роль |
2009 | с | «Територія краси» | рос. «Территория красоты» | Михайло |
2005 | с | «Новий російський романс» | рос. «Новый русский романс» | охоронець |
- 2018 — «Людина-мураха та Оса» — Сонні Берч
- 2017 — «Зоряні війни: Останні джедаї» — Ен3е або НЗ (Невідомий Зломник)
- 2006 — «Тачки» — Шмаркач (Snot Rod)
- ↑ Указ Президента України від 27 січня 2010 року № 71/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
- ↑ Олександр Форманчук: «Лише свідома людина керує собою». «Кіно-Театр». березень 2013. Процитовано 3 липня 2019.
{{cite web}}
: Недійсний|мертвий-url=dead
(довідка) - ↑ Галина Ярема (8 листопада 2017). «Перед прем’єрою вистави про Голодомор мій організм відмовився від їжі. І я схуд на вісім кілограмів». «Високий Замок». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 406/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
- ↑ Форманчук Олександр на сайті театру ім. І. Франка
- ↑ Олександр Форманчук: велика складність — в простоті «АртКавун»
- ↑ Музику до нової вистави Олександра Білозуба «…Я згадую… Амаркорд» написав італійський композитор Алессіо Влад Газета «Україна Молода»
- ↑ Дві квітки кольору індиго [Архівовано 2019-07-03 у Wayback Machine.] «Театри»
- ↑ «У неділю рано зілля копала»: померти від кохання [Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine.] «Сумно?»
- ↑ Анна Веселовська (17 травня 2017). Щедрий «Скупий». У Національному театрі ім. І. Франка зі смаком грають Мольєра (ua) . «День» №81. Процитовано 2019-7-03.
- ↑ Любов БАЗІВ (25 лютого 2018). Як франківці «оживили» роман Кобилянської «Земля». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Любов БАЗІВ (8 грудня 2018). Дмитро Богомазов, головний режисер національного драмтеатру імені І.Франка. «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Олена Варварич (2 березня 2007). «Голодний гріх». Театральна версія української новелістики. «День». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ «Одіссея» Олександра Білозуба: сенс життя – у постійному очікуванні. «Сумно?». 25 квітня 2007. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Олександр Форманчук про роль в серіалі "Сага"
- ↑ ICTV розпочав зйомки бойовика «В полоні у перевертня». «Детектор медіа». 20 серпня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Марія Ряпулова (2 листопада 2017). «Лікар Ковальчук» – ще один медичний серіал чи особливий проект?. «Детектор медіа». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Телеканал «Україна» працює над другим сезоном серіалу «Лікар Ковальчук». «Детектор медіа». 26 квітня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Канал «Україна» покаже серіал «Забута жінка». «Детектор медіа». 30 березня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ «Інтер» покаже український серіал «Друге життя». «Детектор медіа». 21 вересня 2016. Процитовано 3 липня 2019.
- Олександр Форманчук на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
- Олександр Форманчук на сайті «Theatre.love»
- Олександр Форманчук на сайті IMDb (англ.)
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Категорії:
- Народились 2 жовтня
- Народились 1982
- Уродженці Житомира
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Заслужені арт��сти України
- Народні артисти України
- Актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
- Актори України XXI століття
- Актори озвучування України
- Українські кіноактори
- Українські театральні актори
- Українські телеактори