Перейти до вмісту

Рибинська ГЕС

Координати: 58°04′56″ пн. ш. 38°49′30″ сх. д. / 58.082117° пн. ш. 38.824908° сх. д. / 58.082117; 38.824908
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рибінська ГЕС)
Рибинська ГЕС
Файл:Mother Volga monument in Rybinsk.jpg
58°04′56″ пн. ш. 38°49′30″ сх. д. / 58.082117° пн. ш. 38.824908° сх. д. / 58.082117; 38.824908 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРосія
АдмінодиницяРибінськ Редагувати інформацію у Вікіданих
Стандіюча
РічкаВолга, Шексна
КаскадВолзько-Камський каскад ГЕС
Початок будівництва1940
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1941-1950
Основні характеристики
Установлена потужність356,4  МВт
Середнє річне виробництво935  млн кВт·год
Тип ГЕСруслово-греблева
Розрахований напір13,4  м
Характеристики обладнання
Тип турбінповоротно-лопатеві
Кількість та марка гідрогенераторів4хСВ-1250/170-96, 2х
Потужність гідроагрегатів3х55, 2х63,2, 1х65  МВт
Основні споруди
Тип гребліземляна руслова, дамба, водоскид
Довжина греблі524, 470, 6035  м
Шлюзє
ВласникРусГидро
ОператорРусГідро Редагувати інформацію у Вікіданих
Рибинська ГЕС. Карта розташування: Росія
Рибинська ГЕС
Рибинська ГЕС
Мапа
Мапа
CMNS: Рибинська ГЕС у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ри́бинська гідроелектроста́нція (Щербаківська ГЕС) — ГЕС на річках Волга й Шексна в Ярославській області, у місті Рибінськ. Є у складі Волзько-Камського каскаду ГЕС, третя ступінь. Разом з Углицькою ГЕС входить до складу філії «Каскад Верхневолжских ГЭС» ВАТ «РусГидро».

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Будівництво Рибинської ГЕС почалося 1940-го р., закінчилося 1950 року. ГЕС побудована за русловою схемою. Склад споруд ГЕС:

  • руслова земляна гребля на р. Волга довжиною 524 м і висотою 27 м;
  • бетонна водоскидна гребля на р. Волга;
  • судноплавний двонитковий однокамерний шлюз на р. Волга;
  • руслова земляна гребля на р. Шексна довжиною 470 м і висотою 35 м;
  • правобережна і лівобережна земляні дамби на р. Шексна загальною довжиною 6035 м;
  • будівля ГЕС на р. Шексна.

По спорудах ГЕС прокладений автодорожній перехід.

Потужність ГЕС — 356,4 МВт, середньорічна вироблення — 935 млн кВт·год. У будівлі ГЕС установлено 6 поворотно-лопаткових гідроагрегатів, що працюють при розрахунковому напорі 13,4 м: 3 гідроагрегати потужністю по 55 МВт, 2 гідроагрегати потужністю по 63,2 МВт, 1 гідроагрегат потужністю 65 МВт . Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію. Напірні споруди ГЕС утворюють велике Рибинське водосховище.

Рибинську ГЕС спроєктував інститут «Гідропроект».

Економічне значення

[ред. | ред. код]

Рибинська ГЕС працює в піковій частині графіку навантаження енергосистеми Центру. Рибинське водосховище забезпечує багаторічне регулювання стоку р. Волга, збільшуючи вироблення на нижчележачих ГЕС на Волзі. Також водосховище використовується в інтересах водного транспорту (фактично є нижній ступенем Волго-Балтійського каналу), зрошення, водопостачання, захисту від повеней і рибного господарства.

Рибінська ГЕС зіграла величезну роль в енергопостачанні країни в роки Німецько-радянської війни.

Історія будівництва та експлуатації

[ред. | ред. код]

Рибинський гідроенергетичний вузол було створено, щоб вирішити завдання комплексного використання транспортних і енергетичних можливостей Верхньої Волги. Спочатку планувалося будівництво ГЕС за 14 км вище Ярославля зі значно меншими площами затоплення, з цього проєкту були розпочаті підготовчі роботи. Проте пізніше проєкт був переглянутий на користь створення більшого водосховища.

Під час будівництва було затоплено місто Молога.

Хронологія будівництва:

  • 23 травня 1938 — економічною Радою РНК СРСР стверджує технічний проект Рибинського гідровузла.
  • У червні 1940 — на Рибинському гідровузлі розгортаються основні роботи.
  • 24 червня 1940 — перекрита Волга.
  • 24 жовтня 1940 — перекрита Шексна.
  • 13 квітня 1941 — почалося наповнення водосховища.
  • 18 листопада 1941 — пуск першого гідроагрегату.
  • 15 січня 1942 — пуск другого гідроагрегату.
  • Серпень 1945 — грудень 1950 — пуск решти 4 гідроагрегатів.

Роботи з будівництва ГЕС велися під контролем НКВС з широким використанням праці ув'язнених (Волзький ВТТ, в якому було до 88,000 осіб). Пуск перших гідроагрегатів відбувався в найважчий період війни, при цьому агрегати працювали в недобудованому будинку ГЕС, а щоб його захистити від дощу і снігу, над ними було натягнуто брезентовий намет. За роки війни разом з Углицькою ГЕС рибинські енергетики виробили близько 4 млрд кВт/год електроенергії, звільнивши для потреб народного господарства 5 млн т місцевого палива. За безперебійне енергопостачання Москви у воєнний час колективу Рибинської ГЕС було передано на вічне зберігання Червоний прапор Наркомату електростанції і ЦК профспілки працівників електротехнічної промисловості.

Після закінчення війни на Рибинський ГЕС тривають роботи з добудови станції. 30 липня 1955 Рада Міністрів СРСР затвердила акт урядової комісії з прийняття в промислову експлуатацію Углицького і Рибинського гідровузлів, і було створено «Каскад ГЭС № 1 Мосэнерго». У той час потужність Рибниської ГЕС становила 330 МВт.

У 1993 р. підприємство було перетворено на ВАТ «Каскад Верхневолжских ГЭС». З 1 липня 2003 р. функції одноосібного виконавчого органу ГЕС були передані ВАТ «Управляющая компания Волжский гидроэнергетический каскад». Зношене обладнання ГЕС поступово замінюється, у 1998-2014 рр. на Рибинській ГЕС модернізовано 3 гідроа��регати з 6, при цьому потужність ГЕС збільшилася на 26,4 МВт. 13 вересня 2007 ВАТ «ГідроОГК» оголосило конкурс на розробку проекту технічного переозброєння Рибинської ГЕС із заміною 4-х гідроагрегатів[1]. Також розглядається можливість збільшення потужності Рибинської ГЕС до 505,6 МВт з установкою двох додаткових гідроагрегатів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 грудня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]