Енріко Лоренцетті

Енріко Лоренцетті італ. Enrico Lorenzetti
Енріко Лоренцетті на Moto Guzzi Gambalunghino 250, сезон 1952
Загальна інформація
Прізвиська	Нитка
Національність	італієць
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Народження	4 січня 1911(1911-01-04) Рим, Італія
Смерть	8 серпня 1989(1989-08-08) Мілан, Франція
Вебсторінка	enricolorenzetti.com
Спорт
Вид спорту	мотоспорт
Дисципліна	MotoGP: 250сс, 350сс, 500сс
Енріко Лоренцетті у Вікісховищі

Енріко Лоренцетті (італ. Enrico Lorenzetti; 4 січня 1911(19110104), Рим — 8 серпня 1989, Мілан, Італія) — італійський мотогонщик. Чемпіон світу з шосейно-кільцевих мотогонок MotoGP у класі 250cc (1952).

Будучи старшим в сім'ї з шести дітей, Енріко втратив свою матір в дуже молодому віці. Він переїхав з батьком з Риму до Мілана.

У перших мотоциклетних змаганнях взяв участь у 1934, виступаючи на мотоциклі Simplex 500. У наступному році він здобув свою першу перемогу на трасі Бергамо.

У 1936 році Лоренцетті вперше привернув до себе увагу широкої громадськості після перемоги в категорії Спорт класу 250 в гонці Мілан —Неаполь.

У період 1937 —38 років італієць виступав у гонках на мотоциклах Triumph, Miller, Benelli, Sertum та Taurus, підтвердивши свої здібності полівалентного гонщика, здатного успішно виступати як в кільцевих гонках, так і в умовах бездоріжжя.

У 1939 році Лоренцетті почав співпрацювати з компанією Moto Guzzi, виступивши на мотоциклі Albatros в гонці класу 250 Мілан —Таранто.

В 1948 році Енріко став частиною офіційної команди Moto Guzzi, з якою виграв свій перший титул чемпіона Італії в класі 250cc. Він виявися не тільки хорошим водієм, але й талановитим інженером — саме він був автором ідеї мотоцикла Gambalunghino 250. Їдучи з Мілана на власному Albatros він потрапив у аварію. Для ремонту мотоцикла він використав деякі деталі з моделі Gambalunga 500 — так виник Gambalunghino 250, з яким команда Moto Guzzi вигравала кубки конструкторів чемпіонату світу серії Гран-Прі у 1949 та 1951 —1952, останній саме завдяки Лоренцетті.

У чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів серії Гран-Прі Енріко дебютував першому ж сезоні проведення змагань — 1949. На мотоциклі Bicilindrica V-twin він проїхав лише одну гонку — заїзд класу 500cc Гран-Прі Бельгії, який відбувався на легендарному треці Спа-Франкоршам — і одразу ж фінішував на подіумі, посівши 3-є місце. Це дало йому 7 залікових очок та 8-е місце загального заліку^[1].

Наступний сезон чемпіонату світу Лоренцетті пропустив, змагаючись лише у змаганнях в межах Італії.

До серії Гран-Прі Енріко повернувся у сезоні 1951, взявши участь у змаганнях відразу двох класів, 250 та 350cc. Всього він взяв участь у 4 гонках, в кожній фінішуючи на подіумі та здобувши 1 перемогу на рідному для себе Гран-Прі Націй в класі 250cc. Під час вільної практики Гран-Прі Ольстеру Енріко потрапив у аварію, під час якої загинули його колеги Джанні Леоні та Санте Джеміньяні, тому цей етап він змушений був пропустити, а так його виступи могли би бути ще успішнішими.

В наступному сезоні Лоренцетті зосередився виключно на виступах у класі 250cc і це принесло свої плоди: у всіх 5 гонках, в яких він стартував, фінішував на подіумі, здобувши в тому числі 2 перемоги. Це дозволило йому стати чемпіоном світу.

Команда була задоволена успіхами італійця, тому у сезоні 1953 він знову виступав у двох класах: 250 та 350cc. В останньому він фінішував 2-м у загальному заліку вслід за своїм колегою по команді Фергусом Андерсоном, а в категорії 250cc закінчив сезон на 4-у місці. Цей сезон був одним із найуспішніших у його кар'єрі: з 9 гонок він виграв 4.

Наступні три сезони склалися для Лоренцетті гірше: він не здобув жодної перемоги, хоча й фінішував у сезоні 1956 в загальному заліку класу 250cc на 3-у місці.

Після завершення сезону 1957, коли три італійські заводи, Guzzi, Gilera і Mondial FB, оголосили про свій вихід з чемпіонату світу, закінчив мотогоночну кар'єру і Енріко. Спочатку він присвятив себе керівництву дилерським салоном Guzzi, пізніше відкрив магазин побутової техніки і лабораторію по розробці та випуску аудіо- та відео-апаратури.

Лоренцетті помер в 1989 році, у віці 78 років, та був похований в Чезені.

За свій високий зріст та худобу́ він отримав прізвисько Filaper, що на місцевому діалекті регіону Ломбардія означає Нитка.

• Офіційний сайт [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
• Профіль [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] на офіційному сайті MotoGP (англ.)

Спортивні позиції
Попередник: Бруно Руффо	Чемпіон світу у класі 250сс 1952	Наступник: Вернер Хаас