Онджо

Онджо (кор. 온조왕, 溫祚王, Onjo-wang, Onjo-wang; пом. 29) — корейський ван, засновник і перший правитель держави Пекче періоду Трьох держав^[1]. Зумів створити могутню династію, правління 31 представника якої тривало 678 років^[2].

Існують три теорії щодо походження Онджо. Одна з них каже, що він був третім сином Тонмьонсона, засновника північнокорейської держави Когурьо^[3]. Його старшими братами були Юрімьон, другий правитель Когурьо, та Пірюмьон, який заснував невеличку державу в Мічхухолі^[4].

Друга теорія припускає, що він був сином Утае, першого чоловіка матері Онджо. Третя теорія (чи, радше, легенда) стверджує, що його старший брат Пірюмьон народився від Утае, втім Онджо все ж був сином царя Тонмьонсона^[5].

Після того, як Юрімьон по смерті батька зайняв трон у Когурьо, його молодші брати вирушили на південь, де заснували власні держави^[6]. Держава Пірюмьона проіснувала недовго й після її падіння Онджо при��днав володіння старшого брата до своїх, а новій державі дав ім'я Пекче. Після того столицю було перенесено на південь^[6], втім дослідники вважають, що обидві столиці розташовувались у межах сучасного Сеула. У 8 та 3 роках до н. е. володіння Онджо зазнавали атак з боку племені мохе, втім обидва рази ван на чолі власного війська успішно відбивав напади. 5 року до н. е. Онджо переніс столицю до більш безпечного місця — на південь від річки Хан. Після того він відрядив посланця до правителя племінного союзу Махан, розповівши про стан справ^[6].

На той момент Онджо вже мав плани щодо завоювання Махану та Чінхану. До 7 року його військо вже було готове до воєнних дій. Наступного року Онджо потай перевів свою армію через кордон, вдавши що збирається полювати в місцевих лісах. Дуже скоро практично весь Махан, за винятком двох фортець, був завойований^[6][7]. Та все ж невдовзі мешканці тих фортець добровільно здались на милість Онджо. Правитель Махану, втім, покінчив життя самогубством, залишивши вану Пекче листа, в якому прохав останнього не страчувати його людей. Онджо вшанував останню волю правителя, тому не скривдив жителів Махану.

За правління Онджо кордони Пекче значно розширились і щороку в державі будувались нові фортеці. Після поразки Махану впродовж восьми років панував мир, та 16 року колишній маханський генерал підбурив повстання. Онджо очолив 5-тисячне військо й успішно придушив заколот. 22 року до меж Пекче вторглись племена мохе, втім теж зазнали поразки^[6][7].

Онджо помер природною смертю 28 року, в 46-й рік свого правління. Трон успадкував його старший син Тару.