Перейти до вмісту

Синій Жовтень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Синій Жовтень»
Дата заснування2011
ЧлениОлена Придувалова, Ахра Аджинджал, Олексій Аполлонов, Олексій Белюсенко, Матвій Вайсберг, Борис Фірцак.
ПоложенняУкраїна Україна, Київ

Синій Жовтень — неформальне творче об’єднання шістьох київських художників. Мета створення — проведення спільних проєктів, культуртреґерство.

Члени-фундатори групи: Олена Придувалова, Ахра Аджинджал, Олексій Аполлонов, Олексій Белюсенко, Матвій Вайсберг та Борис Фірцак. З 2012 року куратором проєктів творчої групи є Олексій Белюсенко.

Історія

[ред. | ред. код]

Ідея створення групи виникла в 2011 році, хоча ще раніше, в 2014, вже проходили спільні виставки Матвія Вайсберга, Олексія Белюсенка, Олени Придувалової і Олексія Аполлонова. Саме в 2011 шість художників вирішили створити групу. Куратор проєктів Олексій Белюсенко так пояснює назву:

Спочатку робочою назвою було «Шість», вирішили, що якщо запрошуватимемо когось, то назва виставки буде «Шість +». Після Майдану у мене виникла ця ідея – «Синій жовтень», я розповів про неї товаришам, усі погодилися - «чому б ні». Адже тут ціла історія. Жовтень українською мовою етимологічно походить від слова "жовтий". Упродовж 70 років радянської влади він був "червоним"… А у нас став синім. Такий собі живописний оксюморон. Шкода, що іншими мовами не перекладається. Адже колір популярний у назвах художніх груп: Der Blaue Reiter, Blue Four, «Синие носы».[1]

Члени групи проводять спільні проєкти, виїжджають на пленери, які відбуваються як в Україні, так і за кордоном.

Проєкти і пленери

[ред. | ред. код]

В 2014 році засновано щорічний культуртреґерський проєкт "Anno Domini", на якому художники презентують свої роботи за останній рік. Виставки відбуваються за межами Києва. Виставки "Anno Domini" вже відбулися в Сумах (Anno Domini-2014)[2], Львові (Anno Domini-2015).[3]

Виїжджати на спільні пленери (Канів, Ольштин) почали ще вчотирьох (Вайсберг, Белюсенко, Придувалова, Аполлонов). Перший спільний пленер шістьох митців відбувся в Литві в серпні 2014 року, коли група взяла участь у міжнародному XXI пленері ім. А. Самуоліса у Пажайслісі (Литва) – Tylos ekspresija (Експресія тиші). Організаторами литовського пленеру були Каунаське відділення Спілки художників Литви (Каунас, Литва) та галерея “КалитаАртКлуб” (Київ, Україна).

За результатами цього пленеру в 2014-2015 роках відбулися експозиції в Пажайсліському монастирі (Литва), Укмергському краєзнавчому музеї (Укмерге, Литва), галереї «Meno Parkas» (Каунас, Литва) та Національному музеї Тараса Шевченка (Київ, Україна).[4]

За словами Олексія Аполлонова, пленери це:

Повна свобода форми, кольору, вираження і настрою. Такий просто відрив. У нас у «Синьому жовтні» був уже не один пленер. А в пленерах дуже важливим є порив групи. Наша група, здається, цікава ще й цим.

Крім проєктів регулярного характеру, група здійснює разові проєкти[4]

2014 рік

[ред. | ред. код]
  • «Художник як модель». Портрет та автопортрет. У цьому проєкті митці презентували автопортрети та портрети один одного. Виставка відбулася в галереї “КалитаАртКлуб” (Київ, Україна).
  • De Rerum Natura (Про природу речей).
  • Виставка натюрморту. Із циклу “6+” спільно з Темо Свірелі. Галерея “КалитаАртКлуб” (Київ, Україна).

2016 рік

[ред. | ред. код]

Цього року художники взяли участь у виставці “Брати”, присвяченій Альфонсу та Мечиславу Кулаковським. Виставка проходила в квітні 2016 року з нагоди української прем’єри документального фільму відомого польського режисера Войцеха Староня (Wojciech Staroń) “Bracia” у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Організаторами проєкту виступили галерея “КалитаАртКлуб” (Київ, Україна), за підтримки Посольства Республіки Польща в Україні, Польського інституту в Києві, Самоуправління Вармінсько-Мазурського воєводства, СЕіІК – Центру освіти і культурних ініціатив в м.Ольштин (Польща).

2017 рік

[ред. | ред. код]

У березні в Домі МК (Дім освіти та мистецтва "Майстер Клас") відбулася шоста спільна експозиція MARCH, що є продовженням циклу Le quattro stagioni. Художники особливу роль відводять музичній складовій, що не є просто обрамленням вечора, а паралельним видивом. На відкритті виставки грав український піаніст Євген Громов[5].

2018 рік

[ред. | ред. код]

Кінець лютого — початок березня: виставка «У місті». Назву виставки пояснили самі митці: «Ми назвали нашу виставку „У місті“ тому, що всі ми присутні в ньому… І художники, і глядачі, і картини, і цей виставковий зал… Усі ми — Київ»[6][7].

Див. також

[ред. | ред. код]

БЖ-АРТ
Дзиґа

Посилання

[ред. | ред. код]

Фундатори групи Синій Жовтень на Flickr

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Портрет ноября. In Kyiv. Інтерв'ю з Олексієм Белюсенко.
  2. В Сумы прибыл «Синій жовтень». АТС. 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
  3. Проєкт малярства та графіки «ANNO DOMINI–2015» групи «Синій жовтень». Ваша Афіша. 2016.
  4. а б Творче об’єднання ”Синій жовтень” представляє проєкт “November”. Інформаційна аґенція культурних індустрій.[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Виставка MARCH групи ”Синій жовтень” У Домі МК. Дім МК.
  6. Художники із "Синього жовтня" присвятили Києву нову виставку. "Укрінформ".
  7. Олександр Нікітчук (1.03.2018). Виставка «У місті» об’єднання «Синій Жовтень». "Brovdi Art". Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 грудня 2019.