Конституція Ісландії

Конституція Ісландії (ісл. Stjórnarskrá lýðveldisins Íslands) — основний закон Ісландії, що складається з 80 статей у семи розділах. Чинна конституція була затверджена 17 червня 1944 року, відтоді основний закон змінювався сім разів.^[1]

У 1918 році Ісландія була оголошена незалежним королівством у персональній унії з Данією. У 1944 році за результатами референдуму Ісландія стає суверенною республікою і 17 червня того ж року парламент Ісландії ратифікує нову конституцію. Після ратифікації конституції сім разів до неї вносилися поправки, в основному за рахунок змін у структурі виборчих округів Ісландії та правил голосування. У 1991 році була реорганізована робота Альтингу. Помітні поправки, що стосуються прав людини, були прийняті в 1995 році.

Глава перша свідчить, що Ісландія є республікою з парламентською формою правління. Влада Ісландії належить Альтингу і президенту, а судова влада здійснюється судами.

Друга глава свідчить, що президент обирається народом. Термін повноважень президента починається 1 серпня і завершуються 31 липня через чотири роки.

Альтинг складається з 63 сенаторів, що обираються таємним народним голосуванням.

Альтинг скликається на чергову сесію щорічно 1 жовтня або, якщо це свято, на наступний день і засідає до тієї ж дати наступного року, за винятком випадків, коли термін мандата членів Альтингу закінчився раніше або якщо Альтинг був розпущений. Альтинг недоторканний і ніхто не має права порушувати його свободу.

Згідно з п'ятою главою організація судової системи може бути встановлена ​​тільки законом.

Євангелічно-лютеранська церква Ісландії є Державною Церквою і як така користується підтримкою й захистом Держави.

Житло недоторканне. Домашній обшук не може бути проведений, листи або інші документи не можуть бути вилучені або розглянуті інакше, як за наказом судді або за спеціальною постановою закону.

Це незавершена стаття про Ісландію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.