Перейти до вмісту

Тарас Бульба (повість)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тарас Бульба (значення).
«Тарас Бульба»
Фронтиспис і титульний аркуш «Тараса Бульби» Миколи Гоголя, американське видання 1889 року
АвторМикола Гоголь
Назва мовою оригіналурос. Тарас Бульба
Дизайн обкладинкиСергій Якутович
КраїнаРосійська імперія
Моваросійська
Жанрісторичний роман
МісцеРосійська імперія
ВидавництвоТДВТ (Росія)
Видано1835 (1-ша редакція)
1842 (2-га редакція)
Сторінок104
ISBN966-663-179-2
Видання українською
Видано українською1850 (1-ша ред. 1835 року)
2003 (2-га ред. 1842 року)
Перекладач(і)Петро Головацький й ин.[⇨]

«Тара́с Бу́льба» — повість письменника Миколи Гоголя вперше опублікована в 1835 році у збірці «Миргород».

Сюжет повісті оповідає про Україну першої половини 17 століття, де українські запорозькі козаки воюють супроти поляків. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба.[⇨]

Перша редакція повісті була опублікована у 1835 році і її літературознавці вважають українофільскою/проукраїнською[1][2]. Друга редакція повісті була опублікована у 1842 році і її літературознавці вважають русофільською/проімперською[2][1] (з елементами юдофобії, полонофобії[2] та українофобії). Саме друга редакція повісті отримала позитивні оцінки російських літературних критиків оскільки у другій редакції, на відміну від першої, присутнє прославляння російського царя, зображено запорізьких козаків, як прихильників Росії та російськості, які палко бажають аби Україна «приєдналася» до Росії. На думку літературних критиків, повість Тарас Бульба є єдиним прозовим твором Гоголя, де він зробив ідеологію російського націоналізму невід'ємною частиною оповіді й зробив спробу створити російську націю з українського історичного матеріалу та етнічних особливостей.[1][⇨]

Незважаючи на свою імперськість, повість Тарас Бульба стала популярною в Україні відразу по виходу, й починаючи з 1850-го року вийшло вже більше десяти повних україномовних перекладів повісті.[⇨]

Крім того повість Тарас Бульба стала однією з найуспішніших прозових творів російської літератури, що надихнула як українських так і іноземних митців на цілу плеяду різних похідних творів, включно з операми та оперетами, фільмами, серіалами, картинами та іншими мистецькими виробами.[⇨]

Натхнення

[ред. | ред. код]
Міхась Філіпович. Тарас Бульба

Невідомо достеменно чи базується персонаж Тараса Бульби, головного протагоніста роману, на якійсь справжній історичній особі, чи він був повністю вигаданий Гоголем для твору.

Згідно з однією з версій натхненням для створення образу Тараса Бульби був його предок полковник Війська Запорозького Низового Остап Гоголь. У Остапа Гоголя було двоє синів приблизно одного віку, які навчалися у вищому навчальному закладі Львова й один з них (старший) загинув у 1671 році від рук жовнірів під час оборони Могилева, а інший невдовзі, в 1674 році перейшов на бік поляків, які перед тим вбили його брата[3].

Міхась Філіпович. Тарас Бульба

Згідно з іншою теорією натхненням для створення образу Тараса Бульби був один з предків відомого українського дослідника Миклухи-Маклая — курінний отаман Війська Запорізького Низового Охрім Макуха. Дядько Миклухи-Маклая по батьковій лінії, який навчався і товаришував із Миколою Гоголем, міг зацікавити Гоголя родинними переказами про предків Миклухів-Маклаїв, й зокрема розказати про те, що у їхнього предка курінного отамана Війська Запорізького Низового Охріма Макухи було троє синів, Омелько, Назар і Хома, які воювали за визволення України з-під польської шляхти. Один з цих трьох синів Охріма Макухи, Назар, закохався у шляхетну польську панночку, перейшов на бік поляків і сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати вирішили викрасти зрадника. Але на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем вдалося втекти. Курінний власноруч стратив сина-перевертня[4].

Згідно з іншою теорією натхненням для створення образу Тараса Бульби був одних з героїв українського епосу про запорозьких козаків які в певний час були союзниками поляків, як от Сава Чалий (козак, якого було страчено у 1741 році після служби полковником у приватній армії польського шляхтича, і чию страту наказав виконати його власний батько за зраду української ідеї), Павло Тетеря (гетьман Війська Запорозького, у різні роки провадив то антимосковську то антипольську політику; вмер від отруєння за загадкових обставин), Іван Барабаш (гетьман Війська Запорозького, у різні роки провадив то антимосковську то антипольську політику; за версією деяких істориків вбитий козаками за пропольську політику) тощо, про яких Гоголь мав знати з таких українських народних пісень як Про хитрість вжиту Богданом Хмельницьким супроти Барабаша, Про козака Саву, Пісня про Саву Чалого, Тетеря, Зрадник Тетеренко, Вбивство Тетеренка тощо, які якраз виходили друком у 1810-30-х роках окремими виданнями у кількох збірках різного авторства (й до збору україномовних пісень для деяких з тих збірок доклався й сам Гоголь). Зокрема мова йде про такі збірки україномовних пісень 1810-30-х років як Досвід збирання старовинних малоросійських пісень (рос. Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней)[5], видану у 1819 році у Санкт-Петербурзі етнографістом-фольклористом Миколою Цертелєвим, Малоросійські пісні (рос. Малороссійскія пѣсни)[6] та Українські народні пісні (рос. Украинскія народныя пѣсни)[7], видані у 1827 та 1834 роках, відповідно, у Москві етнографістом-фольклористом Михайлом Максимовичем, Запорозька старезність (рос. Запорожская старина)[8], видану у 1833 році у Харкові етнографістом-фольклористом Ізмаїлом Срезневським, та Малоросійські та червоноруські народні думи й пісні (рос. Малороссійскія и червонорусскія народныя думы и пѣсни)[9], видану у 1836 році у Санкт-Петербурзі етнографістом-фольклористом Платоном Лукашевичем[10].

Сюжет (згідно з 2-ю ред. 1842 року)

[ред. | ред. код]
Тарас Шевченко. «Зустріч Тараса Бульби з синами». Ілюстрація (1842)

До старого козацького полковника Тараса Бульби повертаються після випуску з Київської академії два його сини — Остап і Андрій.

Тарас Бульба вирішує відправити Остапа і Андрія на Запорозьку Січ, бажаючи навчити їх бойового мистецтва і зробити з них справжніх козаків. Тарас наступного ж дня після приїзду синів хоче їхати. Це викликає жаль у його дружини, яка дуже сумувала за своїми синами і змушена тепер з ними знову розпрощатись.

Дорогою до Січі Тарас згадує своє життя. Остап, старший син Тараса, має суворий і мужній характер, але не позбавлений природної доброти, а тому також сумує за матір'ю. Андрій, молодший син, також важко переживає прощання з матір'ю, але дорогою він згадує вродливу польку, яку він зустрів у Києві.

Міхась Філіпович. Тарас Бульба

Січ зустрічає Тараса із синами розгульним життям. Остап і Андрій швидко стають своїми у компанії козаків. Однак Тарасові не подобається спокійне життя — він прагне навчити своїх синів бою, і для цього потрібно піти в похід проти турків або інших одвічних ворогів України. Він вирішує обрати нового кошового для Січі, оскільки попередній живе в мирі з ворогами. До козаків доходять новини, що поляки здійснюють наругу над українським населенням.

Незабаром козаки йдуть війною на Польщу. Остап і Андрій мужніють у боях, що подобається Тарасові. Козаки хочуть захопити Дубно, місто під владою поляків, однак поляки довго тримають оборону. Козаки беруть місто в облогу і чекають, коли в ньому почнеться голод.

В одну з темних ночей Андрія знаходить і будить татарка, служниця польки, в яку закоханий Андрій. Татарка каже, що панночка — в місті, вона побачила Андрія з міського валу і просить його допомогти їй. Андрій бере мішки з хлібом і по підземному ходу татарка веде його в місто. Зустріч з панночкою вирішує долю Андрія — він відрікається від батька, брата, козацтва і вітчизни заради коханої і переходить на сторону поляків.

Польські війська, прислані на підкріплення, проходять в місто повз п'яних козаків, перебивши багатьох, частину забравши в полон. Це ще більше розлючує козаків — вони продовжують облогу. Тарас дізнається про зраду Андрія від знайомого єврея на ім'я Янкель.

На додачу з Січі приходить новина, що за час відсутності основної сили татари напали на Січ і полонили козаків та захопили казну. Козацьке військо під Дубном ділиться надвоє — половина іде на допомогу товаришам, половина продовжує облогу.

Поляки дізнаються про послаблення у козацькому війську і кидають усі свої сили на них. На стороні поляків воює Андрій. Тарас Бульба наказує козакам заманити його до лісу і там, зустрівшись з Андрієм віч-на-віч, вбиває його. Останнє слово Андрія — ім'я прекрасної панночки. Поляки завдяки підкріпленню знищують запорожців. Остап потрапляє в полон, пораненого Тараса вивозять на Січ.

Видужавши, Тарас переконує єврея Янкеля таємно переправити його у Варшаву, щоб там він спробував викупити Остапа. Однак запізно — Остапа страчують на очах у батька.

Козаки збирають величезну армію і йдуть війною на Польщу. Найбільшу доблесть у боях проявляє полк Тараса Бульби. Розгромлений польський гетьман Потоцький присягається не нападати більше на козацькі землі. Козаки погоджуються на мир — усі, крім Тараса і його полку. Він каже, що поляки порушать клятву. Так і стається — поляки відновлюють сили і розбивають козаків.

Тарас продовжує з полком знищувати Польщу. Його оголошують в розшук і відправляють за ним погоню, взявши врешті-решт в облогу. Козаки прориваються через польські лави, але Тарас губить свою люльку і кидається її шукати. Цим користуються поляки — вони хапають Тараса. Бульба кричить своїм козакам тікати. Самого Тараса спалюють на вогні.

Сюжетні відмінності між 1-ю редакцією 1835 року та 2-ю редакцією 1842 року

[ред. | ред. код]

Друга редакція повісті 1842 року мала три нових розділи й загалом була значно довшою за першу редакцію повісті 1835 року й мала більше сюжетних деталей. Також багато сюжетних подій відбувались дещо інакше у другій редакції, особливо відрізняється фінал — в другій версії повісті Тараса спалюють, а першій — лише беруть у полон. У другій версії битви описані більш детально, ніж у першій.

Тарас Бульба у контексті російського антиукраїнського колоніально-імперіалістичного наративу

[ред. | ред. код]
Міхась Філіпович. Тарас Бульба

Друга версія Гоголівської повісті Тарас Бульба стала одним з ключових творів у контексті створення у 1800-х роках російського антиукраїнського колоніально-імперіалістичного наративного міту.

У другій версії повісті Гоголь додав чимало русофільських елементів з прославлянням російського царя, зображено запорізьких козаків, як прихильників Росії та російськості, які палко бажають аби Україна «приєдналася» до Росії. Русифікувавши запорозьких козаків, Гоголь створив свою власну русифікаторську версію запорозьких козаків, де вони постають як палкі русофіли, які видають передсмертні фрази на кшталт «хай прославляється навіки вічні свята православна російська земля»[1]. Переслідуючи кілька проросійських політично-вмотивованих цілей, Гоголь протиставляє козаків Тараса Бульби полякам (а не росіянам, з якими Україна часів козаччини воювала не менше ніж з поляками), оскільки саме зображення у повісті скидання козаками «польського ярма» (а не «московського поневолення») допомагало підсилювати ідеологію російського імперіалізму. Описувана Гоголем прихильність козаків до Росії та російського царя не відповідає історичній дійсності, оскільки козаки в цей час разом з поляками здійснювали військові походи проти Московського царства.[11] На відміну від таких історичних подій, як повстання Мазепи, коли козаки виступили проти Росії, українсько-польські війни сприяли зображенню української сторони як шляхетної, героїчної та таку, що була «на правильному (тобто на російському) боці історії». Поляки також виявилися зручними ворогами в контексті Листопадового повстання 1831 року, в якому вони домагалися незалежності від Росії і висловлювали реституціоністські претензії на частину України. У боротьбі з цими непокірними ворогами росіян гоголівські українці доводять свою вірність російській короні. Тема ворожості українців до Польщі також дає можливість Гоголеві побороти стереотип, який пов'язував українську мову та культуру з мовою і культурою непокірних поляків[1].

Загалом літературознавці називають першу редакцію повісті 1835 українофільською/проукраїнською[2][1], а другу редакцію повісті 1842 року — русофільською/проімперською[2][1][12] (з елементами юдофобії[2], полонофобії[2] та українофобії). Поляки протестували проти цієї полонофобної повісті М. Гоголя.[13] На думку літературних критиків, повість Тарас Бульба є єдиним прозовим твором Гоголя, де він зробив ідеологію російського націоналізму невід'ємною частиною оповіді й зробив спробу створити російську націю з українського історичного матеріалу та етнічних особливостей[1].

Невідповідності твору М. Гоголя історичній дійсності

[ред. | ред. код]
Міхась Філіпович. Тарас Бульба

М. Гоголь зображає козаків полум'яними прихильниками Росії та російського царя. Однак, описувана М. Гоголем прихильність козаків до Росії та російського царя не відповідає історичній дійсності того часу, оскільки козаки в цей час разом з поляками здійснювали військові походи проти Московського царства.[14] М. Гоголь представляє козаків як ворогів Польщі та поляків (ляхів). Насправді, як це можна взнати з історичної літератури, козаки в цей час були ворогами шляхти Речі Посполитої, серед якої значну частину складала шляхта непольського походження.[15][16] В першій редакції твору ще згадується «Украйна» — «спорное и нерешенное владение», а в другій редакції замість «Украйни» появляється «южная первобытная Россия», що також не відповідає історичній дійсності, так як російська держава тоді офіційно найменувалася Московським царством, Московією.[13] В повісті М. Гоголя поляки беруть в полон п'яних козаків, але відомо з історичної літератури, що козакам було заборонено карою смерті вживати алкогольні напої під час військових походів.[17][18]

Переклади українською

[ред. | ред. код]
Микола Гоголь Тарас Бульба (пер. Володимира Супранівського. Коломия: Око. 1929)

Друковані видання українською

[ред. | ред. код]

Перші бібліографічні покажчики україномовних перекладів творів Миколи Гоголя, й зокрема Тараса Бульби, почали з'являтися в спеціалізованій періодиці ще в перші кілька десятиліть 1900-х років, як в цісарській так і в підросійській Україні.[19][20][21][22][23][24][25][26] А впродовж решти 1900-х років такі покажчики вже стали виходити у окремих спеціалізованих бібліографічних книгах.[27][28] З плином часу та появою нових україномовних перекладів творів Гоголя з'являлися все новіші й новіші бібліографічні покажчики україномовних перекладів творів Гоголя, найповнішим з яких станом на 2020 рік був виданий у 2009 році у Ніжині покажчик Микола Гоголь: українська бібліографія.[29] Однак й окрім ніжинського покажчика 2009 року у перші кілька десятиліть 2000-х років з'явилося ще кілька інших значущих бібліографічних покажчиків україномовних перекладів Гоголя.[30][31][32] Згідно з цими бібліографічними покажчиками україномовних перекладів творів Гоголя, станом на 2020 рік існує 12 різних повних перекладів українською мовою повісті Гоголя Тарас Бульба, що виходили починаючи з 1850 й дотепер.

Слід зазначити що з цих 12 україномовних перекладів Тараса Бульби деякі україномовні переклади робилися їх перекладачами з редакції повісті 1835 року (1-ша редакція, яка має менше цареславлення та українофобії), а деякі — з редакції повісті 1842 року (2-га редакція, яка має більше цареславлення та українофобії), а деякі взагалі робили власну користувацьку мішанину з редакцій 1835 та 1842 років.[2][33][34]

У згаданому покажчику 2009 року «Микола Гоголь: українська бібліографія» зазначено, що перший україномовний переклад повісті Гоголя Тарас Бульба, написаний з використанням максимовичівської версії українського правопису, було здійснено Петром Головацьким (під криптонімом П. Д. Ф. Г-ий; Львів, 1850; Коломия, 1910)[35][36]. Окрім перекладу Головацького, в цісарській Україні та підросійській Україні перекладачами Гоголівського Тараса Бульби українською стали: маловідомий український педагог та літератор Михайло Лободовський (під псевдо М. Лобода; Київ, 1874; передрук: Харків, 1883)[37][38][39], добре знаний західноукраїнський письменник Василь Щурат (Львів, 1900; передрук: Львів-Золочів, 1901)[40], відомий українофіл та член Одеської української громади Михайло Комаров (під псевдо М. Уманець; Одеса, 1910)[41][42], блискучий український актор, театральний діяч та літератор Микола Садовський (Київ, 1910; згодом неодноразово перевидавався, включно з сучасними передруками під творчою редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича надрукованими у видавництві А-ба-ба-га-ла-ма-га)[43][44][45], відомий західноукраїнський літератор Лесь Гринюк (під псевдо Ст. Віль; Коломия, 1911; передрук: Вінніпеґ, 1918[46]) та знаний західноукраїнський літератор Володимир Супранівський (Коломия, 1924, передрук: Коломия, 1929)[47].

У радянській Україні також з'явилось декілька україномовних перекладів Гоголівського Тараса Бульби, зокрема перекладачами повісті українською стали: знаний український літератор Андрій Ніковський (під псевдо А. Василько; Харків, 1930; у 1937 року цей переклад Ніковського повторно ви��шов у київсько-одеському видавництві Молодий більшовик, але лише з зазначенням літредактора, Кость Трофімова, й без зазначення імені перекладача через початок теророру совітами Ніковського під час російсько-радянського терору 1930-х років супроти україномовних інтелектуалів України; ще пізніше цей переклад передруковувався в наш час, зокрема у 2007 та 2009 роках у київському видавництві Школа)[48][49], та відомий український літератор Антін Хуторян (Харків-Київ, 1935; згодом неодноразово передрукований як в радянській так і в сучасній Україні)[50][51].

У буремні часи II Світової війни з'явився дуже цікавий анонімний український переклад Гоголівського Тараса Бульби[52][53]. Так, у 1941 році у Празі у серії Літературна бібліотека «ЮТ» у Видавництві Юрія Тищенка (належало Юрію Тищенку) вийшло видання нового українського перекладу Тараса Бульби підписане як зроблене «гуртом». У виданні вказано, що дереворитні образки у цьому виданні зробив український художник Юрій Вовк, а передмову написав хтось під криптонімом «Р-Б» (можливо під цим криптонімом ховається справжній автор цього українського перекладу). У тогочасній українській діаспорній пресі були надруковані кілька ��ідгуків на цей перекалд. Зокрема мовознавець та літературознавець Юрій Шевельов надрукував критичну статтю на цей переклад у грудневому числі 1942 року часопису Український засів, де Шевельов порівнював цей переклад з попередніми укрперекладами XIX ст. Михайла Лободи (Лободовського), Миколи Уманця (Комарова), та Андрія Василька (Ніковського) й дійшов висновку що перед нами ж не стільки переклад, скільки вільна й невільна переробка і, може, навіть підробка.[54][55][56] Хоча інші літкритики того часу більш прихильно відгукнулися про цей переклад, зокрема, літкритики Ілько Борщак та Борис Унбеґаун позитивно відгукнулися про цей переклад у своєму огляді україномовних видань у 24 томі за 1948 рік французького часопису Revue des études slaves, описавши цей переклад як неперевершений анонімний [український] переклад Тараса Бульби (фр. une excellente [ukrainien] traduction anonyme de Taras Bulba).[57]

У сучасній Україні також з'явились нові україномовні переклади Гоголівського Тараса Бульби. Зокрема у 2003 році у київському видавництві Дніпро побачив світ переклад канонічного першого видання Гоголя 1835 року, який здійснив популярний український письменник Василь Шкляр. Цей переклад Шкляра набув значного розголосу в українському суспільстві, але думки щодо нього розділилися. Зокрема, переклад високо оцінили українські критики, але в українофобських колах України переклад був сприйнятий негативно: відома своєю українофобською позицією газета 2000 випустила статтю з нищівною критикою перекладу під заголовком Відкриття Тараса Бульби, або «Обережно, підробка!», а тодішній посол Росії в Україні Віктор Черномирдін заявляв, що Гоголь такого не міг написати[58][59]. Також у 2006 році у харківському видавництві Школа побачив світ новий переклад Гоголівського Тараса Бульби зроблений маловідомою перекладачкою Інною Базилянською.

Окремо слід зазначити, що 1900-1910-х роках у Львові у Типоґрафії Ставрпеґийського Інституту галицькі москвофіли кілька разів видавали Тараса Бульбу в російськомовному оригіналі, але додаючи у примітки переклади українською великої кількості російськомовних слів.[60][61] У 1900 році у своєму огляді згадуваного російськомовного видання галицьких москвофілів 1900 року, Володимир Гнатюк дав таку характеристику цим виданням: «коли [галицькі] москвофіли побачили, що їм на кождім кроці починає усувати ся земля з під ніг, [вони] почали сильно аґітувати за реорґанізациєю своїх прихильників […] постановили кинути ся між народ […] й за всяку ціну вирішили переробити наших селян на москалів. Аби до того дійти якнайскорше, порішили поперед усего навчини селян по московськи. Наслідком тої постанови є власне отся книжка [оригінальної російськомовної версії Тараса Бульби]. Виданє зроблено тим способом, що побіч ориґінальних слів подають ся в скобках пояснення [українською]. […] Цікаво знати, що лишить ся в голові селянина по прочитаню такого сорокатого тексту.»[62]; а у 1909 році у своїй статті Украінські переклади з Гоголя. Бібліографічна замітка для газети Рада Дмитро Дорошенко дав таку характеристику цим виданням: «Треба згадати ще, що кілька років тому галицькі москвофіли видали „Тараса Бульбу“ ніби в оригіналі, але з такою силою пояснень (подаючи переклади трохи не кожного слова), що це видання скидається більше на переклад».[22]

1. Переклад Петра Головацького (під криптонімом П. Д. Ф. Г-ий):

  • Нікалай Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-рускій язык переведена П. Д. Ф. Г-им [Головацьким]. Львов: Изд. И. Федорович. Тип. Ставропиг. Института, 1850. 172 стор.[35][36]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-русскій язык переведена П. Д. Ф. Г-им [Головацьким]. Коломия: Черенками и накладом М. Білоуса. 1910. 181 стор. (2-ге вид.)[63][64]

2. Переклад Михайла Лободовського (під псевдонімом М. Лобода):

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: М. Лобода [Лободовський]. Київ: Тип. М. П. Фрица. 1874. 172 стор.[37][38][39]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з третего выданьня. Перекладар: М. Л. [Лободовський]. Харків: Печатня Окружного штаба. 1883. 235 стор. (2-м заходом)[65][66]

3. Переклад Василя Щурата:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. З великоруської мови переклав: Василь Щурат. Львів: Накладом М. Яцкова і С-ки; Золочів: Друкарня Вільгельма Цукеркандля. 1900. 204 стор. (Народна бібліотека No. 4 —6)[40]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. З великоруської мови переклав: Василь Щурат. Львів-Золочів: Накладом М. Яцкова і С-ки. 1901. ? стор.

4. Переклад Михайла Комарова (під псевдонімом М. Уманець):

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повість М. Гоголя. Переклад з рос.: Михайло Уманець [Комаров]. Одеса: Видавництво «Сніп»; Тип. Е. И. Фесенко, 1910. 146 стор.

5. Переклад Миколи Садовського:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер[еклав]: М. Садовський. Київ: Друкарня 1-ї Київської друкарської спілки, 1910. 160 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: Микола Садовський. Київ: Видавництво Товариства «Час». 1918. 174 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: Микола Садовський; переднє слово: Ф. Якубовський. Київ: Видавництво «Сяйво». 1928. 188 стор. (серія «Бібліотека української повісті»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос.: Микола Садовський за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича; пердмова: Т. Гундорова. Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». 1998. 192 стор. ISBN 966-7047-10-5 (серія «Перлини світової літератури — студентам та школярям»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: збірка[67] Переклад з рос.: Микола Садовський за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича, Максим Рильський; малюнки: Владислав Єрко. Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2005. 320 стор. ISBN 966-7047-66-0 (серія «Книги, які здолали час»)[68]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з рос. Микола Садовський за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича. // Микола Гоголь. Повісті Гоголя. Найкращі українські переклади у 2-х томах: Т. 2. Переклад з рос. Микола Садовський, Антін Харченко, Максим Рильский; малюнки: Кость Лавро, Владислав Єрко. Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009. 304 стор. ISBN 978-966-7047-96-2[69]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба / Taras Bulba. Пер. з рос. на укр.: Микола Садовський; пер. з рос. на англ.: Пітер Константайн. Київ: Пульсари. 2009. 192 стор. ISBN 978-966-2171-41-9 (прим. текст паралельна укр. та англ.)[70]

6. Переклад Леся Гринюка (під псевдонімом Ст. Віль):

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Ст. Віль. Коломия: «Галицька Накладня Я. Оренштайна», 1911.[71] 192 стор. (Загальна бібліотека; Число 63/64)

7. Переклад Володимира Супранівського:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Володимир Супранівський. Коломия: ОКА; накладом О. Кузьми, в друкарні М. Бойчука. 1924. 196 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Володимир Супранівський. Коломия: ОКА. 1929. 204 стор. (2-ге вид.)[73]

8. Переклад Андрія Ніковського (під псевдонімом А. Василько)

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з російської: А. Василько. // Микола Гоголь. Твори. Том 2. Переклад з російської: Антін Харченко, Максим Рильський, С. Василько, С. Вільховий. Харків: Книгоспілка, 1930. 332 стор.: С. 29—155[48]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з російської: А. Василько. Харків-Київ: Книгоспілка, 1930. 146 стор. (серія «Бібліотека для всіх»)[33]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим. у самому виданні перекладача не вказано). Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1937. 216 стор.[74]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим. у самому виданні перекладача не вказано). // Микола Гоголь. Твори, Том I—II: Т. II. Переклад з рос.: Андрій Ніковський та ин. Нью Йорк: Видавниче Товариство Книгоспілка. 1955. 251 стор.: С. 20-155[75]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба; Страшна помста. Пер. з рос. Андрій Ніковський (прим. у самому виданні перекладача не вказано)[76]. Київ: Школа; Київ: Національний книжковий проект. 2007. 236 стор. ISBN 966-661-612-2 (серія «Моя улюблена книжка»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: збірка. Пер. з рос. Андрій Ніковський, Леся Українка, Михайло Обачний та ін. Київ: Школа. 2009. 384 стор. ISBN 966-661-645-9 (серія «Шкільна хрестоматія»)[77]

9. Переклад Антіна Хуторяна:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян???.[78] // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер. з рос. за ред. А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака. Київ-Харків: Держлітвидав. 1935. 695 стор.: С. 147—207.[50]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян???.[79] // Микола Гоголь. Вибрані Твори. Переклад з рос.: Антін Хуторян (прим. у самому виданні перекладача не вказано). Київ: Радянський письменник, 1946. 324 стор.: С. 131—240[80].
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян // Микола Гоголь. Вибрані Твори.[81] Переклад з рос.: Антін Хуторян та К. Шмиговський. Київ: Держлітвидав, 1948. 528 стор: С. 63—161[82].
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян // Микола Гоголь. Твори у 3 томах. Том 2: повісті, драматичні твори. Пер з рос.: А. Хуторян та інші. Київ: Видавництво художної літератури, 1952. 451 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: А. Хуторян; малюнки: Є. Кибрика та ін.; ред. В. Р. Лихогруд. Київ: Молодь. 1969. 126 стор. (серія «Бібліотека художніх творів для підлітків та юнацтва „Джерело“»)
  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: повість. Пер. з рос.: Антін Хуторян; малюнки: М. Дерегуза. Київ: Дніпро. 1984, 93 стор.
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Друга редакція. Переклад з рос.: Антін Хуторян // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т. 2. Редколегія: М. Г. Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка. 2008. 240 стор.: сс. 27—126. ISBN 978-966-00-0900-3 (Т. 2) ISBN 978-966-00-0890-2 (серія)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян; малюнки: Андрій Говда. Тернопіль: НК-Богдан, 2012. 120 стор. ISBN 978-966-10-2824-0
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян; малюнки: Андрій Говда. Тернопіль: НК-Богдан, 2017. 192 стор. ISBN 978-966-10-5005-0

10. Переклад гуртом:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба: історична повість. Переклад з рос.: гуртом; дереворитні образки: Юрій Вовк; передмова: Р-Б. Прага: Видавництво Юрія Тищенка. 1941. 177 стор. (Літературна бібліотека «ЮТ» ; ч. 1)[52]
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: історична повість. Переклад з рос.: гуртом. Ню-Йорк: Говерля. 1955. 178 стор.[83]

11. Переклад Василя Шкляра:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Київ: Дніпро. 2003. 164& стор. ISBN 966-578-114-6 (прим.: текст паралельно українською та російською)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Львів: Кальварія. 2005. 100 стор. ISBN 966-663-179-2 (серія Individual/Першотвір)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Львів: «Кальварія», 2007. 104 стор. ISBN 978-966-6632-46-6
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т. 7. Редколегія: М. Г. Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка. 2012. 376 стор.: сс. 58—114. ISBN 978-966-00-1174-8 (Т. 7) ISBN 978-966-00-0890-2 (серія)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Пер. з рос.: Василь Шкляр. Львів: Апріорі, 2017. 136 стор. ISBN 978-617-629-379-8

12. Переклад Інни Базилянської:

  • Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Інна Базилянська // Микола Гоголь. Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. Пер з рос.: Інна Базилянська; ред. Р. М. Дерев'янченко; малюнки: О. Панченко. Харків: Школа; Пілігрим. 2006. 415 стор. ISBN 966-8182-59-6 (Золота серія «Бібліотека пригод»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Інна Базилянська // Микола Гоголь. Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. Пер з рос.: Інна Базилянська; малюнки: О. Панченко. Харків: Школа. 2009. 448 стор. ISBN 966-8114-59-6 (Золота серія «Бібліотека пригод»)
  • (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Інна Базилянська // Микола Гоголь. Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. Пер з рос.: Інна Базилянська; малюнки: О. Панченко. Харків: Школа. 2018. ISBN 978-966-429-526-7 (Золота серія «Бібліотека пригод»)[84]

Аудіокниги українською

[ред. | ред. код]
  • Микола Гоголь. Тарас Бульба (аудіокнига за українським перекладом Миколи Садовського відредагованого Іваном Малковичем та Євгеном Поповичем). Текст читає: Петро Панчук // CD-диск «Микола Гоголь — Вій. Тарас Бульба». Тривалість: 7 год. 01 хв. (5 год 49 хв — Тарас Бульба, 1 год 12 хв — Вій). Київ: Студія «Книга вголос»; Київ: Наш Формат; Київ: Абук. 2006 (CD диск), 2020 (Абук mp3).[85][86]
  • Микола Гоголь. Тарас Бульба (аудіокнига за українським перекладом Михайла Лободовського (псевдо М. Лобода)). mp3. Текст читає: Олександр Кравченко. Тривалість: 6 год. 44 хв. Київ: sluhay. 2019.[87]
  • Микола Гоголь. Тарас Бульба (радіовистава за україномовною інсценізацією М. Рильського, Б. Тягна; режисер Б. Тягно, художник: Ю. Стефанчук, композитори: П. Поляков, О. Радченко). mp3. Текст читають: Василь Яременко та інші. Тривалість: 1 год. 59 хв. Львів: Театр імені Марії Заньковецької. Київ: UA: Радіо К��льтура. 1960 (оригінальний запис), 2020 (трансляція на радіо).[88][89]

Похідні твори

[ред. | ред. код]
Марко Кропивницький у ролі Тараса Бульби
Екранізації
Музичні твори
Літературні адаптації
  • Тарас Бульба під Дубном (поставлена — ?, 1891; надрукована — Москва, 1896) — українська п'єса Костянтин Ванченко-Писанецького вперше поставлена у 1891 році у трупі М. Старицького[90][91] й згодом видана у 1896 році у московському театральному видавництві Рассохіна Малоросійський театр (рос. Малоросийский театр),[92] й ще згодом передрукована у 1919 році у Нью-Йорку[93][94][95][96][97]
  • Тарасъ Бульба: драматычни справы в одминах. Налагоджено по Гоголю й по другымъ. Преурочено до другойи четвертыны XVII вику. Рокив пренаймни 1683—1639 (поставлена — ?,?; надрукована — Одеса, 1899) — українська п'єса надрукована в Одесі Олександром Циссом (під криптонімом Ц… батько О.)[98][99]
  • Тарас Бульба[100] (поставлена — ?, 1897; надрукована — Москва, 1910) — українська п'єса Михайла Старицького. 1ша редакція на 5 дій 1893 року була заборонена цензурою й не була поставлена, а 2га ред. на 7 дій 1897 року була дозволена цензурою й була поставлена в українському театрі. П'єса вперше надрукована вже після смерті автора у Москві у 1910 році[101] й згодом передрукована у Києві з цього московського видання у 1965 та 1984 роках у 8-томнику Старицького[102][103][93][94]
  • Тарас Бульба (Київ, 1941) — нереалізований кіносценарій Олександра Довженка (у Національній бібліотеці України Вернадського є п'ять версій цього сценарію)[104][105]
  • Тарас Бульба (Київ, 1993) — український комікс А.Шевченка (текст) та А.Шкільного (малюнки) (прим. текст паралельно українською та англійською)[106]

Джерела та примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Едита Бояновська. Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом. Переклад з рос.: Андрій Бондар. Київ: Темпора. 2013. 616 стор. ISBN 978-617-569-125-0
  2. ↑ а б в г д е ж и Олександр Кальниченко, Наталя Кальниченко. «Тарас Бульба» в українських шатах: переклад та формування національної свідомості // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2012. № 1002. Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. Вип. 69. С. 137—146
  3. ↑ Тарас Чухліб. Козацький пращур Миколи Гоголя: гетьман від імені короля Речі Посполитої Євстафій Гоголь. Київ: Краєзнавство. № 1/2 (за 2009 рік) С.95-105
  4. ↑ Ярослав Орос. Прототип Тараса Бульби. Київ: Українська культура № 3-4 (за 2005 рік). С. 26.
  5. ↑ Микола Цертелєв. Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней. СПб: В типографіи Карла Крайя. 1819. 64 стор.: С. 37-40 (рос.) (укр.)
  6. ↑ Михайло Максимович. Малороссійскія пѣсни изданныя М. Максимовичемъ. Москва: Въ типографіи Августа Семена, при Императорской Медико-Хирург. Академіи. 1827. 234 стор.: С. 33 (рос.) (укр.)
  7. ↑ Михайло Максимович. Украинскія народныя пѣсни, ч. 1. Москва: Въ Унив. Тип. 1834. 180 стор.: 90-94 (рос.) (укр.)
  8. ↑ Ізмаїл Срезневський. Запорожская старина, ч. 1: песни и думы о лицах и событиях до Богдана Хмельницкого. Харків: В Унив. Тип. 1833. 132 стор.: 42-53 (рос.) (укр.)
  9. ↑ Платон Лукашевич. Малороссійскія и червонорусскія народныя думы и пѣсни. Санктпетербург: В тип. Эдуарда Праца. 1836. 170 стор.: С. 35 (рос.) (укр.)
  10. ↑ Петро Кралюк. Таємний агент Микола Гоголь, або Про що розповідає «Тарас Бульба». Львів: Видавництво Старого Лева. 176 стор.: С. 20-21
  11. ↑ Олександр Палій. Цензурований Бульба і режисер Бортко в ролі Андрія
  12. ↑ Лесь Белей. Хто пошив гоголівську шинель — портной чи кравець. Український тиждень. 01.05.2013.
  13. ↑ а б «Тарас Бульба»: український міф проти «русского мира» і польське питання посередині
  14. ↑ Олександр Палій. Цензурований Бульба і режисер Бортко в ролі Андрія
  15. ↑ Яковенко Н.' Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна — Київ: Наукова думка, 1993. — 416 с. ISBN 966-8978-14-5.
  16. ↑ Субтельний Орест. Історія України.
  17. ↑ Антон Волошин. Як козаки горілку пили
  18. ↑ Що вам брехали про козаків: найпопулярніші російські фейки легко спростувати
  19. ↑ Н. Драганов. Гоголь в переводе на «руський язьік» // Нов. Вр. 1902 р. № 9496 (рос.)
  20. ↑ Ф. Королевський. Українські переклади писань М. Гоголя // Діло. 1902, № 199
  21. ↑ Ю. Яворський. Н. В. Гоголь в Червоной Руси // Извест. Слав. Благот. О-ва. 1904 № 5 (рос.)
  22. ↑ а б Д. Д. Українські переклади з Гоголя. Бібліографічна замітка // Рада. № 67 (22 березня (4 квітня) 1909 р.). С. 3
  23. ↑ О. О. Марков. Гоголь в галицко-рус. литературе // Из. А.Н 1913. т.38, кн 2 (рос.)
  24. ↑ Василь Дроздовський. Гоголь українською мовою // Червоний шлях. 1927. No7–8. С.335–346.
  25. ↑ Іван Єрофіїв. У додаток до покажчика літератури про «Гоголя українською мовою» В.Д-ського // Червоний шлях. 1927. No 7–8 (52). С.346–347.
  26. ↑ Володимир Дорошенко Гоголь українською мовою: (додатки до покажчика В.Дроздовського) // Бібліологічні вісті. 1927. No3 (16). С.57–63
  27. ↑ О. П. Кущ. [Російська література в українських перекладах і критиці: Галичина і Буковина (ХІХ ст. — 1939): бібліографічний покажчик]. Львів: Бібліотека академії наук УРСР; Київ: Видавництво академії наук УРСР. 1963. 203 стор.
  28. ↑ Гоголь в украинской литературе (УССР), [1917—1934]. I. Переводьі произведений Гоголя // Николай Гоголь: Материалы и исследования. Т. 1. Ред.: В. В. Гиппиус, Ю. Г. Оксман. Москва-Ленинград: АН СССР. Ин-т рус. лит.; Москва-Ленинград: Изд-во АН СССР. 1936. (Лит. архив) С. 474—495. (рос.)
  29. ↑ Павло Михед, Л. В. Гранатович, Н. В. Кузьменко. [Микола Гоголь: українська бібліографія]. Київ: Інститут літератури іметі Тараса Шевченка НАН України; Ніжин: Гоголезнавчий центр НДУ імені Миколи Гоголя; Київ: Академперіодика, 2009. 258 стор. ISBN 978-966-360-114-4
  30. ↑ І. О. Негрейчук. Видання Миколи Гоголя в Україні (1831—1923): наук.-допоміж. бібліогр. покажч. Київ: Міністерство культури і туризму України; Київ: ДЗ «Національна парламентська бібліотека України». 2009
  31. ↑ Твори Ніколая Гоголя в перекладі українською мовою // О. Д. Кільдіватова, В. І. Манжай, Н. В. Мухомодєєва. Колекція творів Миколи Гоголя в фондах Ніжинського державного університету: до 210-річчя від дня народження письменника: бібліографічний покажчик. Ніжин: Ніжин. держ. унів. ім. М. Гоголя; Ніжин: Бібліотека ім. акад. М. О. Лавровського; Ніжин: Б-ка НДУ ім. М.Гоголя, 2019. 76 стор.: С. 49-53
  32. ↑ Тарас Бульба. Українські переклади і видання // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т. 2. Редколегія: М. Г. Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка. 2008. 240 стор.: сс. 220—222. ISBN 978-966-00-0900-3 (Т. 2) ISBN 978-966-00-0890-2 (серія)
  33. ↑ а б П. О. Дунай. Повість М.Гоголя «Тарас Бульба» як націотворчий текст (10−20-ті роки ХХ ст.) // Література та культура Полісся. Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя 2009. Вип. 53. С. 13-21
  34. ↑ Т. Я. Бібік. Особливості україномовних перекладів повісті М. Гоголя «Тарас Бульба» // Літературознавчі студії: компаративний аспект (Збірник статей). Івано-Франківськ: Симфонія форте; Івано-Франківськ: Інститут філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. 2013. 153 стор.: С. 118—123. ISBN 978-966-286-006-1
  35. ↑ а б е-бібліотека archive.org: Нікалай Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-рускій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Львов: Изд. И. Федорович. Тип. Ставропиг. Института, 1850. 172 стор.
  36. ↑ а б Шаблон:Ukrainica logo е-бібліотека Україніка: Нікалай Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-рускій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Львов: Изд. И. Федорович. Тип. Ставропиг. Института, 1850. 172 стор.
  37. ↑ а б е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад М. Лободи [Лободовський]. Київ: Тип. М. П. Фрица. 1874. 172 стор.
  38. ↑ а б Шаблон:Chtyvo.org logo е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад М. Лободи [Лободовський]. Київ: Тип. М. П. Фрица. 1874. 172 стор.
  39. ↑ а б е-бібліотека «Google Books»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад М. Лободи [Лободовський]. Київ: Тип. М. П. Фрица. 1874. 172 стор.
  40. ↑ а б Шаблон:Chtyvo.org logo е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. З великоруської мови переклав: Василь Щурат. Львів: Накладом М. Яцкова і С-ки. Друк. Вільгельма Цукеркандля в Золочеві, 1900. 264 стор.
  41. ↑ Ан. Василько. Рецензія на книгу: «Тарас Бульба. Повість М. Гоголя в перекладі М. Уманця. Од. 1910» // Рада. Ч. 45 (за 1910 рік)
  42. ↑ Олег Базар. На аукціоні LB.ua для потреб українських бійців АТО новий лот — раритетне видання повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», переклад українською мовою, 1910 рік, Одеса. lb.ua/blog. 11 вересня 2014
  43. ↑ Садовський при перекладі користувався першим і другим варіантами повісті та залишив внесені Гоголем зміни в сюжет, але усунув пафосні фрази з прославлянням царя внесені в редакцію 1842 року
  44. ↑ Ан. Василько. Рецензія на книгу: «М. Гоголь, Тарас Бульба. Переклав М. Садовський» // Рада. Ч. 170 (за 1910 рік)
  45. ↑ Павло Филипович. Рецензія на книгу: Гоголь М. Тарас Бульба. Переклав на українську мову Микола Садовський. Вид-во «Сяйво». 188 стор. // Життя й Революція. № 4 (за 1928 рік). С. 179—183
  46. ↑ а б е-бібліотека archive.org: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Ст. Віль. Вінніпеґ: Канадійсько-Українська Видавнича Спілка. 1918. 201 стор.
  47. ↑ Олесь Бабій Рецензія на переклад Гоголевого Тараса Бульби Володимиром Супранівським. Львів: Літературно-Науковий Вісник. Річник 23, Книжка 3/4 (за 1924 рік). 368 стор.: С. 349—350
  48. ↑ а б Шаблон:Chtyvo.org logo е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з російської: А. Василько. // Микола Гоголь. Твори. Том 2. Переклад з російської: Антін Харченко, Максим Рильський, С. Василько, С. Вільховий. Харків: Книгоспілка, 1930. 332 стор.: С. 29-155
  49. ↑ у своєму перекладі Ніковський здійснив спробу «зворотнього перекладу», зберігаючи особливості Гоголівської мови у відповідності із «стилізаційним перекладом», відтворюваним у ті роки Володимиром Державиним
  50. ↑ а б е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян. // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер. з рос. за ред. А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака. Київ-Харків: Держлітвидав. 1935. 695 стор.: С. 147—207.
  51. ↑ український переклад Хуторяна був зроблений за другою редакцією 1842 року й відповідав всім настановам «радянсько-російської партійної лінії»
  52. ↑ а б е-бібліотека «Diasporiana»: Микола Гоголь. Тарас Бульба: історична повість. Переклад з рос.: гуртом; дереворитні образки: Юрій Вовк; передмова: Р-Б. Прага: Видавництво Юрія Тищенка. 1941. 177 стор. (Літературна бібліотека «ЮТ» ; ч. 1)
  53. ↑ Práce ruské, ukrajinské a běloruské emigrace vydané v Československu 1918—1945 : bibliografie s biografickými údaji o autorech (Bibliografie s biografickymi udaji о autorech). Dil І, svazek 3. Praha: Národní knihovna České Republiky. 1996. 853—1472 s.: ss. 942. ISBN 80-7050-246-0 (чеськ.)
  54. ↑ Юрій Шевельов. Рецензія на книжку: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Історична повість. Переклад гуртом. Прага, 1941. Видавництво Юрія Тищенка // Український засів. 1942. Грудень. Ч. 3. С. 106—109.
  55. ↑ Юрій Шевельов. Дорогою відрадянщення: публіцистичні та наукові тексти 1941—1943 рр. (харківський період). Упорядкували й підготували до друку: С. Вакуленко, К. Каруник; передмова: К. Каруник. Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2014. 190 стор.: С. 132—144. ISBN 9789661630184
  56. ↑ Каруник К. Новознайдені публікації Юрія Шевельова за 1941—1944 рр. // Юрій Шевельов — учора, сьогодні, завтра: Збірка за підсумками наукових викладів у Харкові 30 жовтня 2013 р. Харків, 2014. 182 стор.: С. 100—101 ISBN 9789663725512
  57. ↑ B.-O. Unbegaun and Élie Borščak. Chronique: publications. Ukrainien // Revue des études slaves, tome 24, fascicule 1-4, 1948. pp. 240—252: p. 246 (фр.)
  58. ↑ Олена Зварич. Неоплимий Бульба: В українському перекладі Тарас Бульба не згорів на ляському вогні. Але може підпалитися на російському// Україна молода- № 178 за 27.09.2005
  59. ↑ Василь Шкляр: «Черномирдін був „трійочником“, а то б я подав на нього в суд» // imi.org.ua, 21.04.2004
  60. ↑ Николай Гоголь. Тарасъ Бульба. Львовъ: Типографія Ставропигійського Института. 1900. 189 с. (прилога до «Русского Слова») (рос.)
  61. ↑ Николай Гоголь. Тарасъ Бульба. Львовъ: Изъ типографіи Ставропигійського Института; Под управ. М. Гефця. 1914. 206 с. (рос.)
  62. ↑ В.[олодимир] Г.[натюк]. Тарасъ Бульба. Повість Николая Вас. Гоголя. Иллюстрированое изданіе (прилога до «Русского Слова»). Львовъ. 1900. Типографія Ставропигійського Института. Ст. 189 (рецензія) // ЛНВ. Річник III, Том XII, Кн. X за жовтень 1990 року. У Львові: З друкакарні наукового товариства імени Шевченка. С. 125
  63. ↑ е-бібліотека Hathitrust: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-русскій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Коломия: Черенками и накладом М. Білоуса. 1910. 181 стор. (2-ге вид.)
  64. ↑ Шаблон:Chtyvo.org logo е-бібліотека Chtyvo: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Повесть из запорожской старины. На галицко-русскій язык переведена П. Д. Ф. Г-им (Головацьким). Коломия: Черенками и накладом М. Білоуса. 1910. 181 стор. (2-ге вид.)
  65. ↑ е-бібліотека Google books: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з третего выданьня. Перекладар: М. Л. [Лободовський]. Харків: Печатня Окружного штаба. 1883. 235 стор. (2-м заходом)
  66. ↑ Шаблон:Chtyvo.org logo е-бібліотека Chtyvo: Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з третего выданьня. Перекладар: М. Л. [Лободовський]. Харків: Печатня Окружного штаба. 1883. 235 стор. (2-м заходом)
  67. ↑ до збірки увійшли Тарас Бульба (переклад з російської Миколи Садовського за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича) а також Ніч проти Різдва та Вій (переклад Максима Рильського)
  68. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба (український переклад). ababahalamaha.com.ua. 2005
  69. ↑ Микола Гоголь — Повісті Гоголя. Найкращі українські переклади у 2-х томах. ababahalamaha.com.ua. 2009
  70. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба / Taras Bulba. pulsary.com.ua. 2009
  71. ↑ Рік видання встановлено за журналом: Літературно-Науковий Вісник. Кн. 4 (1911 рік)
  72. ↑ е-бібліотека archive.org: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Ст. Віль. Вінніпеґ: Накладом «Руської Книгарнї». 1914. 125 стор.
  73. ↑ Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Володимир Супранівський. Коломия: ОКА. 1929. 204 стор. (2-ге ілюстроване видання)
  74. ↑ е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим.: перекладача не було вказано). Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1937. 216 стор.
  75. ↑ Шаблон:Diasporiana logo е-бібліотека «Diasporiana»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Андрій Ніковський (прим.: перекладача не було вказано) // Микола Гоголь. Твори, Том I—II: Т. II. Переклад з рос.: Андрій Ніковський та ин. Нью Йорк: Видавниче Товариство Книгоспілка. 1955. 251 стор.: С. 20-155
  76. ↑ Євгенія Прохоренко. Запропаща чи згублена грамота? // Слово і Час. 2008. № 5. С. 98-99.
  77. ↑ Шаблон:Chtyvo.org logo е-бібліотека «Chtyvo»: Микола Гоголь Тарас Бульба: збірка. Пер. з рос. Андрій Ніковський, Леся Українка, Михайло Обачний та ін. Київ: Школа, 2009. 384 стор. ISBN 966-661-645-9 (серія «Шкільна хрестоматія»)
  78. ↑ у виданні не вказано хто саме переклав окремі твори Гоголя, є лиш загальна примітка "Переклад з рос. за ред. за ред. А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака; більш детальний аналіз потрібен для підтвердження що у виданні 1935 рок саме Хуторяновий переклад Тараса Бульби (а не переклад Ніковського, чи когось іншого)
  79. ↑ у виданні не вказано взагалі хто саме переклав окремі твори Гоголя; більш детальний аналіз потрібен для підтвердження що у виданні 1946 рок саме Хуторяновий переклад Тараса Бульби (а не переклад Ніковського, чи когось іншого)
  80. ↑ е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер з рос.: Антін Хуторян. // Микола Гоголь. Вибрані Твори. Переклад з рос.: Антін Хуторян (прим. у самому виданні перекладача не вказано). Київ: Радянський письменник, 1946. 324 стор.: С. 131—240.
  81. ↑ Зміст: Сорочинський ярмарок, Ніч перед різдвом, Тарас Бульба, Повість про те як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичом, Шинель, Ревізор, Мертві душі
  82. ↑ е-бібліотека «Культура України»: Микола Гоголь. Тарас Бульба. Пер. з рос.: Антін Хуторян. // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер. з рос. за ред. А. Хуторяна та інші. Київ: Держлітвидав. 1948. 528 стор.: С. 63—161.
  83. ↑ Микола Гоголь. Тарас Бульба: історична повість. Переклад з рос.: гуртом. Ню-Йорк: Говерля. 1955. 178 стор.
  84. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба. Вій. Вечори на хуторі поблизу Диканьки. schoolbook.com.ua. 2018
  85. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба (аудіокнига українською, за перекладом Миколи Садовського). abuk.com.ua. 2020
  86. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба (аудіокнига українською, за перекладом Миколи Садовського). nashformat.ua. 2006
  87. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба (аудіокнига українською, за перекладом Михайла Лободовського (псевдо М. Лобода)). sluhay.com.ua. 2019
  88. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба (радіовистава за україномовною інсценізацією М. Рильського, Б. Тягна; режисер Б. Тягно, художник: Ю. Стефанчук, композитори: П. Поляков, О. Радченко), част 1. nrcu.gov.ua. 2020
  89. ↑ Микола Гоголь — Тарас Бульба (радіовистава за україномовною інсценізацією М. Рильського, Б. Тягна; режисер Б. Тягно, художник: Ю. Стефанчук, композитори: П. Поляков, О. Радченко), част 2. nrcu.gov.ua. 2020
  90. ↑ Розділ IV: Золота доба українського театру (80–90-ті роки) // Матеріали до історії українського театру. Від витоків до початку ХХ століття. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2016. 280 стор.: С. 212. ISBN 978-966-02-8113-4
  91. ↑ Історія українського театру. У 3 томах: Т. 1: Від витоків до ХХ століття. Редк��л.: І. Юдкін, Г. А. Скрипник (голова) та ін. Київ: НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. 2017. 676 стор.: С. 347. ISBN 978-966-02-8090-8
  92. ↑ Данилов С. С. Гоголь в инсценировках // Н. В. Гоголь: Материалы и исследования: Т. 2. Под ред. В. В. Гиппиуса; Отв. ред. Ю. Г. Оксман. Москва: АН СССР. Ин-т рус. лит.; Москва: Изд-во АН СССР. 1936. С. 423—471. (рос.)
  93. ↑ а б Григорій Самойленко. Повість М. Гоголя «Тарас Бульба» і її інтерпретації в однойменних драмах М. Старицького та К. Ванченка-Писанецького (до проблеми текстологічного порівняння) // Література та культура Полісся. Випуск 88 (за 2017 рік). C. 214—268
  94. ↑ а б Григорій Самойленко. Повість М. Гоголя «Тарас Бульба» і її інтерпретації в однойменних драмах М. Старицького та К. Ванченка-Писанецького (до проблеми текстологічного порівняння) // Григорій Самойленко. Повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба» в українському текстологічному, соціологічному та мистецькому вимірах: монографія. Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя. 262 стор.: 123—183. ISBN 978-617-527-187-2
  95. ↑ Шаблон:Diasporiana logo е-бібліотека «Diasporiana»: Костянтин Ванченко-Писанецький. Тарас Бульба під Дубном. (По Нікалаю Гоголю): драма у 4-х діях. Ню Йорк: Українська книгарня ім. Т.Шевченка. 1919. 60 стор.
  96. ↑ е-бібліотека «Google books»: Костянтин Ванченко-Писанецький. Тарас Бульба під Дубном. (По Нікалаю Гоголю): драма у 4-х діях. Ню Йорк: Українська книгарня ім. Т.Шевченка. 1919. 60 стор.
  97. ↑ Костянтин Ванченко. [Спогади українського лицедія] // Червоний шлях. 1928. № 7, 8, 9-10, 11 (передрук в Костянтин Ванченко. Спогади українського лицедія // Спогади про Марка Кропивницького. Збірник. Київ: Мистецтво, 1990. С. 53 — 58.)
  98. ↑ Ц… батько О. [Цисс О. Д.]. Тарасъ Бульба: драматычни справы в одминах. Налагоджено по Гоголю й по другымъ. Преурочено до другойи четвертыны XVII вику. Рокив пренаймни 1683—1639 // Стародавня Украйина въ драматычных справах. Одеса: Типография Южно-рускаго общества печачнаго дѣла. 1899. 73 стор.
  99. ↑ 370. Стародавня Украйина въ драматьчнихъ сравахъ. Ц…батько. О. Одесса. Типографія Южно-русскаго Общества печатнаго дѣла. // Українська драматургія: збірка бібліографічних знадобів до історії української драми і театра українського (1815—1906 р.). Зібрав і впорядкував: Михайло Комаров. Одеса: Друк. Є. Фесенка, 1906. 229 стор.: С. 62
  100. ↑ друга менш поширена назва «Під Дубном»
  101. ↑ М. П. Старицький. Драматичні твори у ? томах: Т. III (Зміст: Чорноморці; Юрко Довбыш; Тарас Бульба; Зимовый вечир). Москва: Типография под фирмою «Ломоносов». 205 стор.
  102. ↑ Шаблон:Ukrainica logo е-бібліотека «Україніка»: Михайло Старицький. Тарас Бульба: драма в семи діях і восьми одмінах // Михайло Старицький. Твори у 8 томах: Т. 4: Драматичні твори. Київ: Дніпро, 1965. 721 стор.: С. 293—364 (п'єса Тарас Бульба), С. 697 (примітка про Тараса Бульбу)
  103. ↑ Шаблон:Chtyvo.org logo е-бібліотека «Chtyvo»: Михайло Старицький. Тарас Бульба: драма в семи діях і восьми одмінах // Михайло Старицький. Твори у 8 томах: Т. 4: Драматичні твори. Київ: Дніпро, 1984. 684 стор.: С. 291—356 (п'єса Тарас Бульба), С. 683 (примітка про Тараса Бульбу)
  104. ↑ Ігор Каблак. Про Гоголя, Довженка, Бортка і нас, грішних… // УП, 13 квітня 2009
  105. ↑ Олександр Довжекно — Тарас Бульба (кіносценарій) // ukrlib, 2009
  106. ↑ Тарас Бульба: ілюстрована повість за Гоголем. Текст переказав з рос.: А.Шевченко; худож.: А.Шкільний. Київ: Генеза, 1993. 72 стор. (Мандрівник) (прим. текст паралельно українською та англійською)

Посилання

[ред. | ред. код]
Російськомовний оригінал
Українськомовні переклади
Інші посилання

Література

[ред. | ред. код]
  • Самойленко, Г.В. Повість М.В. Гоголя «Тарас Бульба» в українському текстологічному, соціологічному та мистецькому вимірах: монографія / Г.В. Самойленко. — Ніжин: Вид-во НДУ ім. Гоголя, 2018. — 260 с. — Бібл.: с. 253–260.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарас_Бульба_(повість)&oldid=43713372