Олександрівський сад (станція метро)

55°45′09″ пн. ш. 37°36′27″ сх. д. / 55.75250° пн. ш. 37.60750° сх. д. / 55.75250; 37.60750

Олександрівський сад
Московський метрополітен Філівська лінія
Загальні дані
Тип	колонна чотирипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення	7,4 м
Стара назва	Вулиця Комінтерну, імені Комінтерну, Калінінська, Воздвиженка
Кількість	2
Тип	берегові
Форма	на дузі, радіус викривлення 750 м
Дата відкриття	15 травня 1935 року 7 листопада 1958 (повторне відкриття)
Архітектор(и)	А. И. Гонцкевич(рос.), С. Сулин(рос.)
Архітектор(и) вестибюлів	П. П. Файдиш[ru], С. П. Лавров (рос.), консультант В. А. Щуко (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и)	В. И. Дмитриев (рос.)
Будівельник(и)	Шахта 31-32 Мосметробуду (нач. Г. Климов, М. Терпигорев, И. Зубков) (рос.)
Пересадка на	«Арбатська», «Бібліотека імені Леніна» «Боровицька» А:м1, м2, м6, м7, м9, е10, н2, н11
Виходи до	вул. Воздвиженка, Мохова вул., Боровицька площа
Час відкриття	5:30
Час закриття	1:00
Код станції	054, АС

п о р Філівська лінія
Легенда тупик ССГ до АПЛ Кунцевська Піонерська Філівський парк оборотний тупик Багратіонівська ТЧ-9 «Філі» Філі Кутузовська Студентська Москва-Сіті Діловий центр оборотні тупики Київська Смоленський метроміст р. Москва Смоленська Арбатська Олександрівський сад ССГ СЛ ССГ до АПЛ

«Олександрівський сад» (рос. Александровский сад) — кінцева станція Філівської лінії Московського метрополітену. Отримала своє нинішнє ім'я за назвою розташованого біля західної стіни Кремля Олександрівського саду, до виходу до якого веде перехід від станції. Раніше мала назви: до 24 грудня 1946 р. — «Вулиця Комінтерну», до 5 листопада 1990 р. — «Калінінська». У 1990 р. на кілька днів отримала офіційну назву «Воздвиженка»^[1].

Станція розташована під південною частиною вулиці Воздвиженки, між будівлею Російської державної бібліотеки і проїжджою частиною.

Конструкція станції — Колонна чотирипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 7,4). Платформи берегові на дузі, радіус викривлення — 750 м.

• Метростанцію «Арбатська»,
• Метростанцію «Бібліотека імені Леніна»
• Метростанцію «Боровицька»
• Автобуси:м1, м2, м6, м7, м9, е10, н2, н11

Прямого переходу на станцію «Боровицька» немає^[2].

Відмінними рисами є зігнутість платформ, єдина серед станцій першої черги, і берегове розташування платформ, сполучених арковим містком^[2].

Станція є кінцевою на Філівській лінії, оборот поїздів здійснюється через перехресний з'їзд, за обома коліями.

Обидві платформи забезпечені інформаційними табло, попереджувальними у разі, якщо потяги прямують до станції «Міжнародна, в таких випадках також проводиться оголошення по гучномовному зв'язку^[3].

Колії, що ведуть зі станції в тупикову частину Філівської лінії у напрямку Кремля, з'єднуються зі станцією «Площа Революції» Арбатсько-Покровської лінії, а колії від першої платформи ще й зі станцією «Охотний ряд» Сокольницької лінії^[4]. Проте, на початок ХХІ сторіччя, ці колії не застосовуються для перевезення пасажирів і використовуються тільки у технічних цілях.

З протилежної західної частини станції з платформ ведуть сходові марші, спочатку призначені для сполучення з ще одним вестибюлем, проте так як він не був побудований, то ці проходи закриті для пасажирів, і ведуть до службового приміщення метрополітену^[2].

Як і інші станції Філівської лінії, може використовуватися шестивагонними потягами з модернізованих для наземної експлуатації вагонів типів Е, Еж и Ем або чотиривагонними потягами з вагонів типу 81-740.1/81-741.1 «Русич»^[5].

Згідно початковим проектам, на місці, яке зараз займає станція, передбачалося побудувати двоколійний перегінний тунель. Проте коли було прийнято рішення про будівництво станції «Вулиця Комінтерну» і включення її в Арбатський радіус, траса вже була погоджена і затверджена, і над нею вже почалися роботи, тому для скорочення числа змін у проекті і перебудови вже зведених ділянок було вирішено звести станцію з викривленими бічними платформами, що дозволило залишити проект колій без змін. Станцію з бічними платформами довелося будувати через вимогу професора В. Л. Ніколаї і коменданта Кремля Р. А. Петерсона, щоб колії розташовувалися між Манежем і Кутаф'єю вежею^[2][3].

Будівництво самої станції почалося в липні 1934 і було завершено у рекордні терміни, менш ніж за 6 місяців (для порівняння, сьогодні найкоротший термін будівництва станції в Москві — 15,5 місяців, у Києві — 13 місяців). Зведенням станції займалася шахта 31-32 Мосметробуду (керували будівництвом Г. Климов, М. Терпигорєв, І. Зубков). При будівництві довелося вирішувати складну інженерну задачу перекладки потужного каналізаційного колектора під однією з ділянок майбутньої станції з тендітної гончарної труби в міцну металеву на довжину 40 метрів. Станція була здана в експлуатацію вже 31 січня 1935, а відкрита для пасажирів була одночасно з іншими станціями першої черги 15 травня 1935^[2].

З моменту відкриття в 1935 і до 1938 поїзда від «Вулиці Комінтерну» слідували до станції «Сокольники», а в 1938 році, після продовження Арбатського радіусу до станції «Курська» у східному напрямку і початку його функціонування окремо від Фрунзенського, поїзда від нинішнього «Олександрівського саду» стали їздити до цієї станції^[2][5].

Спочатку переходу на станцію «Бібліотека ім. Леніна» не було, проте був загальний з цією станцією тимчасовий наземний вестибюль на розі Мохової вулиці і Воздвиженки, на даний час не зберігся. У 1937 році був організований тимчасовий перехід. Сучасний перехід з'явився тільки в 1938 , коли після відкриття ділянки «Вулиця Комінтерну» — «Курська» Арбатсько-Покровська лінія виділилася в окрему^[3].

Будівництво нового постійного вестибюля планувалося завершити до 1940, проте, оскільки станція не справлялася з пасажиропотоком, було вирішено спочатку провести реконструкцію станції, що включає розширення переходів, зменшення підйомів і спусків та будівництво арочного містка над коліями. Але почалася німецько-радянська війна, що змусила переглянути ці плани. Будівництво постійного вестибюля в будівлі нинішньої Російської державної бібліотеки та реконструкція станції були завершені тільки в 1946 році. У тому ж році, 24 грудня, станція була перейменована в «Калінінську»^[2] — на честь недавно померлого М. І. Калініна.

5 квітня 1953 після будівництва нових станцій глибокого закладення «Арбатської» і «Смоленської», станція «Калінінська» була закрита для пасажирів, а вестибюль в будівлі бібліотеки був використаний для станції «Арбатська». Сама ж станція була частково реконструйована, зокрема було знищено два із трьох проходів на платформу^[2].

Після завершення будівництва нової Філівської лінії до станції «Кутузовська» станція «Калінінська» знову була відкрита 7 листопада 1958^[3].

У 1990 станція була перейменована, причому станція була спочатку названа «Воздвиженка» і носила цю назву кілька днів, протягом яких були навіть віддруковані схеми з такою назвою, але з якихось причин ця назва не узвичаїлася, і з 5 листопада 1990 станція отримала своє нинішнє ім'я «Олександрівський сад»^[2].

При будівництві в 1995—1996 роках торгово-рекреаційного комплексу «Охотний ряд» під Манежною площею, одна з колій (від платформи № 2) до станції «Охотний ряд» було розібрано і засипано^[2].

Стіни станції покриті рожевим мармуром^[3]. Оздоблення стін закінчується на невеликій висоті, і таблички з назвою станції розміщені на побіленій стіні. Колони бічних рядів також оздоблені мармуром. Центральний ряд колон навмисно не був облицьований, щоб не акцентувати увагу на коліях, прокладених у центрі платформового залу. Перехідні коридори оздоблені білим і жовтим мармуром, білою плиткою. У фойє, що сполучає вихід на вулицю Воздвиженка, ескалаторний хід до станції «Арбатська» і міст через колії «Олександрівського саду», зберігся бюст М. І. Калініна, встановлений після того, як станція стала називатися «Калінінська».

Станція, можливо, лідирує в Московському метрополітені за кількістю параметрів, за якими станція є унікальною.

• Єдина станція першої черги і єдина підземна станція з береговими платформами.
• Єдина кінцева станція з береговими платформами.
• Єдина в Москві чотирипрогінна колонна станція мілкого закладення^[6].
• Одна з трьох Московських станцій, на яких частково присутній лівосторонній рух («Міжнародна», «Алма-Атинська»). Потяг прибуває на першу колію і відразу ж з другої другий їде у протилежну сторону.
• Одна з двох кінцевих станцій Московського метрополітену, яка не планувалася як кінцева при будівництві (друга — «Кунцевська» — на іншому кінці цієї ж Філівської лінії).
• Одна з п'яти станцій Московського метрополітену, що закривалися на тривалий термін.
• Одна з шести станцій Московського метрополітену з криволінійною в плані платформою (інші — «Кутузовська», «Зябликово», «П'ятницьке шосе», «Міжнародна» і «Виставкова».)
• Станція, у грудні 2008 вийшла на перше місце за тривалістю перебування кінцевою.
• Відстань по коліях до наступної станції («Арбатська») Філівської лінії становить 510 м, цей перегін був найкоротшим у Московському метрополітені з моменту відкриття метрополітену до відкриття станції «Міжнародна» 30 серпня 2006 року.
• На станції зберігався останній стрілочний інтервальний годинник, демонтований приблизно в 2003 році.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександрівський сад (станція метро)

• Олександрівський сад. Офіційний сайт Московського метрополітену. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 23 листопада 2013. (рос.)
• Інформація о станції «Олександрівський сад» на сайті Володимира Свириденкова «Московське метро»(рос.)
• "Олександрівський сад " в програмі «Подземка» на Радіо801(рос.)
• Інформація о станції «Олександрівський сад» на сайті Артемія Лебєдева, присвячений московському метрополітену(рос.)
• Фотографії і інформація о станції "Олександрівський сад " на сайті Юрія Гридчина «News.Metro.Ru»(рос.)
• Мапа околиць виходів зі станції
• Схема станції (flash)