Населення Словаччини

Населення Словаччини
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	5,445 млн осіб
Густота	112,8 особи/км²
Коефіцієнт міграції	0,04 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲0,02 %
Народжуваність	9,91 ‰
Фертильність	1,39 дітей на 1 жінку
Смертність	9,74 ‰
Смертність немовлят	5,27 ‰
Вікова структура
• до 14 років	15,14 %
• 15–64 років	70,51 %
• старіші за 65 років	14,35 %
Середня тривалість життя	76,88 року
• чоловіків	73,3 року
• жінок	80,71 року
Статева структура
загалом	0,94 чол./жін.
при народженні	1,07 чол./жін.
до 15 років	1,05 чол./жін.
15–64 років	0,9 чол./жін.
після 65 років	0,62 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	словаки
Найбільший етнос	словаки
Нацменшини	угорці, цигани, українці
Мови
Офіційна	словацька
Також у побуті	угорська, циганська, українська

Населення Словаччини. Чисельність населення країни 2015 року становила 5,445 млн осіб (118-те місце у світі)^[1]. Чисельність словаків стабілізувалась і незначно збільшується, народжуваність 2015 року становила 9,91 ‰ (195-те місце у світі), смертність — 9,74 ‰ (49-те місце у світі), природний приріст — 0,02 % (191-ше місце у світі) .

Народжуваність у Словаччині, станом на 2015 рік, дорівнює 9,91 ‰ (195-те місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,39 дитини на одну жінку (212-те місце у світі)^[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,8 року (оцінка на 2010 рік)^[1].

Смертність у Словаччині 2015 року становила 9,74 ‰ (49-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,02 % (191-ше місце у світі)^[1].

• 
  Динаміка народжуваності та смертності (англ.)

Середній вік населення Словаччини становить 40,1 року (51-ше місце у світі): для чоловіків — 38,4, для жінок — 41,9 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,88 року (77-ме місце у світі), для чоловіків — 73,3 року, для жінок — 80,71 року^[1].

Вікова структура населення Словаччини, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

• діти віком до 14 років — 15,14 % (422 297 чоловіків, 402 154 жінки);
• молодь віком 15—24 роки — 11,78 % (330 116 чоловіків, 311 144 жінки);
• дорослі віком 25—54 роки — 45,17 % (1 241 594 чоловіка, 1 217 885 жінок);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,56 % (349 304 чоловіка, 388 904 жінки);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,35 % (299 097 чоловіків, 482 531 жінки)^[1].

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,7; коефіцієнт розлучуваності — 2,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 47 (дані за 2010 рік)^[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,8 року, жінки — 28,1 року, загалом — 29,5 року (дані за 2014 рік)^[3].

Густота населення країни 2015 року становила 112,8 особи/км² (98-ме місце у світі)^[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з трохи більшою густотою на заході, поряд з чеським кордоном і навколо столиці.

Словаччина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 53,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,31 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Братислава (столиця) — 401,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Словаччини Дані статистичного управління Словаччини, 2011 рік.
	№	Назва	Край	Населення	№	Назва	Край	Населення
Братислава Кошиці	1	Братислава	Братиславський	432 801	11	Пр'євідза	Тренчинський	48 866	Пряшів Жиліна
	2	Кошиці	Кошицький	240 688	12	Зволен	Банськобистрицький	43 311
	3	Пряшів	Пряшівський	91 638	13	Поважська Бистриця	Тренчинський	41 153
	4	Жиліна	Жилінський	81 515	14	Михайлівці	Кошицький	39 940
	5	Банська Бистриця	Банськобистрицький	79 775	15	Нове Замки	Нітранський	39 585
	6	Нітра	Нітранський	78 875	16	Спішська Нова Весь	Кошицький	37 948
	7	Трнава	Трнавський	66 219	17	Гуменне	Пряшівський	34 913
	8	Мартін	Жилінський	57 300	18	Левиці	Нітранський	34 649
	9	Тренчин	Тренчинський	55 832	19	Комарно	Нітранський	34 478
	10	Попрад	Пряшівський	52 791	20	Бардіїв	Пряшівський	33 625

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,04 ‰ (76-те місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

У країні мешкає 1,5 тис. осіб без громадянства^[1].

Словаччина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)^[4].

Головні етноси країни: словаки — 83,8 %, угорці — 7,8 %, цигани — 1,2 %, інші — 7,2 % населення (дані за 2021 рік).

Національний склад населення Словаччини згідно з переписами 2011 та 2021 років^[5][6]

	2011		2021
Етнос	Чисельність	%	Чисельність	%
словаки	4 352 775	80,7	4 567 547	83,8
угорці	458 467	8,5	422 065	7,8
цигани (роми)	105 738	2,0	67 179	1,2
русини	33 482	0,6	23 746	0,4
чехи	30 367	0,6	28 996	0,5
українці	7 430	0,1	9 451	0,2
німці	4 690	0,1	3 318	0,1
поляки	3 084	0,1	3 771	0,1
росіяни	1 997	0,0	3 245	0,1
болгари	1 051	0,0	1 106	0,0
хорвати	1 022	0,0	967	0,0
серби	698	0,0	1 084	0,0
євреї	631	0,0	596	0,0
інші	9 852	0,2	20 641	0,4
не встановлено	382 493	7,0	295 558	5,4
Разом	5 397 036	100	5 449 270	100

• 
  Етнічна карта, 1880 рік
• 
  Етнічна карта, 1991 рік
• 
  Етнічна карта, 2001 рік
• 
  Етнічна карта, 2011 рік

Угорці є найбільшою національною меншиною Словаччини. Вони проживають компактно на півдні країни, та становлять більшість населення у двох районах. Чисельність угорців у Словаччині історично змінювалась так:

• 1980 — 559 490 осіб (11,2 %)
• 1991 — 567 296 осіб (10,8 %)
• 2001 — 520 528 осіб (9,7 %)
• 2011 — 458 467 осіб (8,5—9,2 %)^[7]
• 2021 — 422 065 осіб (7,8%)

Округи з найвищою концентрацією угорського населення:

• Дунайська Стреда — 83 %;
• Комарно — 69 %;
• Рімавска Собота — 41 %;
• Галанта — 39 %;
• Нове Замки — 38 %;
• Шаля — 36 %;
• Рожнява — 31 %;
• Требішов — 29 %;
• Лученець — 28 %;
• Левіце — 28 %;
• Вельки Кртіш — 27 %;
• Ревуца — 22 %;
• Сенець — 20 %;
• Кошиці-околиця — 13 %;
• Михайлівці — 12 %.

Чисельність українців у Словаччині історично змінювалася так:

• 1991 — 13 281 особа (0,3 %)
• 2001 — 10 814 особи (0,2 %)
• 2011 — 7 430 осіб (0,1 %)
• 2021 — 9 451 особа (0,2%)

Влада Словаччини розглядає етнічну групу русин окремо від представників української нації. Чисельність русинів у Словаччині історично змінювалась так:

• 1991 — 17 197 осіб (0,3 %)
• 2001 — 24 201 особа (0,4 %)
• 2011 — 33 482 особи (0,6—0,7 %)^[7]
• 2021 — 23 746 осіб (0,4%)

• 
  Розселення русинів, 1880 рік
• 
  Розселення русинів, 2001 рік
• 
  Розселення русинів, 2011 рік

Офіційна мова^[8]: словацька — розмовляє 81,8 % населення країни. Інші поширені мови: угорська — 8,5 %, циганська — 1,8 %, русинська — 0,7 %, інші мови — 7,2 % (дані на 2021 рік). Словаччина, як член Ради Європи, 2 лютого 2001 року підписала і ратифікувала 5 вересня 2001 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 січня 2002 року). Регіональними мовами визнані: польська, русинська, циганська, болгарська, чеська, німецька, хорватська, угорська, українська^[9].

• 
  Найпоширеніші рідні мови за переписом 1910 року
• 
  Найпоширеніші рідні мови за переписом 2011 року

Склад населення за рідною мовою згідно з переписами населення 2011 та 2021 років^[5][10]:

	2011		2021
мова	Чисельність	%	Чисельність	%
словацька	4 240 453	78,6	4 456 102	81,8
угорська	508 714	9,4	462 175	8,5
циганська (ромська)	122 518	2,3	100 526	1,8
русинська	55 469	1,0	38 679	0,7
чеська	35 216	0,7	33 864	0,6
українська	5 689	0,1	7 608	0,1
німецька	5 186	0,1	3 959	0,1
польська	3 119	0,1	3 821	0,1
хорватська	1 234	0,0	923	0,0
їдиш	460	0,0	273	0,0
болгарська	132	0,0	907	0,0
інші	13 585	0,3	28 069	0,6
не встановлено	405 261	7,5	312 364	5,7

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 55,8 %, лютеранство — 5,3 %, греко-католики — 4,0 %, не встановлено — 6,5 %, не сповідують жодної — 23,8 % (станом на 2021 рік).

• 
  Найпоширеніші релігії за переписом 2001 року
• 
  Найпоширеніші релігії за переписом 2011 року

Склад населення за приналежністю до релігії згідно з переписами населення 2011 та 2021 років^[5][11]:

	2011		2021
	Чисельність	%	Чисельність	%
римо-католики	3 347 270	62,0	3 038 511	55,8
лютерани	316 250	5,9	286 907	5,3
греко-католики	206 871	3,8	218 235	4,0
кальвіністи	98 797	1,8	85 271	1,6
православні	49 133	0,9	50 677	0,9
Свідки Єгови	17 222	0,3	16 416	0,3
інші	23 340	0,5	103 314	1,8
атеїсти	725 362	13,4	1 296 142	23,8
не встановлено	571 437	10,6	353 797	6,5

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 4,1 % ВВП країни, станом на 2013 рік (103-тє місце у світі)^[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,32 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,1 % ВВП країни (62-ге місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,27 ‰ (175-те місце у світі); хлопчиків — 5,91 ‰, дівчаток — 4,58 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 6 випадків на 100 тис. народжень (172-ге місце у світі)^[1].

Словаччина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Кількість хворих на СНІД невідома, це 0,02 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (129-те місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (116-те місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27,4 % (54-те місце у світі)^[1]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,4 %, в сільській місцевості — 98,2 %, загалом по країні — 98,8 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 0,69 км³ на рік, або 126,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 47 % припадає на побутові, 51 % — на промислові, 3 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 40,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,3 %; частка осіб похилого віку — 19,5 %, або 5,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 12,6 % населення країни^[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4,4 %, верхній дециль — 26 % (станом на 2013 рік)^[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,629 млн унікальних інтернет-користувачів (72-ге місце у світі), що становило 85 % загальної кількості населення країни^[1].

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,745 млн осіб (109-те місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 4,2 %; промисловість і будівництво — 22,6 %; сфера послуг — 73,2 % (2015)^[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 10,6 % працездатного населення, 2014 року — 12,3 % (121-ше місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 29,7 %, серед юнаків — 29,5 %, серед дівчат — 30,1 % (21-ше місце у світі)^[1].

Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, що прямує до Західної Європи; значний виробник синтетичних наркотиків на регіональні ринки; країна-споживач екстазі^[1].

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Словаччини докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня^[12][13].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,62 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• Статистичне управління Словаччини (словац. Štatistický úrad Slovenskej republiky).

• Населення Землі
• Населення Європи
• Населення Європейського Союзу

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (рос.) Чехословакия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Чехословакия // Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский (отв. ред.), Ю. В. Иванова и др. — М. : «Мысль», 1980. — 349 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. Slovakia : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Словаччини.
• At a glance: Slovakia. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Словаччини.
• Slovakia. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Словаччини.
• Slovakia. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Словаччини від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in EU‎ : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.

Географія   Європа   Словаччина   Соціологія   Етнологія   Медицина   Освіта   Релігія